Кримський улус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кримський улус
Чорна Куманія Flag
 XIII – XV Кримське ханство Flag
Столиця Солхат
Релігії Іслам
Форма правління Монархія
Історія
 - Засновано XIII
 - Ліквідовано XV

Кримський улус Золотої Орди — улус Золотої Орди, що існував у першій половині XIII–XV століттях на території Кримського півострова та Північного Причорномор'я. Відомий також як Перший улус Шибана.

Історія[ред. | ред. код]

Передісторія[ред. | ред. код]

На початку 1220-х років половці зазнали численних поразок від монголо-татар, згодом були розгромлені донські орди половців та їх союзники — алани.

У 1223 році половців остаточно розбили на річці Калці. Деякі половецькі роди відкочували на Дунай.

Татари зайняли степовий Крим у 1239 році, водночас із походами Батия на південно-українські землі, і підпорядкували собі залишки половців, що там жили.

Монголо-татари повернулися в 1242 році з походу на Польщу й Угорщину та міцно осіли в Криму, який став улусом — провінцією Золотої Орди, яким керував намісник великого хана. Після повернення татаро-монгольських військ з Європи Бату-хан за монгольським звичаєм розділив завойовані землі між своїми братами на чотирнадцять самостійних улусів. Кримський півострів і степи між Дніпром і Дністром отримав брат Батия — Шибан. Володіння улусу стали частиною Крила Мувала (за іменем Мувала, іншого брата Батия і діда Ногая).

У перший час Крим становив особливий улус Золотої Орди. Був розділений на 3 тьми (Солхатську, «Киркерську» і «Кипчак»). Згодом до нього було приєднано улус Картана (в подальшому відомий як Азакський тумен).

Створення незалежної держави[ред. | ред. код]

З 1273 до 1299 роки всередині Золотої Орди тривала міжусобиця між Чингизидами і повсталим темником Ногаєм, правнуком хана Джучі і правителем причорноморських степів й північного Криму, який спробував стати незалежним князем західних областей Золотої Орди. У 1298 року під час збору данини в Кафі був убитий онук Ногая Ак-Таджі і наступного року темником був проведений каральний похід на Кримський півострів, у результаті якого були розгромлені та спалені багато міст й селища Криму. У тому ж році в межиріччі Дніпра і Дністра військо Ногая було розбите посадженим їм на золотоординський престол ханом Тохтою, а сам він убитий.

Приєднаний до Золотої Орди[ред. | ред. код]

Знову приєднаним до Золотої Орди після загибелі Ногая (близько 1290) Кримом у XIV столітті зазвичай управляли ханські намісники, посада яких стала поступово набувати спадковий характер.

У 1363 році військо кримського еміра, пішоввши грабувати литовські землі, було розбите недалеко від Бугу біля річки Сині Води під командуванням великим литовським князем Ольгерда.

Після чергової міжусобної різанини в 1360-х роках Золота Орда розділилася на дві частини — східну й західну, де в Північному Причорномор'ї і Криму 1367 року прийшов до влади темник Мамай, що спирався на місцеві половецькі племена, які отримали назву татари. Кримський улус набув значення однієї з центральних частин Золотої Орди. Своє значення зберіг за правління Тохтамиша

Остаточне відпадання Криму від Золотої Орди відбулося в XV столітті.

Керівництво[ред. | ред. код]

Експлуатоване феодалами рядове татарське населення прийшло до Криму в чисто кочовому скотарському ладі.

Татари ділилися на племена, коліна і пологи. На чолі племен стояли 6 старших феодальних родин — «беї, беки» (Ширини, Барини, Аргини, Яшлови, Мансури і Саджеути), які володіли кожен величезними ділянками землі та складали старшу ланку феодальної драбини. Їх васалами були глави колін і глави окремих пологів.

Правителі[ред. | ред. код]

Господарство[ред. | ред. код]

Сіяли тільки невелику кількість ячменю для корму коней, необхідних татарам для походів за бранцями.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кримський_улус&oldid=34805927