Кримські татари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Кримські татари, кримці
Qırımtatarlar, qırımlar
Загальна кількість 500,000 - 2,000,000
Найбільші розселення АРК АРК:
   260,000

Узбекистан Узбекистан:
   150,000
Туреччина Туреччина:
   ?
Румунія Румунія:
   24,000
Болгарія Болгарія:
   3,000

Мова Кримськотатарська, російська, турецька
Релігія Іслам
Близькі етнічні групи Караїми, Кримчаки
Прапор кримських татар
Прапор кримських татар

Кримські татари (крим. qırımtatarlar, однина qırımtatar), або кримці (крим. qırımlar, однина qırım) — один з народів Криму. Розмовляють кримськотатарською мовою. До татар (основне населення Татарстану) прямого стосунку не мають. Назва „татари” застосовувалася в Російській імперії до багатьох тюркомовних народів, зокрема до кримців (кримські татари), карачаївців і балкарців (гірські татари), хакасів (абаканські татари), азербайджанців (закавказькі або азербайджанські татари), ногайці (ногайські татари).

Зміст

[ред.] Чисельність і територія

Мешкають переважно в Криму (близько 270 тис.), а також у Туреччині, Болгарії, Румунії, Узбекистані, Росії. Кримськотатарська діаспора в Туреччині дуже велика. Переважна більшість кримських татар — мусульмани-суніти, належать до ханафітського мазхабу.

[ред.] Історія

Кримські татари сформувалися як народ у Криму і вважають себе нащадками різноманітних народів, що приходили до Криму у різні історичні епохи. Основні етнічні групи, що населяли в різні часи Крим й прийняли участь в формуванні кримськотатарського народу, — це таври, скіфи, сармати, алани, греки, готи, римляни, хозари, печеніги, італійці, черкеси, турки. Дуже важлива роль в етногенезі кримських татар належить до західних кипчаків, що відомі у Київській Русі під назвою половці, а у західній Європі під назвою кумани або комани. Консолідація цього різноманітного етнічного конгломерату в єдиний кримськотатарський народ проходила протягом століть. З'єднуючими началами в цьому процесі були спільність території, тюркська мова та ісламська релігія.

[ред.] Кримське Ханство

Остаточно процес формування народу завершився у період Кримського Ханства. Держава кримських татар — Кримське Ханство існувала з 1441 по 1783 рр. Протягом більшої частини своєї історії воно перебувало у залежності від Османської Імперії та було її союзником. Правлячою династією в Криму був рід Ґераїв, що його заснував перший хан Криму Хаджі I Ґерай. Епоха Кримського Ханства — це період розквіту кримськотатарської культури, мистецтва та літератури. Класик кримськотатарської поезії тієї епохи — Ашик Умер. Серед інших поетів особливо відомі Махмуд Киримли та хан Гази II Ґерай Бора. Головна з архітектурних пам'яток того часу, що збереглися — ханський палац у столиці середньовічного Криму — Бахчисараї.

[ред.] Російська імперія

Продавці овочів. Початок ХХ ст.
Продавці овочів. Початок ХХ ст.
Інтер'єр кімнати для молодят. Початок ХХ ст.
Інтер'єр кімнати для молодят. Початок ХХ ст.

У 1783 році внаслідок перемоги Росії над Османською Імперією Крим був спочатку окупований, а потім анексований Росією. Це було початком епохи в історії кримських татар, що вони називають її «Чорне століття». Пригнічення з боку російської адміністрації та експропріації землі у кримськотатарських селян спричинили масову еміграцію кримських татар до Османської Імперії. Саме їхні нащадки зараз складають кримськотатарську діаспору у Туреччині, Болгарії та Румунії.

Дві головні хвилі еміграції прийшлися на 1790-і и 1850-і роки. Це стало причиною занепаду сільського господарства і практично повного знелюдення степової частини Криму. Саме в цю пору Крим залишила більша частина кримськотатарської еліти. Поруч з цим йшла колонізація Криму за рахунок залучення російським урядом переселенців з теренів метрополії. Все це привело до того, що з мільйона кримських татар, що мешкали у Криму на момент анексії його Росією, наприкінці XIX століття залишилося менше 200 тис., що складали близько чверті всього кримського населення.


[ред.] Кримськотатарське відродження

Кримськотатарське відродження пов'язане з іменем величезного діяча культури Ісмаїла Гаспринського. Він доклав великих зусиль, спрямовані на відродження та виживання кримськотатарського народу. Він фактично створив нову літературну кримськотатарську мову. Гаспринський почав видавати першу кримськотатарську газету «Терджіман» («Перекладач»), яка незабаром стала відомою далеко за межами Криму. Він також розробив нову методику шкільної освіти, завдяки чому сформувалася нова генерація кримськотатарської інтелігенції.

