Кримські татари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кримські татари
Qırımtatarlar
Кримські татари і мулла.jpg
Кримські татари і мулла. Густав-Феодор Паулі (1817 - 1867)
Загальна кількість 500,000 - 2,000,000
Найбільші розселення Україна Україна (АР Крим АР Крим):
   260,000

Узбекистан Узбекистан:
   150,000
Туреччина Туреччина:
   3,000,000
Румунія Румунія:
   24,000
Болгарія Болгарія:
   3,000

Мова Кримськотатарська
Релігія Іслам
Близькі етнічні групи Караїми, Кримчаки
Одна з низки статей
Кримські татари
Gerae-tamga.png

Діаспора
Болгарія · Румунія · Туреччина
США · Узбекистан

Релігія
Іслам · Сунізм

Близькі етноси
Караїми · Кримчаки · Уруми

Мови та діалекти
Кримськотатарська · Турецька
Караїмська · Кримчацька · Урумська

Історія
Половці
Ханство (1441-1783)
Таврійська область (1783-1796)
Таврійська губернія (1802-1917)
Народна Республіка (1917-1918)
АСРР (1921-1945)
Заслання (1945—1989)
Автономна Республіка (з 1992)

Найвидатніші постаті
Ісмаїл Гаспринський
Номан Челебіджіхан
Мустафа Джемілєв
Письменники

Символи
Прапор · Герб · Гімн

Інше
Сюрґюн · Хани Криму
Курултай · Меджліс
Національна партія (1917, 2006)
Радіо «Майдан» · Телеканал «АТР»
Наврез

Кримські татари (крим. qırımtatarlar, однина «qırımtatar») — народ, що історично сформувався в Криму. Розмовляють кримськотатарською мовою, яка належить до тюркської групи алтайської мовної сім'ї.

Проживають в основному в Криму (близько 260 тис.) та прилеглих районах континентальної України, а також у Туреччині, Узбекистані (близько 150 тис.), Румунії (24 тис.), Болгарії (3 тис.), Росії (переважно Краснодарський край). За даними місцевих кримськотатарських організацій кримськотатарська діаспора в Туреччині налічує сотні тисяч осіб, однак точні дані її чисельності відсутні, оскільки в Туреччині не публікуються дані про національний склад населення країни. Загальна кількість жителів, чиї предки в різний час іммігрували в країну з Криму, оцінюється в Туреччині в 4-6 млн., однак більша частина цих людей асимілювалася і вважає себе не кримськими татарами, а турками кримського походження.[1]

Переважна більшість кримських татар — мусульмани-сунніти, належать до ханафітського мазхабу.

Зміст

[ред.] Назва

  • кримські татари (Qırımtatarlar, Къырымтатарлар) — Вживається в українських та польських хроніках, козацьких літописах 17-18 століть. Сьогодні вживається переважно в україномовних та іншомовних академічних виданнях, що присвячені вивченню цього етносу.
  • татари — Вживалася в європейських хроніках середньовіччя і нового часу. Траплялась в українських академічних виданнях та художніх творах.
  • татарва — Вживалася в українських та польських хроніках, козацьких літописах 17 — 18 століть. Часто трапляється в українських народних піснях.
  • кримці — Вживається переважно в хроніках та документи Московії, зрідка в українських піснях та історичній літературі.
  • кримчаки — Вживається зрідка українських художніх творах.
  • мурзаки — Вживалася в українських козацьких літописах 17-18 століть.
  • бусурмани — Часто трапляється в українських народних піснях. Вживається щодо всіх мусульман, однак у відповідному контексті позначає кримських татар.

В Росії назва «кримські татари» закріпилася за часів Російської імперії, коли практично всі тюркомовні народи держави йменувалися татарами: карачаєвці (гірські татари), азербайджанці (закавказькі або азербайджанські татари), кумики (дагестанські татари), хакаси (абаканські татари), ногайці (ногайські татари) тощо.

[ред.] Чисельність і територія

Мешкають переважно в Криму (245.2 тис.), а також у Туреччині, Болгарії, Румунії, Узбекистані, Росії.

Район / міськрада Населення, 1897 р.[2] Кримських татар %
Ялтинський повіт 73.260 43.256 59,0%
в т.ч.Ялта 13.155 436 3,3%
Сімферопольський повіт 141.717 62.876 44,4%
в т.ч.Сімферополь 49.078 9.669 19,7%
в т.ч.Бахчисарай 12.959 11.148 86,0%
в т.ч.Карасубазар 12.968 8.298 64,0%
Євпаторійський повіт 63.211 26.992 42,7%
в т.ч.Євпаторія 17.913 8.846 49,4%
Феодосійський повіт 115.858 44.431 38,3%
в т.ч.Феодосія 24.096 4.526 18,8%
в т.ч.Старий Крим 3.330 559 16,8%
Перекопський повіт 51.393 12.266 23,9%
в т.ч.Перекоп 5.279 1.261 23,9%
Кримські повіти 445.439 189.821 42,6%
Керч-Єнікальське градоначальство 43.698 2.563 5,9%
Севастопольське градоначальство 57.455 1.910 3,3%


