Кристин Нестлінґер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кристин Нестлінґер
Christine Nöstlinger
Christine-Nöstlinger.jpg
Дата народження: 13 жовтня 1936(1936-10-13) (77 років)
Місце народження: Відень
Національність: австрійка
Громадянство: Австрія Австрія
Мова творів: німецька
Рід діяльності: письменниця
Напрямок: дитяча література

Кристи́на Не́стлінґер (13 жовтня 1936(19361013) року, Відень, Австрія) — австрійська дитяча письменниця. Автор більше сотні книг для дітей та підлітків, лауреат багатьох премій. Книжки Нестлігер перекладені на 38 мов, у тому числі й на українську.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Закінчила середню школу з гуманітарним ухилом, потім вчилася у Віденській Академії мистецтв. У молодості Кристина Нестлінгер не думала про письменницьку кар'єру, вона займалася графікою та ілюструвала книжки для дорослих. Потім графіку довелося відкласти: треба було дбати про маленьких дочок Крістіану і Барбару.

Кристина стала малювати для них серію картинок про Фредеріку, неслухняну дівчину з червоними, як сік малини, волоссям і вигадувати про неї забавні історії. Коли доньки підросли, на кухні поставили друкарську машинку: Кристина хотіла записати все, що вона вигадує.

Так в 1970 році виникла книга «Рудоволоса Фредеріка». Нестлінгер принесла її у видавництво разом з ілюстраціями. Книгу відразу опублікували, але оформляв її інший художник, видавцям не сподобалися картинки. За «Фредеріку» письменниця отримала приз Фрідріха Бедекера.

Після другої книги Нестлінгер вирішила всерйоз зайнятися літературою. Дочки ходили до школи, а вона писала, намагаючись проводити за роботою не менше десяти годин на день.

Діапазон її творчості надзвичайно широкий: вірші, оповідання для найменших, пародії на комікси, детективи, фантастичні повісті, літературні казки. Герої книг Кристини Нестлінгер — звичайні сучасні діти. Вони живуть не в ізольованому літературному світі, а по сусідству з нами, і, якщо постаратися, їх напевно можна зустріти.

У персонажах Нестлінгер читачі впізнають самих себе: недосконалих, які помиляються, шукають виходу, що живуть нормальним життям з радощами і негараздами. Її герої часто бувають товстими, противними, нахабними і боязкими. Діти можуть жахливо розлютитися, почати грубити і хуліганити. Але це тому, що «життя стає все поганішим», як каже Софі, героїня книги «Мене називають мурахоїдом».

Письменниця вважає, що у непослуху дітей найбільше винні дорослі. Вона розповідає не лише про дітей, а й про їх нервових матерів, безпорадних вчителів і про їхніх батьків, які завжди зайняті роботою. Найбільше їй не до душі дорослі, які забули своє дитинство, домашні тирани.

Нестлінгер згадує, що була «неорганізованою і буйною дитиною», викидала книги для зразкових дівчаток і вигадувала свої власні історії про Конрада, дитину з консервної банки. Або про Хюго — дитину, яка ніяк не хотла ставати дорослою.

Вона — лауреат більш ніж 30 літературних премій, серед них — Медаль Ганса Крістіана Андерсена. У 2003 році Нестлінгер стала першим лауреатом премії пам'яті Астрід Ліндгрен.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • 1970 — Die feuerrote Friederike («Рудоволоса Фредеріка»)
  • 1971 — «Діти з дитячого підземелля»
  • 1971 — «Троє поштових грабіжників»
  • 1972 — Wir pfeifen auf den Gurkenköning (Геть огіркового короля!")
  • 1972 — Ein Mann für Mama («Чоловік для мамы»)
  • 1973 — Maikäfer, flieg! («Лети, колорадський жук!»)
  • 1973 — «Чорний пан і велика собака»
  • 1973 — Der kleine Herr greiftein («Маленький пан береться за справу»)
  • 1974 — Ilse Janda, 14 («Ільзе Янда,14»)
  • 1974 — Achtung! Vranek sieht ganz harmlos aus («Увага! Пан Вранек виглядає як ягнятко»)
  • 1974 — «Горобець в пуках»
  • 1975 — Konrad oder Das Kind aus der Konservenbüchse («Конрад, або Дитина з бляшанки»)
  • 1981 — «Мыслитель в действии»
  • 1982 — Das Austauschkind («Обменный ребёнок»)
  • 1984 — «Ольфи Обермайер и Эдип»
  • 1984 — «Хуго: ребёнок в расцвете лет»
  • 1984 — Am Montag ist alles ganz anders
  • 1985 — Haushaltsschnecken leben länger
  • 1986 — Der geheime Großvater
  • 1986 — Man nennt mich Ameisenbär
  • 1986 — «О чёрт! Дневник Юлии»
  • 1987 — Wetti und Babs
  • 1987 — «Собачья жизнь»
  • 1988 — Gretchen, mein Mädchen («Маргаритко, моя квітко»)
  • 1988 — Die nie geschriebenen Briefe der Emma K., 75
  • 1989 — Der Zwer im Kopf
  • 1989 — Einen Löffel für den Papa
  • 1994 — Ilse Janda, 14 oder Die Ilse ist weg
  • 1997 — Der gefrorene Prinz
  • 1999 — Mini ist verliebt
  • 2002 — Fussballgeschichten vom Franz

Інтерв'ю[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]