Кролевець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кролевець
Krolevets herb.png Krolevets prapor.png
Герб Кролевця Прапор Кролевця
Кролевець
Кролевець на карті України
Кролевець на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область Сумська область
Район/міськрада Кролевецький район
Код КОАТУУ 5922610100
Засноване 1601, перша писемна згадка — 1638
Магдебурзьке право 1644
Населення 23 507 (1 січня 2014)
Площа 31,54 км²
Густота населення 756 осіб/км²
Поштові індекси 41300—305
Телефонний код +380-5453
Координати 51°33′09″ пн. ш. 33°22′31″ сх. д. / 51.55250° пн. ш. 33.37528° сх. д. / 51.55250; 33.37528
Висота над рівнем моря 156 м
Водойма р. Реть, р. Свидня
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Кролевець
До обл./респ. центру
 - залізницею 172 км
 - автошляхами 149 км
До Києва
 - залізницею 264 км
 - автошляхами 262 км
Міська влада
Адреса 41300, Сумська обл., Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Радянська, 19, 9-50-05
Веб-сторінка Сайт Кролевця
Міський голова Ковтун Сергій Володимирович

Кролеве́ць — місто районного підпорядкування на Сіверщині, в Сумській області, центр району. Населення — 23 507 осіб (на 1 січня 2014 року).

Географічне розташування[ред.ред. код]

Місто Кролевець знаходиться на лівому березі річки Реть в місці впадання в неї річки Свидня. Через місто проходять автомобільні дороги М02 (E101), Т 2503, Т 1907 і залізниця, станція Кролевець. До областного центру м. Суми - 149 км.

Назва[ред.ред. код]

Майже кожний населений пункт має свою легенду заснування. Кролевець — не виняток. На початку ХVII ст. ця місцевість була під Польщею, тому й легенда гласить, що саме тут, на берегах річки Свидні, до якої впадають Калище та Добра Вода, полював польський король, але так сталося, що він залишився сам на сам із диким кабаном. Підоспіла варта, врятувала короля. Тому, на знак свого врятування, саме на цьому місці король заснував місто. Але це тільки легенда. Малоймовірно, щоб польський король їхав сюди, за кілька тисяч кілометрів, на полювання. Проте Кролевець самим своїм ім'ям вказує, що був заснований Королем (польське слово «krol» означає «король»).

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Кролевця
Ювілейна монета присвячена 400-річчю міста (аверс)
Ювілейна монета присвячена 400-річчю міста (реверс)

У літописі під 1160 роком згадано місто Зартий, яке було на місці нинішнього Кролевця. Під назвою Кролевець місто засноване у 1601 році переселенцями з Правобережної України, назване на честь короля (круль — польською король). Швидкому зростанню міста сприяло розміщення його на перехресті двох торгових шляхів, що вели з Москви до Києва: одного — через Калугу, Стародуб, Новгород-Сіверський та другого — через Тулу, Орел, Глухів. За Деулінським перемир'ям 1618 року Кролевець відійшов до Польщі, його було подаровано польському магнату Вишлю. 1632 року значилося як повітове місто. 1644 року король Владислав IV надав місту магдебурзьке право.

Із початком Національно-визвольної війни Кролевець став центром Кролевецької сотні, яка входила до складу Ніжинського полку. 1657 року кролевецькі козаки виступили проти гетьмана Івана Виговського. Наприкінці 1663 року Кролевець захопило об'єднане військо польського короля Яна Казимира та правобережного гетьмана Павла Тетері, але в лютому 1664 року місто відбив московський воєвода Григорій Ромодановський (?—1682). Під час війни між правобережним гетьманом Петром Дорошенком і лівобережним гетьманом Іваном Брюховецьким Кролевець було спалено. Польща довго не хотіла відмовлятися від Кролевця й остаточно віддала його Росії лише 1686 року. Данський посол Юст Юль (Just Juel, 1664–1715) так описував Кролевець у 1711 році:

« Королевець... це гарне велике місто, але зі старими занепалими валами. Лежить воно серед лісу; по обидва боки від в'їзду в місто розкинулися два великі озера, які кишіли осетром. В місті всюди чепурні, добре збудовані, охайні будинки і добре прокладені вулиці – нічого такого я в Росії жодного разу не бачив. Люди (тут) живуть у хатах з виходом на вулицю, як у Данії – на противагу росіянам, які завжди будують хати у глибині подвір'я. Перед молебнем або богослужінням у церкві дзвонять тут, як у нас, в три голоси, а під час самої відправи зрідка подзвонюють. Хоча всі козаки, як і росіяни, дотримуються грецької віри, саме так вони скликають людей до церкви, тоді як у Росії ніколи впорядковано не дзвонять, а просто калатають у дзвони [1].  »

У 1730-ті роки Кролевець став центром церковно-адміністративної одиниці — Кролевецької протопопії. Величезне значення для міста мав Хрестовоздвиженський ярмарок, на який приїздили купці з Росії, Польщі, Прусії, а самі кролевчани називали його «всесвітнім». Лише наприкінці XVIII сторіччя ярмарок поступово втратив своє значення, але ще й у першій чверті XIX століття посідав за масштабом четверте місце в Україні.

У XIX сторіччі поблизу Кролевця були великі бурякові плантації цукрозаводчиків Миколи Терещенка (1856–1911) та князів Долгоруких. Частину прибутків від них Терещенко витрачав на доброчинність, зокрема давав кошти на розвиток освіти та охорони здоров'я.

Про славне минуле міста та розвинену торгівлю свідчить герб Кролевця, ухвалений у червні 1782 року: на синьому тлі вбраний воїном архангел Михаїл тримає у правій руці меч, а в лівій — терези, стоїть він на чорному змії, зав'язаному вузлом.

