Крилата ракета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крилата ракета Томагавк. ВМС США
Радянська крилата ракета Р-500 «Базальт»
Одна з перших радянських крилатих ракет П-15 «Термит»
Крилата ракета повітряного базування AGM-86. США

Крила́та раке́та  — безпілотний літальний апарат одноразового запуску, траєкторія польоту якого визначається аеродинамічною підіймальною силою крила, тягою двигуна і силою тяжіння. Раніше існували конструкції, які були керовані пілотами-смертниками. Застаріле назви сконструйованої за літаковою (класичною) схемою крилатої ракети —літак-снаряд. Іноді термін плутають з англомовним терміном англ. cruise missile, проте остання є керованою ракетою, в якої велика частина польоту до цілі проходить з постійною швидкістю під впливом підіймальної сили крила і сили тяги для компенсації опору повітря.

Порівняння з іншими видами ракет[ред.ред. код]

Переваги[ред.ред. код]

Можливість задавати довільний курс ракети, у тому числі, звивисту траєкторію, що створює труднощі для ППО противника. Можливість руху на малій висоті уздовж вигинів рельєфу, що ускладнює виявлення. Сучасні крилаті ракети призначені для ураження цілі з високою точністю.

Недоліки[ред.ред. код]

Порівняння з літаками[ред.ред. код]

У порівнянні з літаками, основною перевагою крилатої ракети є безпілотність, що дозволяє як зберегти людей, так і зменшити габарити і тим самим ускладнити виявлення. Оскільки крилаті ракети розраховані на одноразове застосування, до них висуваються набагато менш жорсткі вимоги щодо ресурсу двигуна та інших агрегатів.

Історія[ред.ред. код]

Перші крилаті ракети були розроблені і застосовані нацистською Німеччиною в кінці Другої світової війни. Ці ракети були відомі під назвою V1 («Фау-1») і використовувалися в бойових діях проти Великої Британії.

Історія крилатих ракет у Радянському Союзі почалася у вересні 1944 року. Саме тоді в московське КБ були доставлені уламки V-1. Радянськими властями було прийнято рішення створити власні «літаки-снаряди». Розробка проекту була довірена Володимиру Челомею. Через 9 років паралельно з Челомєєм розробку почав А. І. Мікоян.

У 1950-х роках передбачався розвиток крилатих ракет як стратегічні міжконтинентальні засоби доставки ядерних зарядів. У КБ Лавочкина йшла розробка двоступінчатої крилатої ракети «Буря», роботи були зупинені по економічних міркуваннях і у зв'язку з успіхами в розробці балістичних ракет.

Класифікація[ред.ред. код]

Крилаті ракети діляться:

  • за типом заряду:
    • з ядерним спорядженням;
    • із звичайним спорядженням.
  • по призначенню:
    • стратегічні;
    • оператівно-тактічні;
    • тактичні.
  • за типом базування:
    • наземного;
    • повітряного;
    • морського;
    • підводного.

На даний час крилатими ракетами морського базування оснащуються кораблі, ракетні катери і підводні човни

Докладніше у статті [[протикорабельна ракета.]]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • airships.narod.ru Крылатые ракеты. В начале большого пути.