Кривий Ріг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Криворіжжя» перенаправляє сюди; див. також Криворіжжя (значення).
Кривий Ріг
KR City collage.png
Coat of Arms of Kryvyy Rih.png UKR Криви́й Ріг flag.jpg
Герб Кривого Рогу Прапор Кривого Рогу
Кривий Ріг на карті України
Кривий Ріг на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область Дніпропетровська область
Район/міськрада Криворізька міська рада
Код КОАТУУ 1211000000
Засноване 8 травня (27 квітня за ст. ст.) 1775
Статус міста з 1919 року
Поділ міста 7 районів
Населення 650 607 (01.05.2014)[1]
Агломерація Криворізька агломерація
Площа 410 км²
Густота населення 1586 осіб/км²
Поштові індекси 50000-50479
Телефонний код +380-56(4)
Координати 47°54′37″ пн. ш. 33°23′30″ сх. д. / 47.91028° пн. ш. 33.39167° сх. д. / 47.91028; 33.39167Координати: 47°54′37″ пн. ш. 33°23′30″ сх. д. / 47.91028° пн. ш. 33.39167° сх. д. / 47.91028; 33.39167
Висота над рівнем моря 84 м
Водойма Саксагань, Інгулець
Назва мешканців криворіжанин, криворіжанка, криворіжці
Міста-побратими Нижній Тагіл Росія Росія
Ханьдань КНР КНР[2]
День міста третя неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Кривий Ріг-Головний
Міська влада
Адреса 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, 440-05-15
Веб-сторінка Міська рада Кривого Рогу
Міський голова Вілкул Юрій Григорович

Криви́й Ріг — місто в Дніпропетровській області; найбільше місто України, яке не є обласним центром. Населення близько 651 тис. мешканців. Великий індустріальний та культурний центр України; центр Криворізької агломерації. У червні 2011 року Кривий Ріг посів 18-у позицію у списку 55-й найкращих для життя міст України за версією тижневика «Фокус»[3], а в липні 2010 — 28-у[4]. Відстань до облцентру становить 146 км (автошляхом Н11). Кривий Ріг — найдовше місто в Україні, проте за деякими даними його світовий рейтинг сягає третьої позначки, одразу за Пекіном та Сочі, які відповідно займають перше та друге місця. За офіційними даними Криворізької міської ради довжина міста становить 126 км.[5]. У той же час за емпіричними даними — 58 км не враховуючи колишнє місто Інгулець[6]; з Інгульцем 81,5 км[7] враховуючи 13,4 км Широковського шосе по території, що не належить місту; відстань між крайніми точками по прямій 66 км[8].

Зміст

Географія[ред.ред. код]

Географічне розташування[ред.ред. код]

Фізична карта України

Місто розташоване у степовій зоні України, на злитті річок Інгулець і Саксагань, які входять до басейну Дніпра. Територія околиць розчленована численними балками (Зелена, Березнеговата, Червона, Макортова, Галахова, Лозуватка, Грушевата, Петрикова, Красна, Роковата, Суха, Гливата, Дубова, Вовча, Суслова, Кобальска, Калетіна, Крутий Яр та інші).

В місцях виходу корінних порід схили річкових долин круті.

В період танення снігу і після дощів по днищах балок протікають тимчасові водостоки. Стік р. Інгулець зарегульований Карачунівським водосховищем, стік р. Саксагань — Кресівським водосховищем, а також Дзержинським і Макортовським водосховищами.

Абсолютні позначки поверхні водоймищ коливаються від 30 до 160 м. Переважні позначки поверхні становлять 50-100 м абс., мінімальні — характерні для заплавних ділянок річкових долин і становлять 30-45 м абс.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат — степовий, атлантично-континентальний, який характеризується спекотним посушливим літом і помірно м'якою з частими відлигами зимою.

Середня тривалість безморозного періоду становить 182 дня, найбільша — 224 дня.

Більша частина опадів випадає під час теплої половини року (квітень-жовтень) — 268 мм. Добовий максимум опадів (90 мм) спостерігався у червні 1913 року.

Кількість днів із сніжним покровом — 69. Стійкого снігового покрову майже не буває. Середня з найбільших за зиму висота снігу становить 10 см, максимальна — 30 см.

Переважні напрямки вітру: в теплий період року — північний (18,4% днів), в холодний період — східний (17,6% днів).

Максимальна швидкість вітру — 24 м/с щорічно, 28-29 м/с один раз на 5-10 років, 30-31 м/с один раз на 15-20 років.

Клімат Кривого Рогу
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 0 4 13 21 24 26 25 20 13 5 0 12
Середня температура, °C −5 −3,6 1,3 9,5 15,9 19,5 21,1 20,5 15,6 8,8 3,0 −1,6 8,8
Середній мінімум, °C −7 −6 −1 5 10 13 15 14 11 4 1 −3 5
Норма опадів, мм 40 32 28 41 42 64 54 42 31 30 35 44 483
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/KrivyiRih/

Гідрографія[ред.ред. код]

Човникова станція на злитті Саксагані та Інгульця

Долина Інгульця в межах міста переважно V-подібна, схили долин заввишки 25-35 м круті, місцями положисті, розсічені балками та ярами. Пойма ріки шириною 60-120 м. Русло Інгульця звивисте, але нерозгалужене, шириною 40-60 м, глибиною на перекатах 0,2-0,6 м, на плесах — до 5,0 м. Швидкість течії річки на плесах незначна, на перекатах 0,2-0,5 м/с.

Долина ріки Саксагані у межах міста переважно трапецеїдальна, заплава відкрита, лугова суха. Переважна ширина заплави 100–200 м. У період весняного повіддя заплава затоплюється на глибину 1,0-1,5 м. Русло ріки нерозгалужене, переважна ширина його (за винятком ділянок водоймищ) 20-40 м. Швидкість течії незначна. Природній режим ріки сильно змінено регулюючим впливом гребель, скиданням шахтних і промислових вод, а також забором води на технічні потреби. Найбільші витрати води Саксагані досягають 240 м³/с.