Район / міськрада Населення, 2001 р. Кримських татар %
Білогірський район 66.458 19.406 29,2%
Ленінський район 69.629 20.332 29,2%
Нижньогірський район 56.976 16.409 28,8%
Кіровський район 58.016 14.794 25,5%
Сімферопольський район 149.253 33.134 22,2%
Совєтський район 37.576 8.342 22,2%
Джанкойський район 82.328 17.783 21,6%
Первомайський район 40.376 8.681 21,5%
Бахчисарайський район 92.542 19.711 21,3%
Сакський район 80.964 14.169 17,5%
Красноперекопський район 31.843 5.477 17,2%
Красногвардійський район 93.782 15.662 16,7%
Роздольненський район 37.185 4.946 13,3%
Чорноморський район 34.112 4.332 12,7%
Судацька міськрада 29.448 2.520 17,4%
Джанкойська міськрада 42.861 3.472 8,1%
Сімферопольська міськрада 358.108 24.060 7,0%
Євпаторійська міськрада 117.565 7.310 6,9%
Алуштинська міськрада 52.215 3.080 5,9%
Сакська міськрада 28.522 1.710 5,8%
Феодосійська міськрада 108.788 5.004 4,6%
Армянська міськрада 26.876 900 3,5%
Красноперекопська міськрада 30.902 1.121 3,0%
Керченська міськрада 158.165 2.983 1,9%
Ялтинська міськрада 139.584 1.815 1,3%
АР Крим 2.024.074 243.400 12,0%
м. Севастополь 379.200 1.858 0,5%

[ред.] Історія

Кримські татари сформувалися як народ у Криму і вважають себе нащадками різноманітних народів, що приходили до Криму в різні історичні епохи. Основні етнічні групи, що населяли в різні часи Крим і взяли участь у формуванні кримськотатарського народу — це таври, скіфи, сармати, алани, греки, готи, римляни, хозари, печеніги, італійці, черкеси, турки. Дуже важлива роль в етногенезі кримських татар належить західним кипчакам, що відомі у Київській Русі під назвою половці, а в західній Європі під назвою кумани або комани. Консолідація цього різноманітного етнічного конгломерату в єдиний кримськотатарський народ проходила протягом століть. З'єднуючими засадами в цьому процесі були спільність території, тюркська мова та ісламська релігія.

[ред.] Кримське Ханство

Детальніше: Кримське Ханство

Остаточно процес формування народу завершився в період Кримського Ханства. Держава кримських татар — Кримське Ханство існувала з 1441 по 1783 рр. Протягом більшої частини своєї історії воно перебувало у залежності від Османської Імперії та було її союзником. Правлячою династією в Криму був рід Ґераїв, який заснував перший хан Криму Хаджі I Ґерай. Доба Кримського Ханства — це період розквіту кримськотатарської культури, мистецтва та літератури. Класик кримськотатарської поезії тієї доби — Ашик Умер. Серед інших поетів особливо відомі Махмуд Киримли та хан Гази II Ґерай Бора. Головна з архітектурних пам'яток того часу, що збереглися — ханський палац у столиці середньовічного Криму — Бахчисараї.

[ред.] Російська імперія

Продавці овочів. Початок ХХ ст.
Інтер'єр кімнати для молодят. Початок ХХ ст.

У 1783 році внаслідок перемоги Росії над Османською Імперією Крим був спочатку окупований, а потім анексований Росією. Це було початком доби в історії кримських татар, яку вони називають «Чорне століття». Гноблення з боку російської адміністрації та експропріації землі у кримськотатарських селян спричинили масову еміграцію кримських татар до Османської Імперії. Саме їхні нащадки зараз складають кримськотатарську діаспору у Туреччині, Болгарії та Румунії.

Дві головні хвилі еміграції припали на 1790-ті та 1850-ті роки. Це стало причиною занепаду сільського господарства і практично повного знелюднення степової частини Криму. Саме в цей час Крим залишила більша частина кримськотатарської еліти. Поруч із цим ішла колонізація Криму за рахунок залучення російським урядом переселенців з теренів метрополії. Все це призвело до того, що з мільйона кримських татар, які мешкали в Криму на момент анексії його Росією, наприкінці XIX століття залишилося менше 200 тис., що становило близько чверті всього кримського населення.


[ред.] Кримськотатарське відродження

Кримськотатарське відродження пов'язане з ім'ям видатного діяча культури Ісмаїла Гаспринського. Він доклав великих зусиль, спрямовані на відродження та виживання кримськотатарського народу. Він фактично створив нову літературну кримськотатарську мову. Гаспринський почав видавати першу кримськотатарську газету «Терджіман» («Перекладач»), яка незабаром стала відомою далеко за межами Криму. Він також розробив нову методику шкільної освіти, завдяки чому сформувалася нова генерація кримськотатарської інтелігенції.

