Кристинопольський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кристинопольський замок
Замок Потоцьких
Палац у Кристинополі (1912 р.)
Палац у Кристинополі (1912 р.)
Статус: пам'ятка архітектури місцевого значення
Країна: Україна Україна
Місце розташування: Львівська область Львівська область
Сокальський район
м. Червоноград
Географічні координати: 50°23′12″ пн. ш. 24°13′44″ сх. д. / 50.38667° пн. ш. 24.22889° сх. д. / 50.38667; 24.22889Координати: 50°23′12″ пн. ш. 24°13′44″ сх. д. / 50.38667° пн. ш. 24.22889° сх. д. / 50.38667; 24.22889
Архітектурний стиль: бароко, класицизм
Автор проекту: П'єр Ріко де Тірреджеллі (П'єр Ріко де Тірргей)
Будівник: Францішек Салезій Потоцький
Матеріал: камінь
Початок будівництва: 1756 р.
Завершення будівництва: 1762 р.
Стан: потребує реставрації
Франциск Потоцький
Вигляд палацу зі сторони колишнього парку
Палац у Кристинополі з фасаду (сучасний стан)

Кристино́польський замок (інші назви — Палац Потоцьких у Червонограді, Кристино́польський пала́ц) — пам'ятка архітектури місцевого значення у місті Червонограді (колись — Кристинополь), що в Сокальському районі Львівської області.

Історія[ред.ред. код]

У 1756—1760 рр. (за іншими даними 1756–1762 рр.) Ф. С. Потоцький (внук Фелікса Казимира Потоцького) перебудував Кристинопольський замок Ф. К. Потоцького на замок з палацом французького стилю й оточив його парком. Це все було зробленими з великою пишністю і затратою значних коштів та енергії. Палацовий парк площею понад 6 га був подібний на Версальський, з великою кількістю каналів, штучних водоспадів та фонтанів. Парк і палац був запроектований П'єром Ріко де Тірреґайлем (П'єр Ріко де Тірргей).

За часів воєводи Потоцького:

  • через парк протікала річка Солокія і робила його надзвичайно мальовничим. Солокія та Буг оточували замок і утворювали природну оборону
  • замок був покритий зі сторони під'їзду ґонтом, а решта соломою, оскільки в ті часи дотримувалися думки, що солома краще зберігає тепло. В 1904 році частину даху було покрито бляхою, а частина зоставалась критою ґонтом.

В 1856 році після пожежі замок був частково перебудований, тоді був змінений фасад, але замок зберіг свої загальні риси. Під час Першої світової війни російські війська значно знищили замок зсередини — вони повиривали вікна, двері, сходи, поруйнували каміни тощо

В замку були зали балова, концертна, театральні (менша і більша). В найближчому до палацу будинку містилась замкова кухня та помешкання для прислуги палацу, в іншому будинку жив садівник, економи та інші урядові особи середньої категорії. Дворяни та вищі урядовці займали окремі будинки. В будинку поблизу палацу містилася адміністрація всіх маєтків Ф. С. Потоцького. За ним містилася броварня, винокурня, навпроти них були розміщені казарми власного війська. Воєвода мав тільки в Кристинопольському замку кілька десятків гармат, що на ті часи було дуже багато, також в інших маєтках була велика кількість гармат. При розподілі Польщі все це 14 вересня 1772 року було конфісковано австрійським урядом. Крім артилерії військо воєводи складалося з піхоти, кавалерії та інших військ. При в'їзді до замку стояв будинок варти, де постійно перебувала частина війська. Коли Потоцький виїзджав або в'їзджав до замку, військо зі зброєю віддавало йому честь під звуки горнів та бубнів. Частину приміщень замку займали стайні, возовні та інші господарські приміщення. Замок спочатку мав деревяний частокіл, який пізніше був замінений на кам'яний мур.

Двір воєводи був таким самим великим, як і королівський, з тією ж системою розподілу, урядами, що удільні князівства, та складався з найкращих шляхтичів. Двір воєводи складався з 30 дворян, всі вони були шляхтичами. Маршалком двору в Потоцького був Володимир Четвертинський, секретарем — Кароль гр. Сєраковський.