На ділянці «шахта „Саксагань“—Чорногорка» ріка переведена в підземний колектор.

До міста підведено два канала:

Геологія[ред.ред. код]

Через наявність руд, земля часто буває червоного кольору

Місто Кривий Ріг розташоване в центральній частині Українського кристалічного масиву. В геологічній побудові міста та його околиць беруть участь четвертинні суглинки, товщиною 3-25 м, що підстилаються неогеновими глинами, пісками або трещинуватими вапняками, товщиною 5-11 м.

Над неогеновими відкладеннями залягають докембрійські кристалічні породи (граніти), що виходять на поверхню в долинах річок.

В межах району виділяються два водоносних горизонти — відкладень четвертинного віку і кристалічних порід докембрію та продукти їхньої руйнації.

Ґрунти[ред.ред. код]

Ґрунти міста і його околиць — чорноземи звичайні, лучно-чорноземні, чорноземи солонцюваті, лучно-солонцюваті і лучно-болотні.

Чорноземи звичайні — головна генетична група ґрунтів у приміській зоні. Вони забезпечені живильними речовинами, містять 4,5-4,9% гумусу і поширені на вододілах.

Лучно-чорноземні ґрунти характеризуються високими показниками запасів гумусу (5,9%) і поширені на заплавних терасах рік.

Лучно-солонцюваті ґрунти поширені на заплаві рік. Кількість солей в них 0,3-0,5%, глибина залягання — 10-60 см. Агрономічна цінність лугових солонцюватих ґрунтів дуже низька.

Ґрунти приміської зони за умови штучного поливу придатні для вирощування усіх видів зелених насаджень, характерних для степової зони України.

Екологія[ред.ред. код]

У Кривому Розі нараховується близько 5 тисяч джерел забруднення атмосферного повітря.

Основні підприємства-забруднювачі атмосферного повітря:

Станом на 22 лютого 2011 р. ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг входив до десяти об'єктів, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища в Україні.[10]

Міжвідомча комісія по встановленню режимів роботи дніпровських водосховищ прийняла новий Регламент екологічного оздоровлення р. Інгулець з подовженням терміну промивки з середини травня до середини серпня[9].

Згідно з рейтингом журналу «Кореспондент», складеним 2010 р. на основі даних Держкомстату України по ступеню того, як багато небезпечних речовин викидають в атмосферу підприємства і транспорт міст України, Кривий Ріг визнаний найбруднішим містом України. На кожного жителя Кривого Рогу доводиться по 634 кг шкідливих речовин, викинутих в атмосферу. За цим показником Кривий Ріг випередив Маріуполь та Бурштин, які посіли відповідно друге і третє місця в рейтингу.[11]

Історія[ред.ред. код]

Давня історія[ред.ред. код]

Кам'яна баба знайдена на території Криворіжжя

Первісні люди на території сучасного Криворіжжя з'явилися ще за кам'яного віку. Про це свідчать гостроконечник, знайдений при розкопках у селі Радіонівка, сокири, виявлені в міжріччях Саксагані та Інгульця.

В одному з курганів, розкопаних П. I . Сочинським на лівому березі річки Інгулець до жовтневого перевороту 1917 року виявлено посудину з відмуленої глини з вушками. Що відноситься до Трипілля СП[12].

Розвиненішими були племена так званої катакомбної культури, які з'явилися на території Криворіжжя у першій половині ІІ тисячоліття до н. е. Вони займалися в основному скотарством. У XV–XII століттях до н. е. з'являються скотарсько-землеробські племена зрубної культури, важлива роль у господарській діяльності яких належить саме землеробству. Досягає розквіту в цей період і бронзово-ливарне ремесло. А на початку І тисячоліття до н. е. на території всього Придніпров'я з'являються вироби з заліза. Особливого поширення вони набули у Північному Причорномор'ї, де з'явилися у VII ст. до н. е. кочові скіфські племена.

У IX–VII століттях до н. е. на Криворіжжі жили кіммерійці.

У II ст. н. е. в степи Криворіжжя зі своїми стадами рушили сармати. Археологічні дослідження[13] доводять наявність торгівельних зв'язків між сарматами, що населяли в той час дану територію, і стародавніми греками, зокрема, з островом Родос, розташованому в східній частині Середземномор'я. На території сучасного Криворіжжя знайдено також поселення скотарів та землеробів так званої черняхівської культури. Найвідомішими похованнями того періоду є поховання біля смт. Христофорівка.

Середньовіччя[ред.ред. код]

На початку н. е. Причорномор'я населяли землеробські племена — слов'яни (анти). Південні околиці східнослов'янських земель займали територію, яку займає нині Криворіжжя.

В IX–XII ст. на східнослов'янських землях існувала вже могутня держава — Київська Русь. В період феодальної роздробленості територія сучасного Криворіжжя, як і все Південне Причорномор'я, називалось Диким полем. В цей історичний період дана територія була майже не заселена.

Козацька доба[ред.ред. код]

Поштова станція Кривий Ріг була побудована за розпорядженням кошового отамана Петра Калнишевського

У середині XVI ст. була створена Запорізька Січ. Починаючи з XVII ст. починається заселяння цих земель козаками. 1734 р. було створено Інгульську паланку, у переліку приналежних їй сіл і зимівників згаданий і Кривий Ріг. 1771 р. у Кривому Розі розташовується Ставка Коша Запорізької Січі. Залишки фортифікаційних споруд знаходилися при кургані Царева Могила (в даний час не збереглися).

1774 р. академік Гюльденштедт відвідав район Кривого Рогу і зробив його перший науковий опис. Він згадує про розробки чорно-слюдистого сланцю в районі злиття рік Інгулець і Саксагань.

