Кримські татари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кримські татари (Кримці)
Qırımtatarlar
Кримські татари і мулла.jpg
Кримські татари і мулла. Густав-Феодор Паулі (1817 - 1867)
Загальна кількість 550,000 - 2,000,000
Найбільші розселення Україна Україна (АР Крим АР Крим):
   260,000

Узбекистан Узбекистан:
   150,000
Туреччина Туреччина:
   100,000 — 500,000
Румунія Румунія:
   24,000

Болгарія Болгарія:
   3,000
Близькі етнічні групи Караїми, Кримчаки
Мова Кримськотатарська
Релігія Іслам
Одна з низки статей
Кримські татари
Gerae-tamga.svg

Діаспора
Болгарія ·  Румунія ·  Туреччина
США ·  Узбекистан

Релігія
Іслам ·  Сунізм

Близькі етноси
Караїми ·  Кримчаки ·  Уруми

Мови та діалекти
Кримськотатарська ·  Турецька
Караїмська ·  Кримчацька ·  Урумська

Історія
Половці
Ханство (1441–1783)
Таврійська область (1783–1796)
Таврійська губернія (1802–1917)
Народна Республіка (1917–1918)
АСРР (1921–1945)
Заслання (1945–1989)
Автономна Республіка (з 1991)

Найвидатніші постаті
Ісмаїл Гаспринський
Номан Челебіджіхан
Мустафа Джемілєв
Письменники

Символи
Прапор ·  Герб ·  Гімн

Інше
Сюрґюн ·  Хани Криму
Курултай ·  Меджліс
Національна партія (1917)
Кримськотатарська література
Радіо «Майдан» ·  Телеканал «АТР»
Наврез · Къардашлыкъ

Кри́мські тата́ри або киримли або кримці (крим. qırımtatarlar або qırımlılar , в однині qırımtatar або qırımlı) — народ, що історично сформувався в Криму. Розмовляють кримськотатарською мовою, яка належить до тюркської групи алтайської мовної сім'ї.

Проживають на півдні України (Крим, Херсонська та Запорізька області — понад 250 тис. за переписом 2001 року, близько 300 тис. за оцінками на 2012 рік[1]), у Туреччині (від 150 тис. до 1 млн[2]), Румунії (20 тис., 2011), Узбекистані, Росії (найбільше — у Краснодарському краї), 2,4 тис., 2010), Болгарії (бл. 1 тис., 2011). За даними місцевих кримськотатарських організацій кримськотатарська діаспора в Туреччині налічує сотні тисяч осіб, однак точні дані її чисельності відсутні, оскільки в Туреччині не публікуються дані про національний склад населення країни. Загальна кількість жителів, чиї предки в різний час іммігрували в країну з Криму, оцінюється в Туреччині в 4-6 млн, однак більша частина цих людей асимілювалася і вважає себе не кримськими татарами, а турками кримського походження.[3]

Переважна більшість кримських татар — мусульмани-суніти, належать до ханафітського мазхабу.

Назва[ред.ред. код]

  • кримські татари (Qırımtatarlar, Къырымтатарлар) — уживається в українських та польських хроніках, козацьких літописах 17-18 століть. Сьогодні вживається переважно в україномовних та іншомовних академічних виданнях, що присвячені вивченню цього етносу.
  • татари — уживалася в європейських хроніках середньовіччя і нового часу. Траплялась в українських академічних виданнях та художніх творах.
  • татарва — уживалася в українських та польських хроніках, козацьких літописах 17 — 18 століть. Часто трапляється в українських народних піснях.
  • кримці — уживається переважно в хроніках та документи Московії, зрідка в українських піснях та історичній літературі.
  • кримчаки — трапляється зрідка в українських художніх творах.
  • мурзаки — уживалася в українських козацьких літописах 17-18 століть.

В Росії назва «кримські татари» закріпилася за часів Російської імперії, коли практично всі тюркомовні народи держави йменувалися татарами: карачаєвці (гірські татари), азербайджанці (закавказькі або азербайджанські татари), кумики (дагестанські татари), хакаси (абаканські татари), ногайці (ногайські татари) тощо.

