Кричне горно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема будови гамарні, на якій показано розташування кричного горна і інших засобів для кричної переробки.

Кри́чне го́рно — горно, в якому чавун шляхом кричної переробки переробляли на ковке залізо. З'явилися у 14 столітті з початком виплавлення чавуну, почали виходити з використання наприкінці 18 століття в зв'язку з появою ефективнішого процесу — пудлінгування, але у окремих місцевостях використовувалися і пізніше. Існувало кілька типів кричних горен, що було продиктовано умовами тих місць, де вони використовувалися, і перш за все якістю чавуну і деревного вугілля, а також розвитком технології.

Типи кричних горен[ред.ред. код]

За зовнішним виглядом кричні горна були відкриті і закриті.

Принцип роботи[ред.ред. код]

Докладніше: Крична переробка

Принцип роботи кричного горна полягає у рафінуванні чавуну, тобто видаленні з нього надмірної кількості вуглецю, кремнію та марганцю шляхом окислення перерахованих домішок при стіканні крапель розплавленого чавуну через фурмену зону. Метал накопичується на поді горна, де в ньому додатково зменшується вміст вуглецю завдяки окислювальній дії залізистого шлаку. Надалі криця, що її виймають з горна, проковується з метою ущільнення і видалення шлаку.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кричный передел. // Энциклопедический словарь. — Т.XVIA (32). Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон, 1895. С. 781–784.