Після завершення 1774 року російсько-турецької війни російська влада відкрили новий поштовий тракт, що зв'язав м. Кременчук із Кінбурном і Очаківом, де стояли російські війська. Саме 8 травня (27 квітня за старим стилем) 1775 р в «Розписі заснованих поштових станцій по річці Інгулець від Кременчука до Херсона» з'являється перша офіційна письмова згадка про Кривий Ріг.

Місце для майбутньої поштової станції затвердив останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський. За його наказом службу на станції розпочали козацький писар Феодосій Кудлик і п'ятеро підзвітних йому козаків.

Після ліквідації Запорізької Січі царський уряд почав роздавати ці землі у власність військовим, козацькій старшині, поміщикам і колоністам. Наприкінці XVIII століття поміщиця Диконська переселила на виділені їй землі 30 селянських сімей з Пензенської губернії. Їхнє поселення називали Диконкою і Катеринівкою, тепер це територія рудника імені Кірова. 1808 року виникло село Інгулець, а 1818 — село Олександрів Дар, засноване генералом Рахмановим, який на землі, отриманій у подарунок від Олександра І, поселив кріпаків з Чернігівщини.

Новий час[ред.ред. код]

1817 року Кривий Ріг згадується у «Переліку (Списку) казенних селищ Херсонського й Олександрійського повітів, які у 18161817 рр. були звернені у військові поселення».

Після ліквідації 1857 року військових поселень Кривий Ріг переведено до розряду державних сіл, був центром Криворізької волості Херсонського повіту Херсонської губернії[14]. Станом на 1859 рік тут налічувалось 554 двори і 3 644 жителі. В селі Інгульці було 1 396 жителів, а у Олександровому Дарі (Рахманівці) — 1 149 . В той час існували й інші поселення, що згодом увійшли в межі міста — Гданцівка, Катеринівка (Довгинцеве), Вечірній Кут.

Наприкінці 50-х років XIX століття з'явилися перші поселення на правому березі Саксагані (в районі Кандибиної та Іванової балок).

В другій половині XIX століття почалося дослідження надр Криворіжжя, зокрема залізної руди. У ньому брали участь академіки В. Ф. Зуєв, В. Ізмайлов, професор Ліванов.

1865 року у Кривий Ріг прибув колишній професор Гірничого інституту М. П. Барбот-де-Марні, який протягом 18661867 років займався вивченням корисних копалин басейну. А 1866 року О. М. Поль, проводячи археологічні дослідження балки Дубова, виявив виходи покладів багатої залізної руди.

Вивезення руди з кар'єру, 1899 рік

13 квітня 1874 року Імператорським Російським технічним товариством призначена комісія під головуванням О. О. Іосса задля «дослідження благонадійності родовища залізних руд і інших мінеральних багатств, відкритих в околицях села Кривий Ріг».

Після доведеної наявності на Криворіжжі величезних запасів залізної руди, 1881 року був заснований перший на Криворіжжі Саксаганський рудник, що належав «Товариству криворізьких залізних руд». Розпочався важливий період у промисловому розвитку Криворіжжя.

На розвиток Кривого Рогу вплинуло спорудження 1884 року Катерининської залізниці, яка сполучила місто з промисловими районам Придніпров'я і Донбасу.

У середині 80-х років XIX століття до розробки криворізьких залізних руд долучаються металургійні товариства. 1885 року два рудники відкрило Новоросійське металургійне товариство, у 1886 Південно-Російське Дніпровське товариство заснувало Галковський, Шмаковський і Ростковський рудники. Ще два рудники — Олександрівський та Брянський — протягом 1886–1888 років створені Брянським товариством. Виникають і дрібні рудники засновані окремими підприємцями.

Поштова вулиця, початок ХХ ст.

Протягом 1890–1892 років на землях Гданцівського маєтку, викупленого О. М. Полем, «Товариство криворізьких залізних руд» збудувало чавуноливарний завод.

1897 року Кривбас за видобутком руди посів перше місце, випередивши Урал, станом на 1900 рік у басейні діяло 79 рудників.

Розвиток промисловості супроводжувався зростанням чисельності населення. 1916 року в Кривому Розі проживало 26,7 тисяч жителів, а загалом на території сучасного міста близько 60 тисяч.

На початку XX століття у місті почали будувати багатоповерхові житлові будинки. Деякі вулиці покриті бруківкою. Проте в місті не було водопроводу, каналізації. Працювало 32 лікарняних установи, 26 початкових шкіл, з'явились перші кінематографи.

Новітній час[ред.ред. код]

Українська революція 1917–1921 років[ред.ред. код]

В січні 1918 року в Кривому Розі внаслідок збройного повстання, організованого місцевими більшовиками, було розпущено міцеві органи Центральної Ради і встановлено радянську владу. Рудники були націоналізовані.

В лютому була створена Донецько-Криворізька Радянська Республіка, однак це утворення де-юре проіснувало недовго, а фактично так і не було створене.

Австро-німецька окупація[ред.ред. код]
Стела «Вічна слава більшовикам-підпільникам»

У лютому 1918 року керівництво УНР уклало Берестейський мир з Німеччиною. Згідно з домовленостями, на допомогу у боротьбі з більшовизмом на територію Криворіжжя було введено частини союзних Німеччині австро-угорських військ. Армія увійшла в місто 27 лютого. 29 березня австроугорці окупували північні околиці Кривого Рогу, а ще через два дні остаточно перебрали контроль над містом. Комендантом Кривого Рогу був призначений обер-лейтенант Генріх Антон фон Хельтке.

Радянська влада 1919 року[ред.ред. код]
Цінні папери французького акціонерного товариства «Руди Кривого Рогу», 1920

Після короткого періоду влади Директорії з січня 1919 року в Кривому Розі знову діяли органи влади УРСР. 26 лютого було утворено Криворізький повіт з 30 волостями, що увійшов до складу Катеринославської губернії. Кривий Ріг отримав статус міста.

