Крокодиловий кайман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крокодиловий кайман
Крокодиловий кайман
Крокодиловий кайман
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
- Зауропсиди (Sauropsida)
Надряд: Крокодилоподібні (Crocodylomorpha)
Ряд: Крокодилові (Crocodilia)
Родина: Алігаторові (Alligatoridae)
Рід: Кайман (Caiman)
Вид: Крокодиловий кайман
Біноміальна назва
Caiman crocodilus
Linnaeus, 1758
Поширення крокодилового каймана
Поширення крокодилового каймана
Синоніми
Lacerta crocodilus
Caiman sclerops
Crocodilus sclerops
Alligator sclerops
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Caiman crocodilus
ITIS logo.jpg ITIS: 174370
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8499
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Caiman crocodilus

Крокодиловий кайман (Caiman crocodilus) — представник роду Кайман родини Алігаторові. Має 4 підвиди. Інша назва «звичайний кайман».

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина досягає 2,5—2,6 м, вага до 30 кг. Морда дещо довга, попереду завужена. По краях верхньої щелепи утворюються щілини, в які при змиканні щелеп входять нижні зуби, як у справжніх крокодилів. На голові, між передніми кутами очних ямок, є поперечний валик. На шиї присутні 3 ряди великих потиличних щитків. Навколо очей є кістяні вирости, що нагадують собою окуляри.

Забарвлення темно—оливкового кольору. Молоді особини забарвлені світліше, мають малюнок з бурих й чорних плям, який з віком зникає. Черево світлого кольору.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє тихі водойми із замуленим дном, найчастіше зустрічається у болотах й невеликих річках. Трапляється у солоній воді. Відзначається високим рівнем адаптації до різних водоймищ.

Це плазуни—одинаки. Разом проводять час лише під час парування.

Крокодиловий кайман харчується іншими плазунами, різноманітною рибою, а також безхребетними — прісноводними крабами й молюсками. Попри значну довжину кайман, порівняно з теплокровними тваринами того самого розміру, не потребує великої кількості їжі. Зазвичай він задовольняється тим, що знаходить поблизу, наприклад, великими равликами. Молоді каймани харчуються водними комахами.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножуються протягом усього року, у Колумбії найактивніші з січня по березень. Статеве життя самці починають з 8 років, самиці з 4. Злучаються каймани на мілині. Відкладається 15—30 яєць. Запліднена самка, щоб уберегти яйця від прямих сонячних променів, намагається розмістити кладку під кущем або у затінку дерев. Вона у готовому кібли робить отвір й відкладає в нього від 15 до 30 яєць. Яйця каймана білого кольору, завдовжки 45—70 мм та завширшки 25—40 мм. Самиця турботливо прикриває їх рослинами. Завдяки тропічному клімату і теплу, що виділяється при розкладанні гниючих рослин, яйця перебувають в ідеальних умовах. Під час інкубації самиця перебуває поблизу кубла.

Через 4—8 тижнів з'являються молоді каймани завдовжки 15-25 см, жовті з чорними смугами. Інколи тим самим кублом користуються декілька самок.

Тривалість життя — 60 років.

Загрози[ред.ред. код]

Крокодиловий кайман може поступитися у двобої анаконді або ягуарові, проте найбільшою загрозою для нього є людина. Багатьох кайманів вбивають скотарі, які впевнені, що рептилії небезпечні для їхніх черед.

Окрім того, їх відловлюють торговці живим товаром й сувенірами. Саме крокодилового каймана найчастіше можна зустріти у домашніх тераріумах. Дитинчата каймана не підходять для утримання у неволі. У багатьох країнах для утримання цих рептилій вдома необхідно отримати спеціальний дозвіл.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає у Центральній Америці, у всій Амазонській низовині, зокрема у Бразилії, Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Гайані та Суринамі, на острові Тринідад і на декількох інших островах у південній частині Карибського моря, зокрема Кубі та Пуерто-Ріко. Трапляється також у Перу та Болівії.

Підвиди[ред.ред. код]

  • Caiman crocodilus crocodilus
  • Caiman crocodilus apaporiensis
  • Caiman crocodilus chiapasius
  • Caiman crocodilus fuscus

Джерела[ред.ред. код]

  • Calgua de Léon, A.L. & Kunz, K. 2004. Das Überleben des schmackhaften Grünen Leguans mit Anmerkungen zu Caiman crocodilus fuscus. Reptilia (Münster) 9 (50): 74-80
  • http://www.zoolog.com.ua/plazuni18.html