Критична точка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Критична точка — точка на фазовій діаграмі в координатах (P,T), в якій лінія співіснування фаз обривається.
Температура й тиск в критичній точці називаються критичною температурою і критичним тиском.
При температурах, вищих за критичну, розділення речовини на фази не існує. Так, наприклад, при температурі, вищій за критичну, зникає різниця між газом і рідиною.
Критичні точки бувають лише на лініях співіснування фаз із однаковою симетрією, наприклад, ізотропних фаз, таких як рідина і газ.
Оскільки в критичні точці обривається лінія співіснування фаз, то її можна обійти. Наприклад, можна перейти від газу до рідини, уникаючи розшарування на рідину й пару. Для цього потрібно нагріти газ вище критичної температури й потім стиснути так, щоб тиск був вищим за критичний. В цьому випадку речовина вже перебуває в стані надкритичної рідини, яка повністю заповнює посудину й за своїми властивостями не відрізняється від надкритичного газу. При охолодженні до температури, нижчої за критичну, надкритична рідина переходить в звичайну рідину, яка повністю заповнює посудину.
Критична точка характеризується тим, що в її околі дуже зростає величина флуктуацій.
Критична точка для води: Т = 374 °C, P = 22.064 МПа.
[ред.] Дивись також
 |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