Денікінська окупація[ред.ред. код]

9 серпня місто захопили війська Добровольчої Армії під командуванням генерала Денікіна. Восени 1919 року та на початку 1920 Кривий Ріг декілька разів переходив з рук в руки.

Радянська Україна[ред.ред. код]

17 січня 1920 року Кривий Ріг остаточно зайняли війська Червоної Армії. В селі Лозуватка розміщувався штаб кавалерійської бригади Г. І. Котовського.

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

Після закінчення воєнних подій та з входженням Криворіжжя до складу УРСР почалося відновлення роботи рудників та промислових підприємств міста.

Фабрика AEG збудована у 1930

В кінці 20-х років серед керівників та геологів Південнорудного тресту набула поширення, т. зв. «теорія затухання Криворізького залізорудного басейну».[15] Вона полягала в тому, що регіон вичерпав всі свої можливості і немає потреби вкладати кошти для його подальшого розвитку. Захоплення теорією «затухання» на деякий час припинило геолого-розвідувальні роботи по вивченню Криворіжжя, призвело до значного зменшення фінансування на його розвиток.

Новозбудована домна «Комсомолка», 1934 рік

Постанова ЦК ВКП(б) від 15 квітня 1930 року засудила теорію «затухання», оскільки результати обстеження надр Криворіжжя показали, що обсяг запасів залізної руди становить 700–800 мільйонів тон. До прихильників теорії затухання радянською владою застосовано репресії. В той же час цієї постановою вжито ряд заходів для сприяння розвитку Криворіжжя як індустріального центру.

Одним із заходів було рішення про початок будівництва за межами тогочасного міста, в степу біля станції Червоне Криворізького металургійного заводу, майбутньої Криворіжсталі. На будівництві заводу працювало 17 тисяч робітників. В серпні 1934 року введено в експлуатацію першу доменну піч заводу, яку назвали «Комсомолка». Згодом на заводі було споруджено ще дві домни, введено в дію бесемерівський конвертор, блумінг.

1936 року закінчено будівництво Криворізького коксохімічного заводу.

З розвитком промисловості почала зростати чисельність населення міста. За переписом 1939 року у Кривому Розі проживав 197 621 мешканець.

З 1934 року в місті функціонує трамвайна лінія. 1936 року утворено три внітрішньоміські райони — Центрально-Міський, Дзержинський і Жовтневий. Сільські ради, які підпорядковувались Криворізькій міськраді виділені в окремий сільський район.

Відкрилися перші вищі навчальні заклади: 1929 року — Криворізький гірничо-рудний інститут, а 1930 — педагогічний інститут.

У 1939 р. чисельність його населення досягла 197 621 осіб, а в 1941 р. — 212878 осіб. У 1940 р. в місті нараховувалося 43,4 тис. робітників-металургів, коксохіміків, робітників машинобудівної і місцевої промисловості, 10 тис. залізничників. У місті було 947 крамниць, 48 їдалень, 23 лікарні, 56 шкіл і 15 ремісничих училищ та шкіл ФЗН, діяли драмтеатр, кінотеатр, 2 палаци культури и 17 клубів.

У 1939 р. було створено залізорудні трести «Дзержинськруда», «Жовтеньруда», «Ленінруда», геологорозвідувань¬ний трест «Кривбасгеологія», розпочав роботу бесемерівський цех, який за своїми масштабами та технічним обладнанням став найбільшим у Європі. У 1940 р. у місті діяло 160 промислових підприємств.

Друга світова війна[ред.ред. код]

За часів Другої світової війни місто було окуповане німецькими військами (з 14 серпня 1941 р. по 22 лютого 1944 р.).

Солдати арештують людей, 1942
Німецькі війська на перехресті вулиць Карла Маркса і Леніна.
Напис на стіні однієї з будівель — обіцянка Червоній Армії стахановською працею на шахтах віддячити за звільнення міста від німців

Перед окупацією майже все промислове обладнання з заводів та шахт міста було евакуйовано до м. Нижній Тагіл. Ще в липні 1941 року демонтували прокатне обладнання на «Криворіжсталі». Вночі 8 серпня 1941 року нарком чорної металургії І. Ф. Тевосян наказав зупинити завод. 13 серпня надійшов наказ: усі промислові об'єкти та обладнання що не встигли евакуювати — підірвати. Було виведено з ладу три домни «Криворіжсталі», заміновано та підірвано більшість шахт Кривбасу.

14 вересня 1941 року до міста увійшли війська Вермахту. Німці одразу розпочали розбудовувати органи місцевої влади — управу, жандармерію, поліцію.

Український національно-визвольний рух[ред.ред. код]

Український національно-визвольний рух в Кривому Розі було організовано похідною групою ОУН під проводом Петра Рішка (Ріжка), яка прибула у місто 14 серпня 1941 року. До її складу входили Ярослав Потічний, Мирослав Мричко, Дмитро (за іншими джерелами Олександр) Горбачів, Іван Саляк, Іван Тарнавський, Ганна Максимець та інші.

В місті допомогу оунівцям надавали кілька українських перекладачів при німецькій армії, зокрема Теодор Найдич, який налагодив близькі контакти з місцевим українським підпіллям та проводив самостійницьку пропаганду. Восени 1941 року він був заарештований співробітниками гестапо та на початку 1942 року замордований у криворізькій в'язниці під час допитів. Багато інших перекладачів, серед яких Роман Спольський, Олександр Масляник та Віктор Яворський, за зв'язки з українським підпіллям потрапило до німецьких концтаборів.