В палаці бували та працювали митці: Станіслав Строїнський, Франц Смуглевич, Бакіареллі, Помпоніус Батоні та інші. Вони виконали ряд портретів родини Ф. С. Потоцького, серед них його портрети в кунтуші та в рицарських обладунках. Пізніше велику кількість полотен відомих майстрів С. Щ. Потоцький забрав до палацу в Тульчині.

Після першого поділу Польщі (1772 р.) замок відійшов до володінь Австро-Угорщини і втратив своє значення та велич.

Палацом з кінця XVIII ст. володіла Катерина Коссаківська, яка зустрічала тут свого часу імператора Йозефа ІІ під час його візиту до Галичини. Після її смерті маєток ще кілька разів змінював господарів.

Єдиний син Ф, С. Потоцького — Станіслав Щенсний Потоцький — не бажав жити під австрійською владою та переніс свою резиденцію з Кристинополя да Тульчина. В Тульчині він збудував найбільший на той час палац та заклав навколо нього парк на зразок Кристинополя. Ідеї парку в Кристинополі були запозичені С. Щ. Потоцьким також для закладення Софіївки в Умані.

Розташування та план замку[ред.ред. код]

Замок складався з двох подвір'їв та парку. В'їзд на перше подвір'я йшов від міського ринку через низьку ковану залізну браму на мурованих стовпах, яка на французький зразок була висунута незначно вперед. На першому подвір'ї з боків в'їзду були ще дві невеликі брами. В'їзд у праву браму вів до возовень, а в ліву — до оранжерей та квітників.

Навпроти першої брами в глибині першого двору був в'їзд до палацу через другу муровану браму, в якій посередині була вежа з годиником, а з боків — будинки для замкового гарнізону. Навпроти другої в'їздної брами був сам палац.

Друге замкове подвіря мало вигляд шестикутника, наближеного формою до квадрата. Весь цей простір був навколо повністю забудований. Над усіма забудовами домінував двоповерховий палац, бічні прибудови якого плавно переходили в загальні забудови замку.

Справа від шестикутного подвіря були великі стайні, забудовані у формі квадрату, а зліва — семетрично — кухні з приміщенями для челяді. Сам палац складався з центральної двоповерхової частини та двох бічних з мансардовими оздобленими дахами. Середня частина палацу була оздоблена в стилі рококо.

Палацовий парк[ред.ред. код]

Кристинопольський парк був оточений навколо каналом з водою. До парку каналом була направлена також річка Солокія, яка постачала воду до шлюзової системи, яка в свою чергу постачала воду на чотири фонтани-водойми, котрі оздоблювали партери. Також річка поставляла воду на водоспад та впадала в величезну водойму-фонтан «Нептун».

Перед палацом з боку парку були великі клумби у вигляді тераси. Тераса була оздоблена навкола кованою балюстрадою. Посередині двох клумб були фонтани. За терасою містився великий партер у вигляді прямокутника, позаду якого — довгий Великий канал, оточений колонами та фонтанами. Закінчувався канал голандською шлюзовою системою, яка регулювала рівень води в каналах. Направо від великого каналу був фонтан-водойма «Нептун», а наліво — дві менші водойми. Біля однієї з них на терасі стояв павільйон, оточений балюстрадою з вазонами. Посередині містилася італійська терасса з бельведером. Головна балюстрада була оздоблена аркадами.


Теперішній стан[ред.ред. код]

На початку XX ст. замку вже не було. За нашого часу замку також не існує, залишився в жалюгідному стані тільки палац. Тому одним з пріоритетних завдань є реставрація палацу, що надало б йому цінності як туристичного об'єкта.

Джерела[ред.ред. код]

  • Палац Потоцьких у Червонограді
  • Jan Czernecki. Mały Król na Rusi i jego stolica Krystynopol.— Krakow, 1939
  • Іван Родічкін, Ольга Родічкіна. Маєток Потоцьких — Кристинопільський Версаль / Старовинні маєтки України.— К.: Мистецтво, 2009.— С. 384.