Кременчуцька округа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кременчуцький округ)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кременчуцька округа
Основні дані
Країна:  УСРР
Губернія: Полтавська (до 1925)
Утворена: 1923
Ліквідована: 1930
Населення: 742 757 (1926)
Площа: 11 165,8 км²
Населені пункти та ради
Окружний центр: Кременчук
Кількість районних рад: 18
[[Зображення:
Карта Кременчуцької округи, адміністративний поділ від 1 жовтня 1925
|300px|Мапа округи]]
Мапа округи
Окружна влада
Газета: «Наш путь» (1925)
«Кременчугский рабочий» (1926–1928)
«Робітник Кременчуччини» (з 1928)

Кременчу́цька окру́га — адміністративно-територіальна одиниця Української СРР в 19231930 роках. Утворена 1923 року у складі Полтавській губернії. У червні 1925 року губерніальний поділ в Україні було скасовано, округа перейшла у пряме підпорядкування Української РСР. Як адмінодиниця була ліквідована 1930 року[1], райони перейшли у пряме підпорядкування Української СРР.

Після останнього поділу на райони у 1925 році вона займала площу 11 165,8 км².

В окрузі були 4 міські поселення: міста Кременчук, Олександрія і Новогеоргіївськ, селище Крюків; 1452 сільських населених пунктів, адміністративно об'єднаних в 255 сільрад та 18 районів.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення на 1 січня 1926 року[2] складала 742 757 осіб, з яких сільське населення налічувало 668 769 осіб або 90%.

У Кременчуці в 1925 році мешкало 55 898 осіб, в тому числі жінок 30 191, у Крюкові — відповідно 6356 і 3342.

На 1929 рік площа округи становила 11,3 тис. км.2, чисельність населення — 791,9 тис. осіб. Проживало в окрузі: українців — 91,5%, євреїв — 4,8%, росіян — 3%. Міського населення 11,1%, у 1,5 рази менше, ніж у середньому по УСРР. Головні населені пункти: Кременчук — 58,9 тис. жит., Олександрія — 18,7 тис. жит.

Національний склад[ред. | ред. код]

Населення та національний склад районів округи за переписом 1926 року[3]

Район Населення,
осіб
Національний склад, %
українці євреї росіяни поляки білоруси
м. Кременчук 58 717 40,6 49,3 8,4 0,6 0,2
Бригадирівський 44 887 99,3 0,5 0,1
Глинський 37 343 99,5 0,1 0,2
Глобинський 41 810 98,2 0,3 1,0 0,1 0,1
Горбівський 33 838 99,4 0,1 0,3
Градизький 35 620 97,5 2,1 0,2
Єреміївський 32 049 98,9 0,7 0,2
Кишинський 55 460 99,6 0,2
Кохнівський 43 582 98,7 0,1 0,8 0,1 0,1
Краснокам'янський 24 094 97,8 0,1 1,9
Крюківський 30 394 92,1 3,9 3,2 0,3 0,1
Лихівський 31 816 99,6 0,2
Манжеліївський 43 859 99,3 0,1 0,3
Новогеоргіївський 53 507 83,5 2,8 13,4
Олександрійський 60 679 86,5 7,3 2,3 0,1 0,1
Онуфріївський 34 882 81,6 0,1 18,1
Попельнастівський 42 073 99,3 0,3 0,2 0,1
Потоцький 40 278 99,2 0,1 0,4 0,1
Семенівський 46 828 97,4 1,0 1,2 0,1 0,1
Кременчуцька округа 791 716 91,5 4,8 3,0 0,1 0,1

Мовний склад[ред. | ред. код]

Рідна мова населення Кременчуцької округи за переписом 1926 року[3]

Район Населення,
осіб
Рідна мова, %
українська російська інша
м. Кременчук 58 717 31,0 30,4 38,6
Бригадирівський 44 887 99,0 0,7 0,3
Глинський 37 343 99,5 0,3 0,3
Глобинський 41 810 97,9 1,2 0,9
Горбівський 33 838 99,3 0,4 0,4
Градизький 35 620 97,3 0,4 2,3
Єреміївський 32 049 98,9 0,3 0,8
Кишинський 55 460 99,4 0,4 0,3
Кохнівський 43 582 97,0 2,4 0,6
Краснокам'янський 24 094 97,3 2,3 0,4
Крюківський 30 394 85,3 11,1 3,6
Лихівський 31 816 99,6 0,2 0,2
Манжеліївський 43 859 99,4 0,3 0,3
Новогеоргіївський 53 507 82,5 14,8 2,7
Олександрійський 60 679 84,3 7,0 8,6
Онуфріївський 34 882 81,2 18,4 0,4
Попельнастівський 42 073 99,2 0,3 0,5
Потоцький 40 278 99,1 0,6 0,3
Семенівський 46 828 97,4 1,4 1,2
Кременчуцька округа 791 716 90,1 5,6 4,3

Керівники округи[ред. | ред. код]

Відповідальні секретарі окружного комітету КП(б)У[ред. | ред. код]

Голови окружного виконавчого комітету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету і Ради народніх комісарів від 13 червня 1930 року «Про реорганізацію округ УСРР».
  2. Территориальное и административное деление Союза ССР (на 1 января 1926 года) / [Предисл.: Н. А. Коковин, С. М. Гурвич]. — Москва : ГУКХ НКВД: [тип. МКХ им. Ф. Я. Лаврова], 1926. — 284 с.(рос.)
  3. а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М. : Издание ЦСУ Союза ССР, 1928–1929. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]