Криваві землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним
Криваві землі.jpg
Обкладинка українського видання
Автор Тимоті Снайдер
Назва мовою оригіналу Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin
Переклад Микола Климчук Павло Грицак
Дизайн обкладинки Ольга Даниленко
Країна США
Мова англійська
Жанр історичне дослідження
Видавництво «Грані-Т»
Публікація 2010
Публікація
українською мовою
2011
Сторінки 448
ISBN 978-966-465-361-6

«Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» (англ. Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin) — книга американського історика Тимоті Снайдера, вперше опублікована 28 жовтня 2010 року. Вже через рік, у жовтні 2011 книжка була видана українською мовою видавництвом «Грані-Т» (Київ), у перекладі Миколи Климчука та Павла Грицака. Книга отримала багато схвальних відгуків серед науковців.

«Криваві землі» розкривають жахливі факти про масові вбивства у період із 1933 до 1945. Ця праця присвячена народам, які стали жертвами режимів Йосипа Сталіна та Адольфа Гітлера. Снайдер знаходить спільні риси між режимами Сталіна та Гітлера, а також говорить про те, що їх жертвами стало понад 14 мільйонів беззбройних чоловіків, жінок та дітей. «Нацистський і радянський режими перетворили людей на числа», – пише у «Кривавих землях» Тимоті Снайдер.

Анотація[ред.ред. код]

У серці Європи посеред XX століття нацистський та радянський режими вбили близько 14 мільйонів людей. Криваві землі, місце загибелі всіх жертв, охоплюють простір від центральної Польщі до західної Росії: Україну, Білорусь та Прибалтику. Під час зміцнення націонал-соціалізму та сталінізму (1933-1938), спільної німецько-радянської окупації Польщі (1939-1941), а потім німецько-радянської війни (1941-1945) на цей реґіон зійшло масове насилля у небачених в історії масштабах. Жертвами його стали головно євреї, білоруси, українці, поляки, росіяни і прибалтійські народи.

Дослідження авторитетного американського історика Тимоті Снайдера узагальнює найтрагічніші сторінки в історії Східної Європи. Очевидно, що не всі міркування автора будуть сприйняті в Україні - передовсім західній, яку він трактує не інакше як східну Польщу. Вітчизняні історики знайдуть у цій книжці й чимало інших спірних тверджень і дискусійних тез. Однак це мусить бути дискусія на дуже високому фаховому рівні, який задає Тимоті Снайдер. І всі цифри загиблих, які в ній звучатимуть, неодмінно «множитимуться на один». Тому що ми мусимо «знову перетворити цифри на людей. А якщо ми на це неспроможні, то Гітлер і Сталін сформували не лише наш світ, а й нашу людяність»…

Відгуки критики[ред.ред. код]

« Снайдер бере відправною точкою заперечення тотожності масових вбивств у Європі та Голокосту як «швидкого індустріального вбивства». Голокост – це лише одна із жахливих трагедій, і газові камери – лише один зі страшних епізодів тогочасної Європи. З уже згадуваних чотирнадцяти мільйонів понад половина загинула через те, що їх було позбавлено їжі – починаючи з Голодомору в Україні, організованого комуністами, і закінчуючи таборами для радянських військовополонених, де голодом убивали гітлерівці».[1]  »
« Жах історії Bloodlands полягав у тому, що обидва тоталітарні режими прагнули перетворити людей на числа. Тимоті Снайдер закликає нас знову перетворити числа на людей. Якщо історія масових убивств несе загальний урок, то він полягає у відмові від упривілейованого розвитку – спроб держави здійснити економічну експансію коштом жертв та мотивації добробуту смертністю. Завдання держави – етична відданість окремій особі, коли вона (особа) цінується живою, а не мертвою».[2]  »
« Снайдер зазначає, що глибоке знання історії України, Польщі, Білорусі, єврейського народів – кожної з цих історій окремо – не дає можливості зрозуміти причини масового знищення населення впродовж історично досить короткого періоду. Вивчення кожної національної історії окремо не дає змоги побачити цілісне явище, і лише розгляд їх сукупно з історією політичних режимів Гітлера і Сталіна допомагає зрозуміти його причини».[3]  »
« Фінальна думка Снайдера звучить для мене дуже проникливо і навіть якось щемно: якщо ми не спроможні або не хочемо зробити зусилля і назвати безневинно загиблих людей поіменно, якщо ми заперечуємо сам факт Голодомору чи Голокосту (є й такі), то це значить, що Гітлер зі Сталіним не тільки вплинули на нашу історію, не тільки сформували територію наших держав, вони вплинули на наше людське єство, вони змінили нас як людей. Якщо в українському суспільстві досі немає консенсусу щодо самого факту голоду 1933-го, значить, ми чогось важливого так і не засвоїли.

Амбіція Снайдерової книжки полягає саме в цьому – повернути цим людям імена, нагадати нам про їхній біль. Є теми, про які треба говорити в кожному поколінні, щоб ці землі знову не стали «кривавими».[4]

 »

Відзнаки[ред.ред. код]

«Криваві землі» Тимоті Снайдера стали бестселером року за версією «The New York Times», книжкою року згідно із «The Atlantic», «The Independent», «The Financial Times», «The Telegraph», «The Economist». [5]

10 грудня 2012 року книжку удостоєно історичної премії імені Казімєжа Мочарського.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Буквоїд Богдан Сологуб. Вижити на Кривавих землях.
  2. Хай Вей Тарас Альберда. «Bloodlands» Тімоті Снайдера: книга для людства про Україну і не тільки.
  3. День Сергій Леп’явко. Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним.
  4. Грані-Т Микола Климчук: «Тимоті Снайдер в історичному цеху — як Мік Джаґґер в рок-музиці.
  5. Хай Вей Тарас Альберда. «Bloodlands» Тімоті Снайдера: книга для людства про Україну і не тільки.

Посилання[ред.ред. код]