Проте головною рушійною силою національно-визвольної боротьби в Кривому Розі була група місцевих українців під проводом гірничого інженера Сергія Шерстюка. За часів німецької окупації Шерстюк обіймав посаду Голови міської управи. Ним було запроваджено використання української мови в офіційному діловодстві, оформлення вулиць українськими вивісками, офіційне вживання національного гімну «Ще не вмерла Україна».

За ініціативи міської управи в Кривому Розі виходила з друку газета «Дзвін» (головний редактор Михайло Пронченко). 1 жовтня 1941 року з прем'єри «Тарас Бульба» розпочав роботу Театр ім. Котляревського. За рік було поставлено 12 прем'єр. На його виставах побувало 70000 глядачів. У місті почали діяти капела бандуристів, музична школа, кінотеатр, спортивне товариство. Також на теренах Криворіжжя відновила свою роботу «Просвіта», яку очолював Юрій Семенко. Зусиллями шкільного відділу міської управи було поновлено навчання у середніх школах та педінституті. В селі Грушівці почала працювати сільскогосподарська школа, а у Веселих Тернах — Криворізька агрономічна школа.

У відносинах з німецькою адміністрацією Шерстюк рішуче відстоював українські інтереси. Така самостійна проукраїнська політика була небезпечна як для німецької окупаційної влади, так і для радянського підпілля. У грудні 1941 року за доносом агента НКВС на прізвище Пастернак Шерстюка було заарештовано Гестапо. На початку січня 1942 року була заарештована також ціла низка його соратників. 11 лютого 1942 року Голова міської управи Сергій Шерстюк, головний редактор газети «Дзвін» Михайло Пронченко, активні діячі українського визвольного руху Ганна Максимець, Іван Потапенко та ще близько 150 чоловік були розстріляні біля шахти Валявка. Згодом німецька влада закрила більшість українських шкіл у місті, змінила керівництво театру та розпустила «Просвіту».

Після репресій український національний рух на Криворіжжі переходить у підпілля. На його чолі стає Михайло Васильович Кривошапка. У грудні 1942 року його група здійснює страту провокатора Пастернака, а сам Кривошапка під іменем Василя Михайловича Козика, щоб уникнути арешту, пробився до Дніпропетровська, де продовжив свою діяльність під керівництвом Юрія Леміша.

Радянське підпілля[ред.ред. код]

Для роботи в тилу Криворізький міськком КП(б)У залишив підпільний міський комітет у складі Н. Л. Омельченка, А. Е. Губенка, В. С. Сингирцова, С. Г. Помельникова. Всього за період окупації було утворено 13 (за іншими джерелами 14) підпільних радянських груп.

Нікопольсько-Криворізька операція[ред.ред. код]

Повоєнна радянська доба[ред.ред. код]

Проспект Карла Маркса на поч. 70-х років
Сучасний старий центр міста

Основою промислового розвитку міста був видобуток залізної руди і металургія. У 1961 р. було збудовано першу чергу Центрального гірничо-збагачувального комбінату (ЦГЗК), створено трест «Криворіжстальконструкція», у 1962 р. здійснено пуск ДП-7, оснащеної електронно-обчислювальною технікою, промисловим телебаченням, у 1964 р. відбувся пуск першої черги Північного ГЗК Вже у 1965 р. у місті діяло 573 підприємства. Протягом 1960–1985 рр. промисловий потенціал міста продовжував зростати. У 1968 р. відбувся пуск взуттєвої фабрики № 3, у 1969 р.- відкрито вагоноремонтне де-по, у 1970 р. пуск унікального комплексу шахти «Артем-2» . З пуском ДП −8 доменний цех КМЗ став найбільшим в Європі, в 1974 р. відбувся пуск найбільшої у світі ДП-9, а 1975 р. було створено завод «Ремміськмаш», у 1976 р. — пуск вовнопрядильної фабрики. Інші заводи виробляли прохідницькі комбайни, збагачувальне і енергетичне обладнання, отримали розвиток легка і харчова промисловість. У ці роки місто стало багатофункціональним. Наприкінці 1960-х рр. чисельність населення міста перевищила 500 тис. осіб.

Будівництво Криворізького швидкісного трамваю розпочалося ще в 1974 р., проте відкриття першої черги зі станціями «Майдан Праці», «Жовтнева», «Майдан Артема» і тимчасовою «Дзержинською» відбулося 26 грудня 1986 р. Всі станції, за винятком «Майдану Праці» і тимчасової «Дзержинської», були побудовані за стандартами метрополітену.

З середини 80-х років й до 1995 року в місті розгортавсь молодіжний кримінальний рух — так звані «біга».

Сучасність[ред.ред. код]

Символи міста[ред.ред. код]

Герб і прапор[ред.ред. код]

Докладніше: Герб Кривого Рогу

Сучасний герб та прапор Кривого Рогу затверджені рішенням № 30 ІІІ сесії XXIII скликання від 20 травня 1998 р. Козацька порохівниця виготовлена з рогу, що передусім вказує на назву міста, а також на славетне минуле краю (до 1775 р. — територія Запорізької Січі), легенду про засновника міста козака Кривого Рога, та іншу версію про походження назви міста — утворення кривого мису (рогу) при злитті річок Інгулець і Саксагань. Порохівниця також говорить про великий потенціал і можливості міста, спроможність до дії і розвитку: — «Є ще порох в порохівницях!», та нагадує про заклик «Тримай порох завжди сухим!». Золотий дубовий трилисник з двома жолудями — це передусім символ сили, міцності, багатства, глибокого коріння та духовного відродження. Трилисник формою нагадує тризуб, що є символом триєдності сил, споконвічним знаком оберегом української землі. Крім того, трилисник символізує минуле, сучасне і майбутнє та їх нерозривний зв'язок, а як жива природна форма — постійний розвиток і оновлення. Зелений колір означає достаток, волю, надію, радість. Червоний — хоробрість та лицарські чесноти, любов, мужність, великодушність. Золото — багатство, сила, вірність. Срібло — чистота помислів і діянь.

