Крижанівський Андрій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Степанович Крижанівський
Народився 2 січня 1936(1936-01-02)
Харків
Помер 29 листопада 1989(1989-11-29) (53 роки)
Москва
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність письменник, журналіст
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], сатира[1] і humorous literatured[1]
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1959)
Мова творів українська
Батько Крижанівський Степан Андрійович
Премії Літературна премія Остапа Вишні

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрій Степанович Крижанівський (*2 січня 1936, Харків — † 29 листопада 1989, Москва) — український письменник, гуморист, сатирик. Автор численних гуморесок та пародій, лауреат літературної премії Остапа Вишні (1989). Син Степана Крижанівського.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 січня 1936 року в Харкові в родині поета й літературознавця Степана Крижанівського. В 1959 році закінчив факультет журналістики Київського університету. 1983 року закінчив Вищі літературні курси в Літературному інституті імені О. М. Горького.

Працював на Українському радіо в редакції «іномовлення», відповідальний секретар у журналах «Ранок» та «Україна», ведучий гумористичної рубрики «Зенітка» у журналі «Вітчизна».

Могила Андрія Крижанівського

Помер 29 листопада 1989 року у Москві, де він щойно отримав літературну премію Остапа Вишні. Смерть сталася у номері готелю від вродженої аневризми судини головного мозку, де він готувався до виступу в Колонному залі. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Твори[ред. | ред. код]

Автор гумористичних книжок:

  • «Лідер опозиції» (1968);
  • «Крижана усмішка» (1972);
  • «Бабця з Копенгагена» (1974);
  • «Гномо сапіенс» (1977);
  • «Хто спалив Карфаген?» (1980);
  • «Телефонна пригода» (1980);
  • «Стрибок з Парнасу» (1982);
  • «Інтерв'ю з колоритним дідом» (1983);
  • «Концерт для скріпки з реєстром» (1985).

Інше[ред. | ред. код]

Друзі й однокурсники Андрія Крижанівського — Валерій Гужва й Ігор Малишевський, які й понині є чи не єдиними його біографами. Андрій Крижанівський в дитинстві спілкувався з Остапом Вишнею. Як засвідчує сам Крижанівський, «автор цих рядків бачив і чув Павла Михайловича не раз. Збіг обставин: жили в одному під'їзді».

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • pilipyurik.com Полян-Пилип Юрик. Андрій Крижанівський
  1. а б в Czech National Authority Database