Кривче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Кривче.
село Кривче
Герб Кривча Прапор Кривча
Замок село Кривче
Замок село Кривче
Замок село Кривче
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Борщівська міська громада
Код КАТОТТГ UA61060050120029316
Основні дані
Населення 1917 осіб (2003)
Територія 7.183 км²
Густота населення 259.64 осіб/км²
Поштовий індекс 48741
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°41′58″ пн. ш. 26°06′14″ сх. д. / 48.69944° пн. ш. 26.10389° сх. д. / 48.69944; 26.10389Координати: 48°41′58″ пн. ш. 26°06′14″ сх. д. / 48.69944° пн. ш. 26.10389° сх. д. / 48.69944; 26.10389
Середня висота
над рівнем моря 		225 м
Водойми річки: Циганка, Рудка
Відстань до
районного центру 		18 км
Найближча залізнична станція Гермаківка
Відстань до
залізничної станції 		5 км
Місцева влада
Адреса ради 48702, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Борщів, вул. Грушевського, 2
Карта
Кривче. Карта розташування: Україна
Кривче
Кривче
Кривче. Карта розташування: Тернопільська область
Кривче
Кривче
Мапа
Мапа

CMNS: Кривче у Вікісховищі

Кри́вче — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Борщівська міська громада. Розташоване на заході району. До Кривчого (Раніше — Верхнє Кривче і Нижнє Кривче) приєднано хутори Ходусів і Хоми.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 373 км від Києва, 101 км — від обласного центру міста Тернополя, за 12 км від міста Борщів та за 62 км від Кам’янця-Подільського. У селі річка Рудка впадає у річку Циганку.

Клімат[ред. | ред. код]

Кривче знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління.

Історія[ред. | ред. код]

Залишки фортеці, 2007
Сільська криниця

Поблизу Кривча виявлено археологічні пам'ятки культури фракійського гальштату. Також виявлено поселення трипільської культури етапу С, розміщене на північно-східному схилі великого мису в урочищі Вал, поблизу колишнього села Нижнє Кривче, на другій надзаплавній терасі правого берега річки Циганки. Розвідками стверджено багатошаровий характер поселення, виявлено розорані глинобитні майданчики і зібрано уламки кераміки та крем'яні вироби. Розвідки проводилися під керівництвом Свешнікова І. К. (1967 р.) та Ю. М. Малєєва (1973 р.). Матеріал і документація зберігаються в ІСН АН УРСР. розвідки 1973 р. — у Київському державному університеті[1].

Відоме від середини XVI ст. Зокрема, 1563 року власником села був польський шляхтич, кам'янецький гродський суддя Вавжинець Мілєський.[2]

1639 року збудовано замок. Від 1650 року згадують як містечко під назвою «Оплакана». Замок не раз зазнавав нападів турецько-татарських орд, зокрема 1672 його зруйнували загони турецького султана Магомета IV. Згодом фортеця належала Кричинському; її залишки збереглися.

До 1939 року діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

З 1947 року мешканці села зазнали каральної акції операції «Захід».

24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

До 19 липня 2020 р. належало до Борщівського району[3].

З 20 листопада 2020 р. належить до Борщівської міської громади[4].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,62
російська 0,38

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

Герб польського періоду

Щит перетятий, у верхньому синьому полі срібна замкова вежа, обабіч неї — по золотій підкові, повернутій вухами вгору, у нижньому чорному полі три срібні кристали, над ними — 4 срібні перекинуті вістря.

Верхня частина щита уособлює Верхнє Кривче, а нижня — Нижнє. Вежа замку є історичним символом з печатки громади ХІХ ст., підкови означають щастя і добробут, 4 геральдичні вістря та 3 кристали вказують на печеру «Кришталеву».