Історія[ред.ред. код]

Кримські татари сформувалися як народ у Криму і вважають себе нащадками різноманітних народів, що приходили до Криму в різні історичні епохи. Основні етнічні групи, що населяли в різні часи Крим і взяли участь у формуванні кримськотатарського народу — це таври, скіфи, сармати, алани, греки, готи, римляни, хозари, печеніги, італійці, черкеси, турки. Дуже важлива роль в етногенезі кримських татар належить західним кипчакам, що відомі у Київській Русі під назвою половці, а в західній Європі під назвою кумани або комани. Консолідація цього різноманітного етнічного конгломерату в єдиний кримськотатарський народ проходила протягом століть. З'єднуючими засадами в цьому процесі були спільність території, тюркська мова та ісламська релігія.

Кримське Ханство[ред.ред. код]

Докладніше: Кримське Ханство

Остаточно процес формування народу завершився в період Кримського Ханства. Держава кримських татар — Кримське Ханство існувала з 1441 до 1783 рр. Протягом більшої частини своєї історії воно перебувало в залежності від Османської Імперії та було її союзником. Правлячою династією в Криму був рід Ґераїв, який заснував перший хан Криму Хаджі I Ґерай. Доба Кримського Ханства — це період розквіту кримськотатарської культури, мистецтва та літератури. Класик кримськотатарської поезії тієї доби — Ашик Умер. Серед інших поетів особливо відомі Махмуд Киримли та хан Гази II Ґерай Бора. Головна з архітектурних пам'яток того часу, що збереглися — ханський палац у столиці середньовічного Криму — Бахчисараї.

Російська імперія[ред.ред. код]

Продавці овочів. Початок ХХ ст.
Інтер'єр кімнати для молодят. Початок ХХ ст.

У 1783 році внаслідок перемоги Росії над Османською Імперією Крим був спочатку окупований, а потім анексований Росією. Це було початком доби в історії кримських татар, яку вони називають «Чорне століття». Гноблення з боку російської адміністрації та експропріації землі у кримськотатарських селян спричинили масову еміграцію кримських татар до Османської Імперії. Саме їхні нащадки зараз складають кримськотатарську діаспору у Туреччині, Болгарії та Румунії.

Дві головні хвилі еміграції припали на 1790-ті та 1850-ті роки. Це стало причиною занепаду сільського господарства і практично повного знелюднення степової частини Криму. Саме в цей час Крим залишила більша частина кримськотатарської еліти. Поруч із цим ішла колонізація Криму за рахунок залучення російським урядом переселенців з теренів метрополії. Все це призвело до того, що з мільйона кримських татар, які мешкали в Криму на момент анексії його Росією, наприкінці XIX століття залишилося менше 200 тис., що становило близько чверті всього кримського населення.

Кримськотатарське відродження[ред.ред. код]

Кримськотатарське відродження пов'язане з ім'ям видатного діяча культури Ісмаїла Гаспринського (1851-1914). Він доклав великих зусиль, спрямованих на відродження та виживання кримськотатарського народу. Він фактично створив нову літературну кримськотатарську мову. Гаспринський почав видавати першу кримськотатарську газету «Терджіман» («Перекладач»), яка незабаром стала відомою далеко за межами Криму. Він також розробив нову методику шкільної освіти, завдяки чому сформувалася нова генерація кримськотатарської інтелігенції.

Громадянська війна[ред.ред. код]

Дуже важкі наслідки для кримськотатарського народу мала Громадянська війна в Росії. В 1917 році після Лютневої революції був скликаний перший Курултай (з'їзд) кримськотатарського народу, що проголосив курс на створення незалежної багатонаціональної Кримської народної республіки. Лозунгом голови першого Курултаю, національного лідера, якого найбільше шанують кримські татари, Номана Челебіджіхана були слова: «Крим — для всіх кримчан». Але Челебіджіхана розстріляли більшовики 23 лютого 1918 року, а інтереси кримських татар протягом війни не турбували ані «білих», ані «червоних». Внаслідок голодомору 1921-1923 років загинуло приблизно 15% кримських татар.

