Еґон Кренц
| Еґон Кренц | ||
|---|---|---|
|
Генеральний секретар Центрального Комітету Соціалістичної єдиної партії Німеччини
|
||
| Час на посаді: | ||
| 18 жовтня 1989 — 3 грудня 1989 | ||
| Попередник | Еріх Хонекер | |
| Наступник | посаду скасовано | |
|
Голова Державної ради Німецької Демократичної Республіки
|
||
| Час на посаді: | ||
| 18 жовтня 1989 — 3 грудня 1989 | ||
| Попередник | Еріх Хонекер | |
| Наступник | Манфред Герлах | |
|
|
||
| Народився | 19 березня 1937 (74 роки) Колберг, |
|
| Громадянство | Німеччина | |
| Політична партія | Соціалістична єдина партія Німеччини | |
| Професія | політик | |
Еґон Кренц (нім. Egon Krenz; 19 березня 1937) — колишній політичний діяч Німецької Демократичної Республіки (НДР), комуніст. Член Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН) з 1955 р., він став членом Політбюро в 1983 і був протеже Еріха Хонекера. З 18 жовтня по 3 грудня 1989 р. був Головою Соціалістичної єдиної партії Німеччини та Головою Державної ради НДР, змінивши на цих посадах Хонекера після широкомасштабних продемократичних демонстрацій.
Оголосивши «новий курс», він відкрив для проходу Берлінську стіну (9 листопада 1989 р.) і обіцяв провести демократичні вибори, але цього було недостатньо, і він пішов і відставку в грудні 1989 р., пробувши на чолі держави і партії тільки кілька тижнів.
25 серпня 1997 в результаті так званого "процесу Політбюро", що почалося в 1995 році, засуджений до 6,5 років в'язниці за причетність до "загибелі людей біля Берлінської стіни". Відбував покарання у в'язницях Моабіт і Плетцензеє, в ув'язненні написав книгу "Тюремні записки". Після чотирьох років перебування у в'язниці 18 грудня 2003 звільнений з берлінської в'язниці "Зважаючи на малу ймовірність повторення злочину".
Проживає у східнонімецькому містечку Дірхаген (Мекленбург — Передня Померанія).
Одружений. Дружина Еріка за фахом педагог, доцент з педагогічної освіти (з 1990 року на неї розповсюджується заборона на професію). Є двоє синів (працюють в технічній області), одна внучка і два внуки.