Затверджений в 2007 р. Автор проекту — А. Гречило.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Є церкви Вознесіння Христового (1760, дерев'яна, реставрована 1927) і Покрови Пресвятої Богородиці (1856; кам'яна), дві каплички об'явлення Пресвятої Богородиці (1909) та Пресвятої Богородиці (1991). Також в селі є недіючий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

Споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку (1964), встановлено пам'ятник воїнові-афганцю Є. Богачу, хрест на честь скасування панщини (1880), пам'ятний знак полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985), насипано символічну могилу полеглим воякам УПА (1992).

Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Кривченська травертинова скеля.

Пам'ятник Т. Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.

Встановлений 1992 р.

Скульптура — карбована мідь, постамент — граніт.

Скульптура — 2,5 м, постамент — 1,5 м[6][7]

Печери[ред. | ред. код]

Є печери: Глинка-1 та Глинка-2, Кришталева, На Хомах, Печера Двох озер, Середня, Славка, Тимкова скала та інші, менші печери. Серед них — Замкова (35 м.), що знаходиться нижче руїн замку Контських.

Геологічна пам'ятка природи[ред. | ред. код]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Будівля школи у с. Кривче

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

У жовтні 2016 року в селі завершено проведення газогону в село, який розпочали будувати ще у 2005 році, а потім заморозили на 8 років.[8]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Ільницький Роман (1915—2000) — педагог, магістр бібліотечної справи, редактор, публіцист, історик, громадсько-політичний діяч, заступник міністра народного господарства в УДП, голова Політради ОУНЗ.
  • Криворучка П. — релігійний і громадський діяч.
  • Мандзюк М. — громадсько-політичний діяч.

Проживали, перебували[ред. | ред. код]

  • Гутковський Клим — громадський діяч, активіст спортово-патріотичних товариств «Січ» та «Сокіл-Батько», командант Гуцульської сотні УСС, редактор часопису «Праця». У 1908-му відкрив сталактитові печери в Кривче, уперше зробив фотографії печери та склав топографічний план привхідної ділянки.
  • Ельгорт Бума Борисович — український історик, музейник, краєзнавець, автор буклета про печеру Кришталеву.
  • Авагян Олександр Беніамінович — український археолог, спелеолог, організував експедиції для дослідження печер «Озерна» та «Оптимістична», в результаті чого було виявлено, що вони — одні з найбільших у світі.

Світлини[ред. | ред. код]

  • Будинок культури
    Будинок культури
  • Церква Покрови Пресвятої Богородиці 1856
    Церква Покрови Пресвятої Богородиці 1856
  • Школа
    Школа
  • Церква Вознесіння Христового 1760
    Церква Вознесіння Христового 1760
  • Церква Вознесіння Христового 1760 (дзвіниця)
    Церква Вознесіння Христового 1760 (дзвіниця)
  • Церква Вознесіння Христового 1760
    Церква Вознесіння Христового 1760
  • Церква Вознесіння Христового 1760 (дзвіниця)
    Церква Вознесіння Христового 1760 (дзвіниця)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині кам'яної доби. — К., Наукова думка, 1981. — стор. 233
  2. ↑ Witalij Michałowski. Nużny człowiek. Szkic do dziejów starostwa Kamienieckiego w drugiej połowie XVI wieku [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].— Kraków, 2008.— S. 531. (пол.)
  3. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. ↑ Перша сесія Борщівської міської ради VIII скликання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.] // Борщівська міська рада, 25 листопада 2020 р.
  5. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 22 червня 2022.
  6. ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 30. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  7. ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
  8. ↑  Мешканці села Кривче Борщівського району відтепер мають можливість підвести газ до своїх осель на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 28 жовтня.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Б. Мельничук, Л. Навудило. Кривче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 237—238. — ISBN 966-528-199-2.
  • Шот Микола. Село, де з'явилася Богородиця  // Урядовий кур'єр. — 2008. — 29 листопада;
  • Галагодза Наталія, Недря Тетяна. Кривче: Замок. Печера Кришталева. — Кам'янець-Подільський: Рута, 2010. — 24 с. — (Серія «Тур вихідного дня»).
  • Шот Микола. На пагорбі долі / Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 140–143.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кривче
У Вікісловнику є сторінка Кривче.
Міста
Села
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кривче&oldid=42307841