[ред.] Громадянська війна

Дуже важкі наслідки для кримськотатарського народу мала Громадянська війна в Росії. В 1917 році після Лютневої революції був скликаний перший Курултай (з'їзд) кримськотатарського народу, що проголосив курс на створення незалежнї багатонаціональної Кримської народної республіки. Лозунгом голови першого Курултаю, національного лідера, що його більш за всіх шанують кримські татари, Номана Челебіджіхана були слова — «Крим — для всіх кримчан». Але Челебіджіхана розстріляли більшовики 23 лютого 1918 року, а інтереси кримських татар протягом війни не турбували ані «білих», ані «червоних». В наслідок голодомору 1921-22 років загинуло приблизно 15 % кримських татар.

[ред.] Радянська влада

Кримськотатарська хата в Алушті, Василь Кричевський, 1923
Кримськотатарська хата в Алушті, Василь Кричевський, 1923

У 1921 році було створено Кримську АРСР у складі РРФСР. Державними мовами цієї республіки були російська та кримськотатарська, а її керівництво складалося переважно з кримських татар. Але після нетривалого підйому національного життя, що його почалося внаслідок створення республіки (відкриття національних шкіл, театру, випуск газет) були сталінські репресії 1937 року. Була репресована більша частина кримськотатарської інтелігенції, у тому числі відомий урядовець Велі Ібраімов та вчений Бекір Чобанзаде.

[ред.] Депортація

У 1941 році Крим опинився під владою гітлерівців, які розв'язали терор проти мирного населення, а 1944 став роком головної трагедії у кримськотатарської історії. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму. Трагедія отримала назву Сюрґюн (від крим. Sürgün — вигнанець). У злочині були задіяні 32 000 енкаведистів. Загалом депортовано 193 865 кримців, зокрема 151 136 — до Узбецької РСР , 8 597 — до Марійської АРСР, 4 286 — до Казахської РСР, решта — до різних областей РРФСР.

Із травня по листопад 10 105 кримських татар померли від голоду в Узбекистані (7 % депортованих до Узбецької РСР). Близько 30 000 (20 %) вигнанців померли протягом півтора року за даними НКВС, за інформацією кримськотатарських активістів — 46 % депортованих.

Кримські активісти закликають до визнання Сюрґюну геноцидом кримців. [1]

[ред.] Повернення

На відміну від інших депортованих у 1944 року народів, що їх було повернено на батьківщину після XX з'їзду КПРС у 1956 році, кримським татарам було заборонено переїжджати до Криму до 1989 р. З 1960-х років в місцях, де мешкали депортовані кримські татари в Узбекистані, зародився та почав набирати силу національний рух за повернення народу до Криму.

Масове повернення почалося у 1989 році, і сьогодні в Криму мешкає близько 270 тис. кримських татар, що складає 13 % від загального населення. Найголовніші проблеми кримських татар сьогодні — це масове безробіття (рівень якого серед кримських татар набагато вищий, ніж середній рівень по Криму), проблеми з землею та розвитком інфраструктури відбудованих за останні 15 років кримськотатарських селищ.

Населення Криму Поч. 18 ст. 1760-70 1795 1816 1835 1850 1858 1864 1897 1917 1920 1926 1934 1937 1939 1959 1979 1989 2001
Загалом, тис. 467 454,7 156,4 212,6 279,4 343,5 331,3 198,7 546,7 749,8 718,9 713,8 832 996,8 1 123,8 1 201,5 2 135,9 2 430,5 2 024,056
Кримців, % 95,1 92,6 87,6 85,9 83,5 77,8 73 50,3 35,6 28,7 26 25,1 23,8 20,7 19,4 - 0,7 1,6 12,1
Росіян % - - 4,3 4,8 4,4 6,6 12,6 28,5 33,1 41,2 44,1 42,2 44 47,7 49,6 71,4 68,4 67,1 58,3
Українців % - - 1,3 3,7 3,1 7 4 - 11,8 8,6 7,4 10,9 10,9 12,9 13,7 22,3 25,6 25,8 24,3

[ред.] Новітня історія

У 1991 році був скликаний другий Курултай і створена система національного самоврядування кримських татар. Що п'ять років проходять вибори нового Курултаю (національного парламенту), у яких бере участь все доросле кримськотатарське населення. Курултай формує виконавчий орган — Меджліс Кримськотатарського Народу (щось на кшталт національного уряду). З 1991 року незмінним головою Меджлісу є Мустафа Джемілєв.

[ред.] Див. також

[ред.] Ресурси інтернет

Особисті інструменти