Радянська влада[ред.ред. код]

Кримськотатарська хата в Алушті, Василь Кричевський, 1923

У 1921 році було створено Кримську АРСР у складі РРФСР. Державними мовами цієї республіки були російська та кримськотатарська, а її керівництво складалося переважно з кримських татар. Але після нетривалого підйому національного життя, який розпочався внаслідок створення республіки (відкриття національних шкіл, театру, випуск газет), були сталінські репресії 1937 року. Була репресована більша частина кримськотатарської інтелігенції, в тому числі відомий урядовець Велі Ібраімов та вчений Бекір Чобанзаде.

Депортація[ред.ред. код]

Докладніше у статті Депортація кримських татар

У 1941 році Крим опинився під владою гітлерівців, які розв'язали терор проти мирного населення, а 1944 став роком головної трагедії у кримськотатарської історії. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму. Трагедія отримала назву Сюрґюн (від крим. Sürgün — вигнанець). У злочині були задіяні 32000 енкаведистів. Загалом депортовано 193865 кримців, зокрема 151136 — до Узбецької РСР, 8597 — до Марійської АРСР, 4286 — до Казахської РСР, решта — до різних областей РРФСР.

Із травня по листопад 10105 кримських татар померли від голоду в Узбекистані (7% депортованих до Узбецької РСР). Близько 30000 (20%) вигнанців померли протягом півтора років за даними НКВС, за інформацією кримськотатарських активістів — 46% депортованих.

Кримські активісти закликають до визнання Сюрґюну геноцидом кримських татар.[4][5]

Повернення[ред.ред. код]

На відміну від інших депортованих у 1944 року народів, що їх було повернено на батьківщину після XX з'їзду КПРС у 1956 році, кримським татарам було заборонено переїздити до Криму до 1989 р. З 1960-х років у місцях, де мешкали депортовані кримські татари в Узбекистані, зародився та почав набирати силу національний рух за право повернення народу до Криму. Активну боротьбу за право повернення кримськотатарського народу вели Мустафа Джемілєв, Юрій Османов, Петро Григоренко та багато інших.

Масове повернення почалося у 1989 році, і сьогодні в Криму мешкає близько 270 тис. кримських татар, що становить 13% від загального населення. Найголовніші проблеми кримських татар сьогодні — це масове безробіття (рівень якого серед кримських татар набагато вищий, ніж середній рівень по Криму), проблеми з землею та розвитком інфраструктури, відбудованих з часу репатріації, кримськотатарських селищ.

Населення Криму Поч. 18 ст. 1760-70 1795 1816 1835 1850 1858 1864 1897 1917 1920 1926 1934 1937 1939 1959 1979 1989 2001
Загалом, тис. 467 454,7 156,4 212,6 279,4 343,5 331,3 198,7 546,7 749,8 718,9 713,8 832 996,8 1 123,8 1 201,5 2 135,9 2 430,5 2 024,056
Кримські татари, % 95,1 92,6 87,6 85,9 83,5 77,8 73 50,3 35,6 28,7 26 25,1 23,8 20,7 19,4 - 0,7 1,6 12,1
Росіяни, % - - 4,3 4,8 4,4 6,6 12,6 28,5 33,1 41,2 44,1 42,2 44 47,7 49,6 71,4 68,4 67,1 58,3
Українці, % - - 1,3 3,7 3,1 7 4 - 11,8 8,6 7,4 10,9 10,9 12,9 13,7 22,3 25,6 25,8 24,3


Новітня історія[ред.ред. код]

У 1991 році був скликаний другий Курултай і створена система національного самоврядування кримських татар. Кожні п'ять років проходять вибори нового Курултаю (національного парламенту), в яких бере участь усе доросле кримськотатарське населення. Курултай формує виконавчий орган — Меджліс кримськотатарського народу (щось на кшталт національного уряду). Протягом усього часу існування головою Меджлісу був Мустафа Джемілєв. З листопада 2013 головою Меджлісу є Рефат Чубаров. Тоді ж було затверджено нову структуру Меджлісу, згідно з якою введено 5 посад заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу. Їх зайняли: Айдер Аджимамбетов, Наріман Джелялов, Аслан Омєр Киримли, Заур Смірнов, Ахтем Чийгоз.

Кримські татари послідовно виступали за територіальну цілісність України на противагу проросійському сепаратистському руху в Криму. Незважаючи на це, у березні 2014 року Росія анексувала Крим, а кримськотатарським лідерам М. Джемільову та Р. Чубарову заборонила в'їзд до Криму. Кримські татари заявляють про невизнання російської окупації Криму[6][7].