[ред.] Громадянська війна

Дуже важкі наслідки для кримськотатарського народу мала Громадянська війна в Росії. В 1917 році після Лютневої революції був скликаний перший Курултай (з'їзд) кримськотатарського народу, що проголосив курс на створення незалежнї багатонаціональної Кримської народної республіки. Лозунгом голови першого Курултаю, національного лідера, якого найбільше шанують кримські татари, Номана Челебіджіхана були слова: «Крим — для всіх кримчан». Але Челебіджіхана розстріляли більшовики 23 лютого 1918 року, а інтереси кримських татар протягом війни не турбували ані «білих», ані «червоних». Внаслідок голодомору 1921-1923 років загинуло приблизно 15% кримських татар.

[ред.] Радянська влада

Кримськотатарська хата в Алушті, Василь Кричевський, 1923
Частка кримських татар у населенні районів Криму за матеріалами всесоюзного перепису населения 1939 року

У 1921 році було створено Кримську АРСР у складі РРФСР. Державними мовами цієї республіки були російська та кримськотатарська, а її керівництво складалося переважно з кримських татар. Але після нетривалого підйому національного життя, який розпочався внаслідок створення республіки (відкриття національних шкіл, театру, випуск газет), були сталінські репресії 1937 року. Була репресована більша частина кримськотатарської інтелігенції, в тому числі відомий урядовець Велі Ібраімов та вчений Бекір Чобанзаде.

[ред.] Депортація

Детальніше у статті Депортація кримських татар

У 1941 році Крим опинився під владою гітлерівців, які розв'язали терор проти мирного населення, а 1944 став роком головної трагедії у кримськотатарської історії. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму. Трагедія отримала назву Сюрґюн (від крим. Sürgün — вигнанець). У злочині були задіяні 32000 енкаведистів. Загалом депортовано 193865 кримців, зокрема 151136 — до Узбецької РСР, 8597 — до Марійської АРСР, 4286 — до Казахської РСР, решта — до різних областей РРФСР.

Із травня по листопад 10105 кримських татар померли від голоду в Узбекистані (7% депортованих до Узбецької РСР). Близько 30000 (20%) вигнанців померли протягом півтора років за даними НКВС, за інформацією кримськотатарських активістів — 46% депортованих.

Кримські активісти закликають до визнання Сюрґюну геноцидом кримських татар.[3][4]

[ред.] Повернення

На відміну від інших депортованих у 1944 року народів, що їх було повернено на батьківщину після XX з'їзду КПРС у 1956 році, кримським татарам було заборонено переїздити до Криму до 1989 р. З 1960-х років у місцях, де мешкали депортовані кримські татари в Узбекистані, зародився та почав набирати силу національний рух за повернення народу до Криму.

Масове повернення почалося у 1989 році, і сьогодні в Криму мешкає близько 270 тис. кримських татар, що складає 13% від загального населення. Найголовніші проблеми кримських татар сьогодні — це масове безробіття (рівень якого серед кримських татар набагато вищий, ніж середній рівень по Криму), проблеми з землею та розвитком інфраструктури, відбудованих з часу репатріації, кримськотатарських селищ.

Населення Криму Поч. 18 ст. 1760-70 1795 1816 1835 1850 1858 1864 1897 1917 1920 1926 1934 1937 1939 1959 1979 1989 2001
Загалом, тис. 467 454,7 156,4 212,6 279,4 343,5 331,3 198,7 546,7 749,8 718,9 713,8 832 996,8 1 123,8 1 201,5 2 135,9 2 430,5 2 024,056
Кримські татари, % 95,1 92,6 87,6 85,9 83,5 77,8 73 50,3 35,6 28,7 26 25,1 23,8 20,7 19,4 - 0,7 1,6 12,1
Росіяни, % - - 4,3 4,8 4,4 6,6 12,6 28,5 33,1 41,2 44,1 42,2 44 47,7 49,6 71,4 68,4 67,1 58,3
Українці, % - - 1,3 3,7 3,1 7 4 - 11,8 8,6 7,4 10,9 10,9 12,9 13,7 22,3 25,6 25,8 24,3

[ред.] Новітня історія

Частка кримських татар у населенні районів Криму за матеріалами перепису населення 2001 року

У 1991 році був скликаний другий Курултай і створена система національного самоврядування кримських татар. Кожні п'ять років проходять вибори нового Курултаю (національного парламенту), в яких бере участь усе доросле кримськотатарське населення. Курултай формує виконавчий орган — Меджліс кримськотатарського народу (щось на кшталт національного уряду). З 1991 року незмінним головою Меджлісу є Мустафа Джемілєв.

[ред.] Мова

Татарська та кримськотатарська мови хоча й є спорідненими через належність до тюркської мовної групи, не є найближчими родичами. Найбільш близькими до кримськотатарскької мови є карачаєво-балкарська, кумицька та ногайська з кипчацьких мов та турецька й азербайджанська з огузьких.

[ред.] Дивіться також

[ред.] Виноски

[ред.] Посилання

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами