Крех середній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крех середній
Самець
Самець
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Підродина: Крехові (Merginae)
Рід: Крех (Mergus)
Вид: Крех середній
Біноміальна назва
Mergus serrator
Linnaeus, 1758
Ареал середнього креха
Ареал середнього креха
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 175187
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8879
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Mergus serrator
Fossilworks: 83462

Крех середній або крех довгоносий (Mergus serrator) — водоплавний птах. Синоніми — крохаль середній, крохаль довгоносий. Один з 7-ми видів роду; один з 3-х видів роду у фауні України.

Морфологія[ред.ред. код]

Середній крех є доволі крупним водоплавним птахом, розміром з крижня, з вузьким, довгим дзьобом. Довжина тіла досягає 0,5 м. Розмах крил 67-86 см. Маса самців 1000—1300 г. Голова, спина і потилиця чорні із зеленим відливом, шия і черевце білі, на боків дрібний струйчатий малюнок, груди червоно-білі. На потилиці у самця є подвійний чуб з розсуканого тонкого пір'я. Дзьоб, радужка і ноги — червоні. На відміну від великого креха, воло коричневе з чорними вкрапленнями. У верхній щелепі від переднього краю ніздрів 18 або більше зубців (у великого креха — 13-15). Самка попелясто-сіра з коричневою головою і шиєю, при цьому межа коричневого і сірого кольорів на шиї розмита, спина сіро-бура. Від самок великого крохаля відрізняється відсутністю білої плями під дзьобом. Чуб самки коротше чим у самця.

Поширення[ред.ред. код]

Мешкає в північних частинах Північної Америки і Євразії від тундри до лісостепу, зимує на морських узбережжям помірної зони і субтропіків.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Чисельність у Європі становить 220 тис. ос. У Чорноморському біосферному заповіднику, в 19701980 рр. гніздилося до 900 пар, 20052009 рр. — не більше 15–40 пар. Ще до 100 пар гніздиться навколо заповідника, 16—46 пар на Лебединих островах, біля 70 пар на островах Джарилгацької затоки, біля 10 гніздиться на Обитічній косі. Зниження чисельності, вірогідно, викликане погіршенням стану заток Чорного моря (забруднення, нестабільна кормова база). Через шторми та високий рівень води у затоках руйнуються острови або затоплюються колонії. Існує велика конкуренція за місця гніздування з масовими видами мартинів, які нищать кладки та пташенят. Можлива також велика смертність дорослих птахів у рибальських сітках.

Особливості біології[ред.ред. код]

Частково осілий вид. Біля місць гніздування з'являється у березні—квітні. Віддає перевагу низьким островам з густим очеретом або трав'яною рослинністю. Початок гніздування в травні–червні. Гніздиться у заростях рослинності. У кладці 4–14 яєць. Насиджує лише самка, 28–31 день. Пташенята з'являються у червні—липні. Осіння міграція виражена слабо.

Крім риби, яка складає основний раціон цього птаха, харчується ракоподібними, водними комахами і черв'яками. Часто полює групами, занурюючи у воду частину голови і видивляючи здобич.

Охорона[ред.ред. код]

Включено до Червоної книги України (1994, 2009), статус — вразливий. Занесено до Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІІ) конвенцій, угоди AEWA. Охороняється на території Чорноморського біосферного заповідника, РЛП «Кінбурнська коса» та інших об'єктах природно-заповідного фонду. З метою ефективнішої охорони необхідне посилення режиму охорони в межах гніздового ареалу, розширення площі існуючих та створення додаткових об'єктів ПЗФ, організація моніторингу та вивчення біології виду, підвищення обізнаності населення.

Посилання[ред.ред. код]

  • Руденко А. Г., Яремченко О. А. Крех середній // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 416.

Література[ред.ред. код]

  • Фауна Украины. Т. 5. Птицы. Вып. 3. Гусеобразные / Лысенко В. И. — К.: Наукова думка, 1991. — 208 с.