Утиски кримських татар з боку російської влади після анексії Криму[ред.ред. код]

3 березня — викрадено кримського татарина Решата Аметова.

15 березня — знайдено труп Решата Аметова.

8 березня — підпал готелю, який належить кримським татарам.

17 березня — викрали громадського активіста Валіда Абу Юсуфа – етнічного росіянина Сергія Селенцова, який прийняв іслам.

31 березня — Абу Юсуфа «видворено» з окупованого Криму.

20 березня — викрадено кримського татарина Нурі Сулейманова.

31 березня — побито 16-річного підлітка, котрий говорив по телефону кримськотатарською мовою.

9 квітня — осквернено пам'ятний камінь кримському балетмейстеру Акіму Джемілєву.

21 квітня — напад мілітаризованих російських орнанізацій на будівлю Меджлісу, щоб зняти український прапор.

26 квітня — в. о. прокурора Криму Наталія Поклонська винесла офіційне попередження члену Меджлісу кримськотатарського народу Різе Шевкієву через вивішування прапора України на будівлі Меджлісу.

22 квітня — кримськотатарській редакції ДТРК "Крим" в усній формі звеліли "не показувати" лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва і низку членів Меджлісу.

2 травня — представники російських служб не допустили Мустафу Джемілєва в Крим, рейс направлено до Києва.

3 травня — Мустафі Джемілєву заборонено повернутись до Криму.

4 травня — в. о. прокурора Криму Наталія Поклонська зачитала Рефату Чубарову попередження про недопущення «екстремістської діяльності».

6 травня — російські мілітаристські бойовики побили члена Меджлісу Абдурамана Егіза.

13 травня — кримські суди прийняли на розгляд 55 справ стосовно 49 кримських татар, котрі брали участь у подіях 3 травня, коли Мустафі Джемілєву було відмолено у в'їзді до Криму.

16 травня — ФСБ провело обшук у керівника відділу зовнішніх зв'язків Меджлісу Алі Хамзіна.

16 травня — владою заборонено проводити мирні зібрання до 6 червня, за 2 дні до 18 травня - пам'ятної дати для кримських татар.

13 червня — у Сімферополі у споруджувану мечеть «Чукурча-джамі» кинуто три пляшки із запальною сумішшю.

11 червня — заборона проведення мирних зібрань, у відповідь на подання Меджлісом повідомлення про наміри провести захід в парку Треньова.

24 червня — ФСБ провело обшук в будівлі медресе.

4 липня — окупаційна влада Криму винесла рішення про заборону в'їзду Рефату Чубарову на територію Криму.

5 липня — окупанти не пропустили Рефата Чубарова, котрий повертався із засідання Меджлісу в Херсонській області, через адміністративний кордон Автономної Республіки Крим.

22 липня — у кримськотатарському кафе «Мусафір» люди в масках влаштували обшук.

24 липня — головний редактор газети «Авдет» Шевкет Кайбуллаєв був викликаний на бесіду у ФСБ.

5 серпня — повідомлення про заборону літератури.

19 серпня — кримським татарам заборонено проводити жалобний мітинг на честь Загальноєвропейського дня пам'яті жертв сталінізму та нацизму.

21 серпня — встановлено поклонний хрест біля старого мусульманського кладовища.

Вересень — виселення Меджлісу з будівлі Меджлісу.


Розселення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності кримських татар в Україні (1897, 1926, 1939 рр. дані по Криму)
1897 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001
 189 821  179 094  218 879 193  3 554  6 636  46 807  248 193

Перепис 2001[ред.ред. код]

Розселення кримських татар в Україні, 2001 рік
Регіон Чисельність Частка Розселення
Автономна Республіка Крим 243 433 ‒ 251 000[8]  12,0 % ‒ 12,4 % переважно передгірні та степові райони АРК
Херсонська область 2 072 ‒ 6 000[8]  0,2 % ‒ 0,5 % Генічеський, Новотроїцький райони
Севастополь (міськрада) 1 858 ‒ 3 500[8]  0,5 % ‒ 0,9 % села на півночі та сході Севастопольської міськради
Запорізька область 570 ‒ 3 000[8]  0,1 % ‒ 0,2 % Токмацький, Мелітопольський райони
інші регіони 260 ‒ 1 000[8]
Всього 248 193 ‒ 264 000[8] 0,5 % - 0,55 %


Урбанізація кримських татар за переписом 2001 р.

