Кривава неділя (1972)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кривава неділя (англ. Bloody Sunday, ірл. Domhnach na Fola) — події 30 січня 1972 року, що відбулися в місті Деррі, Північна Ірландія.

Того дня солдати 1-го батальйону парашутного полку Великої Британії, під командуванням підполковника Дерека Вілфорда і капітана Майка Джонсона, розстріляли мирну демонстрацію місцевих жителів, які прийшли на марш Асоціації на захист громадянських прав Північної Ірландії. 13 беззбройних демонстрантів, включаючи шістьох неповнолітніх та одного священика, були вбиті. П'ятеро з убитих були застрелені в спину. Ще 14 людей було поранено, один з них згодом помер. Ця подія призвела до хвилі насильства в протистоянні Ірландської республіканської армії (ІРА) та Збройних сил Великобританії.

Вибачення від британського уряду

У 2010 році прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон вибачився за «криваву неділю».

Вибачення він приніс під час виступу в парламенті Сполученого Королівства, де були представлені висновки розслідування. „Те, що сталося у «криваву неділю», було необґрунтованим і неправильним. Перші постріли прозвучали з боку військовослужбовців за наказом командира, який ніколи не мав бути відданий“, — сказав Кемерон.

Глава уряду особливо відзначив, що жодна з жертв не представляла загрози, свідчення низки солдатів були сфальсифіковані, а деякі із загиблих були застрелені, коли намагалися надати допомогу пораненим.

«Солдати не попереджали демонстрантів про те, що вони стрілятимуть», — додав Кемерон.

Він підкреслив, що нинішній уряд готовий відкрито дивитися на минуле і відновлювати історичну справедливість, особливо в питаннях, які актуальні до цього дня і які можуть допомогти вирішити проблеми регіону.

«Я приношу глибокі вибачення за те, що сталося», — сказав глава британського кабінету міністрів.

Як відомо, 30 січня 1972 року британські солдати відкрили вогонь по учасниках маршу за права ірландців, вбивши 13 демонстрантів і поранивши 14. Та «кривава неділя» стала найсуперечливішим епізодом історії перебування британської армії в Ольстері.

Після розстрілу демонстрації у Північній Ірландії і Республіці Ірландії стартувала потужна антибританська кампанія, яка призвела до призупинення на 25 років роботи Північноірландської асамблеї та інших автономних органів влади у провінції і введення прямого правління з Лондона. Діяльність асамблеї була відновлена лише після підписання у 1998 році «угоди Страсної п'ятниці» про відновлення інститутів самоврядності у регіоні.

Перший розгляд подій 30 січня 1972 року тривав лише 11 тижнів. Тоді власті повністю виправдали військових, заявивши, що ті почали стріляти у відповідь на постріли з натовпу.

Родичі загиблих і очевидці не погодилися з цими висновками. Лише у 1998 році прем'єр-міністр Тоні Блер дав згоду на повторне розслідування. Воно проводилося під керівництвом лорда Севілла протягом 12 років і стало найдовшим публічним розслідуванням у британській історії. Було проведено більше 2500 допитів, свідчення дали близько 1000 осіб. Обсяг доповіді склав п'ять тисяч сторінок.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]