Печатка затверджена рішенням 30 ІІІ сесії XXIII скликання від 20 травня 1998 р. В центрі печатки герб. Напис по колу — «Печатка міста Кривого Рогу».

Гімн[ред.ред. код]

автори: І. Шевченко та В. Удовенко

Рідний мій Кривий Ріг — моє місто невтомне,

В світі інших таких не зустрінеш ніде.
На просторих майданах, у шахтах і домнах
Все кипить, все міняється, стрімко росте!

Приспів:
Кривий Ріг — моє місто,
Це тобі моя пісня,
Хай летить вона в небо високе твоє.
Ти — перлина держави,
Її гордість і слава,
Я вклоняюся долі, що ти в мене є!

Не коривсь, Кривий Ріг, ворогам ти ніяким,
Скільки б землю твою не топтали вони.
Переможну весну принесли в сорок п'ятім
Твої віддані дочки і мужні сини!

Приспів

Де навічно злились Інгулець з Саксаганню,
Полонить ніжно душу святе почуття.
Кривий Ріг, ти моє незрадливе кохання,
Вірю я у щасливе твоє майбуття!

Приспів

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Схематичний план Кривого Рогу

До складу Кривого Рогу входять:

7 районів:

1 місто:

  • Інгулець

4 селища:

2 села:

Населення[ред.ред. код]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року наявне населення в місті налічувало 712,5[16] тис. осіб (1989 року — 769,1 тис. осіб). З них міського населення — 709,0 тис. осіб (99,5%), сільського — 3,5 тис. осіб (0,5%). В порівнянні з 1989 роком частка міського населення зросла (99,2%). Статевий розподіл наступний: чоловіків — 326,7 тис. осіб, жінок — 385,8 тис. осіб, що становить відповідно 45,8% та 54,2%. 1989 року співвідношення становило 46,5% проти 53,5%.

Культура[ред.ред. код]

У місті 22 серпня 2011 р. підприємством «Метінвест» був запущений найбільший у світі квітковий годинник. Він розташований у парку Героїв на пр. Металургів у м. Кривому Розі — витвір незвичайної архітектури та краси. Діаметр циферблата — 22 метра, довжина хвилинної стрілки до 12 метрів. Тут висаджені 22 000 квітів 6-ти видів. Хід стрілки забезпечує годинниковий механізм, розташований під спорудою. Удень кожна година супроводжується мелодійним дзвоном, а вночі годинник підсвічується.[17] Починаючи з 2013 року всередині споруди квіткового годинника почала функціонувати 3D-відеогалерея Криворізького міського історико-краєзнавчого музею, що є першою в Україні галереєю такого типу.[18]

Вулиця Димитрова це одне з найпопулярніших місць для прогулянок 
Арт Майдан 
Зимовий Парк Пушкіна 

Театри[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

Найбільший квітковий годинник в Европі. Всередині знаходиться інтерактивний історичний музей.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Докладніше: Пам'ятки Кривого Рогу

  • Пам'ятники Тарасові Шевченку перед будівлею Головпоштамту та в Інгулецькому районі.
  • Три пам'ятники Богданові Хмельницькому (всі встановлені у 1954 році): на вул. Ватутіна, 20 (Жовтневий район), на вул. Урицького, 45, встановлений у 1954 р. та в парку Богдана Хмельницького на проспекті Металургів (Дзержинський район).
  • 19 грудня 1996 року відкритий пам'ятник О. М. Полю у старій частині Кривого Рогу на берегу річки Саксагань, на перетині вулиць К. Маркса та Жовтневої (колишні Поштова та Базарна). Автор — скульптор О. В. Васякін. Відлитий у фасонно-ливарному цеху металлургійного комбінату (Кривий Ріг) майстром Н. П. Репніковим. Напис на постаменті «Олександру Полю засновнику промислового виробництва Криворізьких залізних руд»[19].
  • Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу Василя Михлика.
  • Протягом 2014 року в місті були знесені практично всі пам'ятники Леніну.

Релігійні громади[ред.ред. код]

Православ'я[ред.ред. код]

Святі покровителі Кривого Рогу[ред.ред. код]

Дореволюційні храми[ред.ред. код]

Католицизм[ред.ред. код]

Протестантизм[ред.ред. код]

Іудаїзм[ред.ред. код]

В Кривому Розі здавна існує єврейська община. На початку ХХ століття в місті функціонували дві синагоги, що розташовувались по вулиці Каунаській (раніше - Синагогальна вулиця).

29 серпня 2010 року в місті було відкрито синагогу «Бейс Штерн Шульман»[20].

Освіта та наука[ред.ред. код]

Наукові установи[ред.ред. код]

Вищі заклади освіти ІІІ та IV рівнів акредитації[ред.ред. код]

Криворізький педагогічний інститут Криворізького національного університету

Вищі заклади освіти ІІ-го рівня акредитації[ред.ред. код]

Вищі заклади освіти І-го рівня акредитації[ред.ред. код]

  • Український політехнічний технікум
  • Криворізький технікум Національної металургійної академії України
  • Криворізький коксохімічний технікум Національної металургійної академії України
  • Інгулецький технікум Криворізького національного університету
  • Гірничий технікум Криворізького національного університету
  • Політехнічний коледж Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет»
  • Криворізький державний комерційно-економічний технікум
  • Гірничо-електромеханічний технікум Криворізького національного університету
  • Тернівський технікум Криворізького національного університету
  • Криворізький будівельний технікум
  • Криворізький автотранспортний технікум Криворізького національного університету
  • Криворізьке міське музичне училище

Промисловість[ред.ред. код]

Шахта «Зоря» в м. Кривий Ріг

Сучасний Кривий Ріг — це велике індустріальне місто, центр Криворізького залізорудного басейну — найважливішої сировинної бази металургії України.