Населення Кількість
міського 84 116 33,9%
сільського 164 077 66,1%
Всього 248 193 100,0%


Частка кримських татар у населенні Криму за даниими перепису населення 2001 року

Розселення кримських татар у Автономній Республіці Крим за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року.[9]

  • міськради обласного підпорядкування ‒ 54,5 тис. ‒ 22,4%
  • райони ‒ 188,5 тис. ‒ 77,6%
населення, 2001 кримських татар %
Білогірський район 66 458 19 425 29,2%
Кіровський район 58 016 14 816 25,5%
Сімферопольський район 149 253 33 161 22,2%
Совєтський район 37 576 8 344 22,2%
Джанкойський район 82 328 17 744 21,6%
Первомайський район 40 376 8 693 21,5%
Бахчисарайський район 92 542 19 695 21,3%
Сакський район 80 964 14 137 17,5%
Красноперекопський район 31 843 5 477 17,2%
Нижньогірський район 56 976 9 136 16,0%
Красногвардійський район 93 782 15 619 16,7%
Ленінський район 69 629 10 784 15,5%
Роздольненський район 37 185 4 961 13,3%
Чорноморський район 34 112 4 321 12,7%
Судацька міська рада 29 448 5 131 17,4%
Джанкойська міська рада 42 861 3 469 8,1%
Сімферопольська міська рада 358 108 25 209 7,0%
Євпаторійська міська рада 117 565 8 140 6,9%
Алуштинська міська рада 52 215 3  081 5,9%
Сакська міська рада 28522 1 646 5,8%
Феодосійська міська рада 108 788 5 055 4,6%
Армянська міська рада 26 876 949 3,5%
Красноперекопська міська рада 30 902  928 3,0%
Керченська міська рада 158 165 1 635 1,0%
Ялтинська міська рада 139 584 1 877 1,3%
АР Крим 2 033 736 243 433 12,0%
Севастопольська міська рада 379 492 1 858 0,5%
Весь Крим 2 413 228 245 291 10,2%


Перепис 1989[ред.ред. код]

Розселення кримських татар в Українській РСР у 1989 р.

регіон всього міста села
Кримська область 38 365 8 980 29 385
Херсонська область 5 716 4 681 1 035
Запорізька область 1 566 1 132 434
інші регіони 1160 839 321
УРСР 46 807 15 632 31 175

Перепис 1939[ред.ред. код]

Частка кримських татар у населенні Криму за даниими перепису населення 1939 року

Кількість татар у Кримській АРСР за переписом 1939 року ‒ 218 879 осіб, зокрема у містах ‒ 59 696 (27,3% загальної чисельності), у селах ‒ 159 183 (72,7%). На кримських татар припадало 19,4% населення півострова, зокрема 10,2% міського населення та 29,4% сільського.[10]

Розселення кримських татар за даними перепису 1939 р.[11]

населення, 1939 кримських татар %
Сімферополь 142 634 17 392 12,2%
Євпаторія 47 030 6 170 13,1%
Керч 104 443 5 310 5,1%
Севастопольська міськрада 111 938 4 753 4,2%
Феодосія 45 032 3 364 7,5%
Ялтинська міськрада 36 653 2 625 7,2%
Ак-Мечетський район 15 941 5 027 31,5%
Ак-Шейхський район 14 725 4 646 31,6%
Алуштинський район 25 996 16 414 63,1%
Балаклавський район 23 400 12 880 55,0%
Бахчисарайський район 46 888 26 119 55,7%
Біюк-Онлайрський район 18 542 3 061 16,5%
Джанкойський район 46 626 4 299 9,2%
Зуйський район 16 324 3 032 18,6%
Ічкинський район 20 748 3 213 15,5%
Карасубазарський район 33 034 13 911 42,1%
Кіровський район 21 321 2 952 13,8%
Колайський район 16 767 1 799 10,7%
Красноперекопський район 23 529 1 585 6,7%
Куйбишевський район 17 759 15 900 89,5%
Ларіндорфський район 14 341 1 673 11,7%
Ленінський район 23 656 7 624 32,2%
Сакський район 27 800 3 108 11,2%
Сейтлерський район 24 984 3 878 15,5%
Старо-Кримський район 20 643 3 262 15,8%
Судацький район 20 081 14 124 70,3%
Тельманський район 23 535 1 897 8,1%
Фрайдорфський район 14 366 3 333 23,2%
Ялтинський район 46 693 13 777 29,5%
Кримська АРСР 1 126 429 218 879 19,4%


