Кристаліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кристалі́т (або зерно) — неогранований монокристал, який під час кристалізації полікристала виростає з окремого зародка і росте до зіткнення з іншими сусідніми кристалітами. Величезна кількість кристалітів нерегулярної форми складають структуру полікристалів. Їх розміри у різних полікристалах можуть змінюватися переважно від часток мікрометрів до кількох міліметрів. У разі дендритної кристалізації утворюються кристаліти, які називають дендритами.

Схема структури полікристалу, який складається з окремих зерен з різною кристалографічною орієнтацією
Мікроструктура титанового сплаву ВТ22 після гартування від 900°С з охолодженням у воді: зерна метастабільної β′-фази

Кристаліти чи зерна відрізняються між собою орієнтацією кристалічної ґратки: однотипні площини в сусідніх зернах розорієнтовані на кути від кількох градусів до десятків градусів. Тому на граничних ділянках між сусідніми зернами атоми перебувають у нерівноважних позиціях, утворюючи поверхневі дефекти кристалічної ґратки, які називають великокутовими границями зерен. Границі зерен ефективно блокують рух дислокацій, забезпечуючи тим зміцнення полікристалів. Що дрібніше зерно, то більша сумарна поверхня границь, а отже, інтенсивніше зміцнення. Огрублення зерен спричинює окрихчення полікристалів. Таким чином, зміною розмірів зерен можна ефективно забезпечувати потрібний рівень структурночутливих механічних чи фізичних властивостей.

У межах зерен можуть існувати субзерна, кристалографічна орієнтація в яких відрізняється на величину від часток градуса до кількох градусів. Тому границі між ними називають малокутовими границями.

Література[ред.ред. код]

  • В.Попович, А.Кондир, Е. Плешаков та ін. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч. посібник. — Львів: Світ, 2008.;— 422 с.