Криворізький індустріальний регіон відіграє провідну роль в економіці України та є основною сировинною базою для розвитку чорної металургії, має стратегічне значення для економічної незалежності та безпеки держави.

У загальному внутрішньому валовому продукті України частка продукції Кривого Рогу становить близько 6,4%, в експортному потенціалі країни — 7%.

Обсяг реалізованої промислової продукції по місту за 2009 рік становив 34,9 млрд грн., що на 32% менше, ніж за аналогічний період 2008 року. У загальному обсязі реалізації Дніпропетровської області частка міста становить 33,9%.

Протягом 2009 року підприємствами з видобутку та збагачення металевих руд випущено 72,5 млн т руди і концентратів залізних.

На підприємствах металургії та оброблення металу вироблено сталі 5,0 млн т. За 2009 рік вироблено 943,6 тис.т цементу.

Економічний потенціал міста представляють близько 6 тисяч підприємств. Промисловість міста налічує 87 великих підприємств різних галузей: чорної металургії, машинобудівної, будматеріалів, хімічної, поліграфічної, деревообробної, легкої, харчової тощо.

У Криворізькому басейні розташовано 8 з 11 підприємств України з видобутку та переробки залізорудної сировини, а також підприємства з обслуговування основного виробництва. Тому головною містоутворюючою галуззю, яка стійко визначає профіль міста у територіальному розподілі праці, є чорна металургія. В Кривому Розі розташовано один з найбільших в світі металургійних комбінатів — Арселор Міттал Кривий Ріг, п'ять гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК) — Північний ГЗК (ПівнГЗК), Південний ГЗК (ПівдГЗК), Центральний ГЗК (ЦГЗК), Новокриворізький ГЗК (НКГЗК), Інгулецький ГЗК (ІнГЗК), три рудоремонтних заводи та інші. Переважна номенклатура: залізна руда, концентрат, агломерат, обкотиші, чавун, сталь, готовий прокат (арматура, кутик, катанка). Питома вага гірничо-металургійного комплексу становить 86% загальних обсягів промислового виробництва в місті.

Єдиний у країні Криворізький суриковий завод виробляє залізний сурик, який користується великим попитом в Україні та за її межами. Також у місті працює Криворізький завод гірничого обладнання.

Виробництво непродовольчих товарів народного споживання в місті здійснюють понад 40 підприємств різних форм власності, які виготовляють товари легкої промисловості культурно-побутового й господарського призначення, а також будівельної групи.

Продукти харчування у місті виробляють 16 сільськогосподарських підприємств харчової і переробної промисловості та близько 80 інших суб'єктів підприємництва (ковбасні вироби, майонез, хліб та хлібобулочні вироби, пиво, безалкогольні напої, олія, кондитерські вироби тощо).

Будівельний комплекс представлений організаціями різної спеціалізації: цементно-гірничим комбінатом, заводами з виробництва залізобетону, місцевих будматеріалів та іншими.

Див. Історія відкриття залізних руд Кривого Рогу

Туризм[ред.ред. код]

Інфраструктура туризму міста Кривого Рогу складається з п'яти центрів туризму, 41 гуртка туристичного напрямку при навчальних загальноосвітніх позашкільних закладах; музеїв: міського історико-краєзнавчого та його філій, 28 музеїв та 48 музейних кімнат загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчальних закладів; Криворізького бюро екскурсій та подорожей ЗАТ «Дніпро-туризм» та 17 зареєстрованих приватних туристичних агенцій.

Готелі Кривого Рогу:

  • Готель «Кривий Ріг»
  • Готель «Братислава»
  • Готель «Саксагань»
  • Готельний комплекс «Аврора»
  • Готель «Вікторія»
  • Готельний комплекс «Домашній затишок»
  • Готель «Україна»
  • Готель «Центральний»
  • Готель «Ювілейний»
  • Готель «Дружба»
  • Готель «Імперіал»
  • Готель КЕІ КНЕУ

Транспорт[ред.ред. код]

Автовокзал

Автомобільний транспорт[ред.ред. код]

Міські перевезення автомобільним транспортом здійснюють 4 автопідприємства, які мають власний рухомий склад, матеріально-технічну базу, та 654 приватних автоперевізників. Щоденно на 113 маршрутах міста працюють близько 1200 автобусів різної місткості, якими перевозиться до 200 тис. пасажирів.

Електротранспорт[ред.ред. код]

Першу чергу трамвайної лінії в Кривому Розі було відкрито 1935 року. Її довжина становила 8 км. Вже на кінець 1937 року вона була подовжена до 20 км. Рух тролейбусу відкрито 25 грудня 1957 року.

На сьогодні для забезпечення міських пасажирських перевезень щодня на 21 тролейбусних маршрутах працює до 70 тролейбусів, на 12 трамвайних — 50 вагонів.

Швидкісний трамвай[ред.ред. код]

Станція Проспект Металургів відкрита в 1989

Довжина лінії становить 17,7 км, на ній розташовані 11 станцій, з них під землею — 6,8 км із 4 станціями. Діють 3 маршрути: «Кільцева» — «Майдан Праці», «Кільцева» — «Зарічна» та «Кільце КМК» — «Зарічна». На лінії одне депо, розташоване поблизу станції «Майдан Праці».

Станції:

Зупинки маршруту №3 швидкісного трамваю, що належать лінії муніципального трамваю
  • Криворізький Національний Університет
  • Міськалікарня №2
  • 3 Дільниця
  • Кільце КМК

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Залізничний вокзал «Кривий Ріг-Головний»

Криворізька дирекція «Укрзалізниці» щорічно забезпечує до 17% загальнодержавного обсягу всіх залізничних вантажоперевезень. У списку її клієнтів такі гіганти металургійної промисловості як ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», п'ять криворізьких ГЗК, ВАТ КЗРК, ВАТ «Суха балка», Нікопольський завод феросплавів, Нікопольський південнотрубний завод. У цілому, добові обсяги вантажоперевезень становлять близько 200 тисяч тон.