Перепис 1926[ред.ред. код]

Кількість татар у Кримській АРСР за переписом 1926 року ‒ 179 094 осіб, зокрема у містах ‒ 38 738 (21,6% загальної чисельності), у селах ‒ 140 356 (78,4%). На кримських татар припадало 25,3% населення півострова, зокрема 11,9% міського населення та 36,8% сільського.[12]

Частка кримських татар у населенні Криму за даними перепису населення 1926 року

Розселення кримських татар у Криму в 1926 р.[13]

населення, 1926 кримських татар %
Сімферополь 88 310 11 126 12,6%
Алупка 2 968 884 29,8%
Алушта 4 759 1 819 38,2%
Армянськ 2 670 565 21,2%
Балаклава 2 324 16 0,7%
Бахчисарай 9 544 6 884 72,1%
Брянський завод 1 127 5 0,4%
Гурзуф 2 791 1 393 49,9%
Джанкой 8 310 322 3,9%
Євпаторія 23 574 4 757 20,2%
Карасубазар 7 635 2 570 33,7%
Керч 34 563 1 297 3,8%
Саки 2 452 112 4,6%
Севастополь 74 551 1 205 1,6%
Сімеїз 592 25 4,2%
Старий Крим 4 738 266 5,6%
Судак 1 893 417 22,0%
Феодосія 28 652 1 933 6,7%
Ялта 28 811 3 141 10,9%
Бахчисарайський район 37 419 29 143 77,9%
Джанкойський район 56 647 8 055 14,2%
Євпаторійський район 46 844 15 317 32,7%
Карасубазарський район 25 932 12 151 46,9%
Керченський район 39 456 10 269 26,0%
Севастопольський район 19 711 11 804 59,9%
Сімферопольський район 66 968 12 586 18,8%
Судацький район 13 898 12 479 89,8%
Феодосійський район 51 767 8 504 16,4%
Ялтинський район 24 817 20 048 80,8%
Кримська АРСР 713 823 179 094 25,1%

Перепис 1897[ред.ред. код]

Розселення татарськомовного населення за переписом населення 1897 року

населення, 1897[14] кримських татар %
Кримські повіти Таврійської губернії 445 439 189 821 42,6%
Ялтинський повіт 73 260 43 256 59,0%
Сімферопольський повіт 141 717 62 876 44,4%
Євпаторійський повіт 63 211 26 992 42,7%
Феодосійський повіт 115 858 44 431 38,3%
Перекопський повіт 51 393 12 266 23,9%
Керч-Єнікальське градоначальство 43 698 2 563 5,9%
Севастопольське градоначальство 57 455 1 910 3,3%
Весь Крим 546 592 194 294 35,5%

Мова[ред.ред. код]

Частка населення, що назвало рідною мовою кримсько-татарську за переписом 2001 р.
Частка населення у сільрадах і містах Криму, що вказало кримськотатарську мову рідною за переписом 2001 р.

Татарська та кримськотатарська мови хоча й є спорідненими через належність до тюркської мовної групи, не є найближчими родичами. Найбільш близькими до кримськотатарскької мови є карачаєво-балкарська, кумицька та ногайська з кипчацьких мов та турецька й азербайджанська з огузьких.

