Кривов Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Олександрович Кривов
рос. Николай Александрович Кривов
Народження 25 травня 1922(1922-05-25)
Гаврилково
(зараз Ярославська область)
Смерть 6 листопада 1943(1943-11-06) (21 рік)
Васильківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Васильків
Країна СРСР СРСР
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Штурмова авіація
Роки служби 19401943
Партія КПРС
Звання лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Курська битва
Битва за Дніпро
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня

Микола Олександрович Кривов (25 травня 1922, Гаврилково — 6 листопада 1943) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни заступник командира ескадрильї 61-го штурмового авіаційного полку 291-ї штурмової авіаційної дивізії 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту, лейтенант.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 травня 1922 року в селі Гаврилково (нині Ростовського району Ярославської області) в сім'ї селянина. Росіянин. Член ВКП (б) з 1942 року. У 1936 році з батьками переїхав до Ярославля. Тут закінчив 9 класів, займався в аероклубі.

У 1940 році призваний в Червону Армію. У 1941 році закінчив військову авіаційну школу пілотів у м. Енгельс. У перші місяці німецько-радянської війни залишався в тилу, переганяв бойові машини з заводу в діючу армію. Влітку 1942 року потрапив на фронт.

Бойове хрещення отримав 11 вересня 1942 під Воронежем. У першому ж вильоті літак Кривова був підбитий, але льотчик продовжив виконання бойового завдання. Він пошкодив три зенітки, знищив дві автомашини з фашистами і вренулся на свій аеродром.

16 червня 1943 року при розвідці військ противника в районах Почаєвки, Лучки, Солом'яно-Топлимнки літак Кривова був атакований двома фашистськими винищувачами. У цьому бою льотчик-штурмовик збив ворожий винищувач. Поранений у голову, на порешеченій снарядами машині, він дотягнув до аеродрому і, приземлившись, втратив свідомість. Був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У дні Курської битви Микола Кривов по три рази на день водив групи штурмовиків на відбивання атак фашистів. 12 липня, при поверненні з бойового завдання, група Кривова була атакована шістьма «Мессершмітт-109». Рятуючи ведених, командир відвернув весь вогонь фашистів на себе, збив ворожий винищувач. Знову був поранений у голову, але продовжував керувати боєм, довів групу до бази. За 45 бойових вильотів відважний льотчик був нагороджений другим орденом Червоного Прапора.

В боях за Дніпро здійснив 16 бойових вильотів, знищуючи живу силу і техніку ворога на правобережжі Дніпра, підтримуючи радянських воїнів, які опанували плацдармом. Тільки за один день 8 жовтня 1943 року 18 грізних штурмовиків під командуванням Миколи Кривова знищили в районі Букринського плацдарму 8 батарей польової артилерії, 21 автомашину і близько 90 фашистів.

Останній бій лейтенант Кривов провів під Києвом 6 листопада 1943 року. У цей день біля хутора Каплиця Васильківського району Київської області пара штурмовиків була атакована чотирма фашистськими винищувачами. На початку бою був підбитий напарник командира і Кривов залишився один проти чотирьох фашистів. Двох збили Кривов і його стрілець, але й сам льотчик був поранений. З останніх сил Кривов приземлив машину на фюзеляж, не долетівши до лінії фронту. Помер на руках свого стрільця Валерія Конарєва, теж пораненого в цьому бою. Вночі селяни з ближнього хутора таємно від фашистів поховали героя. Через два дні хутір був відвойований, і Миколи Кривова з військовими почестями перепоховали на центральній вулиці села Западинка

До листопада 1943 року лейтенант Кривов здійснив 92 бойових вильотів на розвідку військ і комунікацій противника, штурмовку скупчень його живої сили й бойової техніки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм лейтенантові Кривову Миколі Олександровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу[1].

Могила Миколи Кривова у Василькові

Похований у селі Западинці, нині у межах міста Василькова Київської області. На могилі встановлено пам'ятник.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступенів, медалями.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Іменем Кривова названі вулиці в містах Василькові і Ярославлі. Ім'я Героя увічнене на меморіальній дошці, встановленій на будинку Ярославського аероклубу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому составу военно-воздушных сил Красной Армии» от 4 февраля 1944 года [Архівовано 13 січня 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 17 февраля (№ 10 (270)). — С. 1

Література[ред. | ред. код]

  • Герои огненных лет. Ярославль: Верхне-Волжское кн. изд., 1985
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987