Повітряний транспорт[ред.ред. код]

Перші рейси із Кривого Рогу в Харків і Одесу почали виконувати ще далекого 1926 року. Через півстоліття в місті був побудований аеропорт «Змичка» із ґрунтовою злітно-посадковою смугою. Невеликими літаками АН-2, ЛИ-2, ИЛ-14 і АН-24 щорічно перевозилося близько шести тисяч пасажирів.

Сучасну повітряну гавань місто отримало в січні 1979 року, коли поблизу від села Лозуватка завершилося будівництво бетонної злітно-посадкової смуги з комплексом авіаційних служб, аеровокзалом, пропускна здатність якого становила 400 чоловік за годину. Працював Криворізький аеропорт цілодобово. Він приймав літаки всіх типів.

1986 року, коли почалося будівництво Криворізького залізорудного комбінату окислених руд (спільне будівництво Румунії, Чехословаччини, НДР і Радянського Союзу), аеропорт одержав статус міжнародного. Після розвалу СРСР експлуатацію аеропорту здійснює комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Кривій Ріг».

У структурі аеропорту діє кілька самостійних служб. Це прикордонний КПП і лінійний пункт міліції, митниця, санітарно-карантинна, ветеринарна, фіто-карантинна й екологічна служби, а також Криворізька служба обслуговування повітряного руху державного підприємства «Украерорух», фахівці якого дають команду на зліт і посадку літаків.

ЗМІ[ред.ред. код]

Криворізький головпоштамт
  • ТРК «Криворіжжя»
  • Муніципальна ТРК «Рудана»
  • «Домашняя газета»
  • «Звезда 4»
  • «Вечер»
  • «Вечерняя Горсправка»
  • «Червоний гірник»
  • «Пульс»
  • «Навігатор»
  • «Скрудж»
  • «Шахтар Кривбасу»
  • «Авангард»
  • «Позиція»
  • «ДЕ?»
  • «Промінь Просвіти»
  • «Коммунист Кривбасса»
  • «Вестник Кривбасса»
  • «Наш век»
  • «Навигатор»

Радіостанції[ред.ред. код]

Радіостанції що віщають на FM-частотах:

Назва Частота
1 Авторадіо 91.1 МГц
2 Люкс FM 91.6 МГц
3 Super Radio 99.1 МГц
4 Gala radio 100.2 МГц
5 Радіо «Шансон» 101.0 МГц
6 Стильне радіо «Перець FM» 101.4 МГц
7 Наше радіо 102.7 МГц
8 Europa Plus 103.2 МГц
9 Улюбене Радіо 103.6 МГц
10 DJFM 104.7 МГц
11 Город FM 105.2 МГц
12 Русское радио-Україна 105.9 МГц
12 Хіт FM 106.9 МГц
13 Радіо «Ера» 107.4 МГц

Радіостанції що віщають на УКХ-частотах:

Назва Частота
1 Третій канал Національного радіо України («Культура») 69,56 МГц
2 Перший канал національного радіо України 71,63 МГц

Спорт[ред.ред. код]

Наявна інфраструктура спортивних шкіл Кривого Рогу складається з 17 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, з них 4 дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву з футболу, спортивної акробатики, гандболу та плавання. В даних школах займається більше 11тисяч спортсменів. В спортивних школах міста культивується 24 види спорту (20 — олімпійські види та 4 — неолімпійські види спорту).

Станом на початок 2007 року в місті функціонує 17 спортивних клубів з олімпійських видів спорту:

Визначні місця[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики у Дніпропетровській області
  2. Офіційний сайт міста Кривого Рогу та Криворізького міського Виконавчого комітету
  3. 55 лучших городов для жизни в Украине. 2011 (рос.)
  4. 55 лучших городов для жизни в Украине. 2010 (рос.)
  5. Криворізька міська рада
  6. між перетинами меж міста шляхом Т-04-18 уздовж суцільної забудови по головним дорогам, не враховуючи місто Інгулець
  7. між перетинами меж міста шляхом Т-04-18 уздовж суцільної забудови по головним дорогам зі шляхом до Інгульця по Широковському шосе
  8. від краю Інгулецького до краю Північного гірничо-збагачувальних комбінатів
  9. а б Екологічна ситуація у місті Кривий Ріг. Офіційний сайт міста Кривого Рогу та Криворізького міського Виконавчого комітету (Перевірено 15 січня 2012)
  10. «Об'єкти, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища». Міністерство екології та природних ресурсів України. 22.02.2011
  11. ТСН. «Кривий Ріг визнали найбруднішим містом України». 19 червня 2010 р.
  12. Реєстр пам'яток трипільської культури — Дніпропетровська область
  13. У Кривому Розі виявлені унікальні археологічні знахідки епохи сарматів (рос.)
  14. Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона
  15. Чорнодід Л. В. Кривбас у 20-30-ті роки ХХ ст.: Теорія «затухання» Криворізького залізорудного басейну. — Придніпровський науковий вісник. — 2007 . — № 7.
  16. Всеукраїнський перепис населення 2001 року — Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю. Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг (міськрада)
  17. У Кривому Розі запущено найбільший у світі квітковий годинник
  18. Первая в Украине 3D видеогалерея-музей открылась в Кривом Роге
  19. Памятник-бюст А. Н. Полю в городе Кривом Роге. История города Кривой Рог.
  20. Торжественное открытие синагоги в Кривом Роге. Федерация еврейских общин Украины
  21. Кривбассбаскет превратился в СК Кривбасс
  22. Освободят ли криворожские бизнесмены усадьбу Александра Поля?, Кривой Рог Life.

Джерела[ред.ред. код]

* Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971 . С. — 285–311

Посилання[ред.ред. код]