Рідна мова кримських татар за переписом 2001 року[15]
все населення міське населення сільське населення
кримськотатарська 92,0% 89,1% 93,5%
російська 6,1% 8,5% 4,9%
українська 0,1% 0,1% 0,1%
інша 1,7% 2,3% 1,4%

Рідна мова кримських татар у районах та містах обласного підпорядкування АРК:

кримсько-
татарська
російська інша
Сімферополь 91,0 % 8,6 % 0,4 %
Алушта 93,0 % 6,4 % 0,6 %
Армянськ 81,3 % 14,2 % 4,5 %
Джанкой 86,4 % 13,1 % 0,5 %
Євпаторія 91,9 % 7,8 % 0,3 %
Керч 76,8 % 22,8 % 0,4 %
Красноперекопськ 85,3 % 12,8 % 1,9 %
Саки 90,4 % 8,8 % 0,8 %
Судак 97,9 % 1,8 % 0,3 %
Феодосія 89,8 % 9,9 % 0,3 %
Ялта 82,2 % 16,5 % 1,3 %
Бахчисарайський район 93,3 % 5,1 % 1,6 %
Білогірський район 97,6 % 1,9 % 0,5 %
Джанкойський район 92,9 % 6,6 % 0,5 %
Кіровський район 92,8 % 4,7 % 2,5 %
Красногвардійський район 91,6 % 6,8 % 1,6 %
Красноперекопський район 89,1 % 6,2 % 4,7 %
Ленінський район 94,9 % 4,9 % 0,2 %
Нижньогірський район 93,6 % 5,8 % 0,6 %
Первомайський район 91,4 % 6,4 % 2,2 %
Роздольненський район 93,1 % 6,4 % 0,5 %
Сакський район 92,8 % 6,6 % 0,6 %
Сімферопольський район 95,4 % 3,8 % 0,8 %
Совєтський район 94,4 % 3,5 % 2,1 %
Чорноморський район 92,8 % 6,3 % 0,9 %
АР Крим 93,0 % 5,9 % 1,1 %

За переписом 2001 року, серед кримських татар України вказали на вільне володіння мовами:[16][17]

Населені пункти Криму, у яких кримськотатарську мову назвали рідною більше 50% населення.[18]

Населений пункт Район % татарськомовних
с. Трипрудне Сімферопольський район 91,7
с. Дивне Бахчисарайський район 86,2
с. Тимофіївка Джанкойський район 85,1
с. Ключове Кіровський район 81,7
с. Фонтани Сімферопольський район 81,7
с. Вікторівка Бахчисарайський район 81,4
с. Маківське Кіровський район 78,2
с. Сари-баш Первомайський район 77,9
с. Севастянівка Бахчисарайський район 76,6
с. Розливи Нижньогірський район 75,2
с. Живописне Сімферопольський район 75,0
с-ще Громовка Сакський район 71,4
с. Родники Білогірський район 70,7
с. Річне Совєтський район 66,7
с. Вишневе Білогірський район 65,8
с. Ганнівка Білогірський район 65,0
с. Новеньке Бахчисарайський район 64,6
с. Андрусове Сімферопольський район 64,4
с. Ходжа Сала Бахчисарайський район 64,4
с. Ленське Чорноморський район 64,3
с. Долинне Кіровський район 63,5
с. Білокам'яне Бахчисарайський район 63,0
с. Пробудження Джанкойський район 61,8
с. Дачне Бахчисарайський район 61,5
с. Дружне Сімферопольський район 61,0
с. Дмитрівка Первомайський район 60,5
с. Костянтинівка Джанкойський район 60,1
с. Червоне Роздольненський район 60,0
с. Новофедорівка Джанкойський район 59,1
с. Шаумян Сакський район 58,9
с. Дворіччя Нижньогірський район 58,6
с. Опитне Білогірський район 58,6
с. Ульянівка Білогірський район 58,5
с. Вершинне Сакський район 58,3
с. Красна Долина Красногвардійський район 58,3
с. Ярке Сакський район 58,1
с. Заливне Нижньогірський район 57,8
с. Синьокам'янка Білогірський район 57,3
с-ще Видне Красногвардійський район 56,1
с. Верхня Кутузовка Алушта (міськрада) 55,8
с. Трактове Красногвардійський район 55,1
с. Нижня Голубинка Бахчисарайський район 55,0
с. Тополі Бахчисарайський район 54,0
с. Яковлівка Білогірський район 53,7
с. Маркове Совєтський район 53,4
с. Теплівка Сімферопольський район 53,2
с. Надеждине Красноперекопський район 52,7
с. Лібкнехтівка Ленінський район 52,5
с. Руське Білогірський район 52,0
с. Армійське Джанкойський район 51,9
с. Українка Сімферопольський район 51,9
с. Новомикільське Красногвардійський район 51,6
с. Молочне Красногвардійський район 51,3
с. Ніжинське Нижньогірський район 50,8
с. Богатир Бахчисарайський район 50,5
с. Корольове Ленінський район 50,4
с. Дозорне Білогірський район 50,3
с. Багата Ущелина Бахчисарайський район 50,0

Література[ред.ред. код]

Кримськотатарська література почнає свою історії з часів Золотої орди, набуває розквіту у період Кримського ханства і відрожується в кінці XIX ст.

Музика[ред.ред. код]

Основу традиційної музичної спадщини кримських татар становили давні фольклорні традиції сімейно-обрядових, календарно-обрядових, трудових та ігрових пісень; традиції музично-поетичних сказань, легенд і переказів; ісламські музично-культурні традиції — езан, дуа, книжкове читання; музично-інструментальне виконання; сольний спів, започаткований на монодії, яка передавала специфіку кримськотатарської музики[19] Кримськотатарські народні пісні відрізняються від пісень інших культур та народів своєю ліричністю, теплотою та м'якістю[20].

Серед народних пісень в кримсько-атарській культурі розрізняють «Джир-йир» і «тюркю». «Джир-йир» називають пісні кримських татар степових районів, переважно вони нескладні за змістом. «Тюрк» — пісні мешканців південного узбережжя та передгірних районів. Вони складні за формою, орнаментація та розспівані. Хорові пісні у кримських татар трапляються вкрай рідко — зазвичай вони пов'язані з весільними обрядами і виконуються одноголосно. Як приклад можна привести такі пісні, як «Аи, дагълар» («Аі, гори»), «Яр-яр». Такі хорові пісні, як «Къарасувнынъ дёрт кошеси»" («Чотири кута Карасубазара»), «Сен ойнасанъ яраша» («Ти красиво танцюєш») виконуються під танці.

Кінематограф[ред.ред. код]

"Хайтарма" ("Повернення") — перший кримськотатарський повноформатний художній фільм (знятий у 2012 році) і перша художня картина про депортацію кримських татар. Режисер фільму і виконавець головної ролі Ахтем Сеїтаблаєв [21]. Прем'єра фільму супроводжувалася скандалом, розпочатим посадовцями консульства Росії в Криму [22].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «2012 Report on International Religious Freedom - Ukraine». United States Department of State. 20 May 2013. Процитовано 16 December 2013. 
  2. Henryk Jankowski — Crimean Tatars and Noghais in Turkey
  3. Türkiyedeki Qırımtatar milliy areketiniñ seyri, Bahçesaray dergisi, Mayıs 2009
  4. Використано матеріали зі статті в англійській вікіпедії
  5. [1]
  6. Кримськотатарська діаспора Туреччини заявляє, що ніколи не визнає анексію Криму Росією
  7. Мустафа Джемілєв: кримські татари не визнають окупацію
  8. а б в г д е з врахуванням кримських татар, що записалися просто татарами
  9. Кримстат. Перепись населения 2001 года. Языковый состав населения
  10. Всесоюзная перепись населения 1939 г. Распределение городского и сельского населения регионов РСФСР по национальности и полу. Крымская АССР
  11. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Крымская АРСР
  12. Всесоюзная перепись населения 1926 года. Национальный состав населения по регионам РСФСР. Крымская АССР
  13. Всесоюзная перепись населения 1926 года. - М.: Изд-е ЦСУ Союза ССР. 1929
  14. Населення Таврійської губернії за переписом 1897 р.
  15. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою
  16. Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють
  17. Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою.
  18. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  19. Асанова Д. Свадебный обряд / Д. Асанова, З. Эмирусеинова // Очерки истории и культуры крымских татар. — Симферополь: Крымучпедгиз, 2005. — С. 139–142
  20. Очерки истории и культуры крымских татар /Под ред. Э. Чубарова. — Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2005. — 208 с.: ил., карты.
  21. В Україні знімуть фільм про сталінські репресії проти кримських татар
  22. Учні знаменитого льотчика Амет-Хана Султана відмовилися дивитися фільм про депортацію кримських татар за рекомендацією РФ

Посилання[ред.ред. код]


Герб АРК Це незавершена стаття про Крим.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.