З 1782 року Кролевець став повітовим центром, від 1796 по 1803 рік був заштатним містом, потім знову центром повіту, а згодом і районним центром. 1860 року в місті жило 7209 осіб, а 1913 року — 16500 осіб.

У роки столипінської реформи чимало селян із Кролевеччини виїхали на Далекий Схід, в Приамур'я.

У роки Другої світової війни на Кролевеччині було створено партизанський загін, який у лютому 1942 року ввійшов до складу партизанського з'єднання Сидора Артемовича Ковпака (1887–1967).

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Спасо-Преображенська церква (споруджена 1782 року, дзвіниця відбудована в 2000 році)
  • Кролевецька жіноча гімназія (1912–1914), нині — школа № 5
  • Синагога (XIX ст.)

Економіка[ред.ред. код]

Кролевець сьогодні — промислове місто. У районі діють підприємства: ЗАТ «Кролевецький арматурний завод», ВАТ «Кролевецький ремонтно-механічний завод», заводи силікатної цегли, комбікормовий, маслозавод, льонозавод, фабрика «Восход», яка випускає меблі та супутні товари, СП «Якста», «Якарм», виробничо-комерційні підприємства, найбільші з яких «Промбудторгмаш», «Торгсервіс». Робота хлібозаводу була припинена навесні 2013 року.

Кращі традиції кролевецьких майстрів художнього ткацтва збереглися до наших днів, їх розвиває й примножує колектив Кролевецької фабрики «Художнє ткацтво». Нині тут працюють над проблемами реконструкції підприємства, відродження старовинного мистецтва художнього ткацтва, розширення асортименту виробів.

За останні роки в місті особливо розвинулися комерційна діяльність і підприємництво. Через Кролевець проходить залізниця та автомагістраль Москва—Київ, що сприяє припливу сюди представників комерційних та підприємницьких структур з інших регіонів держави.

Кролевецький комбінат хлібопродуктів[ред.ред. код]

Кролевецький комбінат хлібопродуктів
Вигляд яблуні-колонія у серпні 2009

Кролевецький комбінат хлібопродуктів, який є дочірнім підприємством ДАК «Хліб України», уведений в експлуатацію у 1987 році. До складу підприємства входить комплекс виробничих споруд зі зберігання зерна, виробництва борошна, комбікормів, макаронів. Види діяльності підприємства: — виробництво та реалізація борошна пшеничного сортового, макаронних виробів, комбікорму для всіх видів та вікових груп птиці, свиней, ВРХ та риби — закупівля продовольчого та фуражного зерна, білкових та мінеральних компонентів, преміксів. Елеватор загальною місткістю 54 тис. тонн має можливість приймати зерно з автомобільного та залізничного транспорту. Млинзавод продуктивністю переробки зерна до 500 тонн на добу працює за швейцарською технологією фірми BUHLER A.G. на 75 % хлібопекарському помолові. Його потужність становить 114,5 тис. тонн борошна в рік зі встановленим виходом: вищого сорту — 45 %, першого — 15 %, другого — 15 %. Млинзавод працює в автономному режимі. Потужність комбікормового заводу становить 250 т/добу (76 тис. т/рік) розсипних комбікормів, у тому числі 66 тис. т/рік — гранульованих. До складу підприємства входить цех з виготовлення макаронних виробів.

Пам'ятки міста[ред.ред. код]

Яблуня-колонія[ред.ред. код]

В місті розташований унікальний об'єкт природно-заповідного фонду України — ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Яблуня-колонія». Зовні — це яблуневий кущ, орієнтовний вік якого — понад 200 років.

Особливістю цієї яблуні є її здатність до самостійного укорінення гілками. Коли один з прирослих до землі стовбурів має відмерти, його гілки стрімко нахиляються до землі і теж приростають. У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура. Тепер на площі близько 1000 квадратних метрів лежать у різних напрямках 15 прирослих до землі стовбурів — її нащадків.

Вчені не спостерігають на цьому місці аномалій, проте всі намагання посадити подібну яблуню в іншому місці не завершились успіхом[2].

Дуб-Орел[ред.ред. код]

Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення дерево дуб, з унікальними параметрами по висоті та ширині крони 26 х 21 м. Обхват по висоті грудей 555 см, що становить діаметр 177 см, висота – близько 30 м. Орієнтовний вік - 450-500 років. Розташований у лісовому масиві неподалік с. Боцманів, Реутинської сільради[3].

Дубовицька криниця[ред.ред. код]

В місті побутує легенда про Дубовицьку криницю, розташовану поблизу автомагістралі Київ - Москва, неподалік с. Дубовичі Кролевецького району. За народними переказами її історія сягає XVI ст. і пов’язана з образом Богоматері, ікону якої, начебто, саме в цьому місці знайшов пастух і якого засліпило сіяння її. Люди приходять до цього джерела, особливо, в десяту п’ятницю після Великодня, коли здійснюється святкова літургія.

Різні віхи історії пережила криниця. В часи атеїстичної боротьби її рівняли з землею, закидали сміттям, та люди знову розкопували, очищали цілюще джерело, і донині струменить воно й дарує людям здоров’я та силу.

У 2000 році з ініціативи районної державної адміністрації і районної ради за допомогою підприємств та організацій міста, громадськості району було впорядковано територію навколо цілющого джерела, зведено цямрину, накриття. У 2002 році на узвишші поблизу криниці зведено каплицю[4].

Садибний будинок Рудзинських[ред.ред. код]

Садибний будинок Рудзинських

Є унікальним за ступенем збереженості й високими художніми якостями архітектурним типом міського дворянського садибного будинку, що до того ж має велике історико-меморіальне значення. Садибний будинок Рудзинських, пов’язаний з перебуванням у місті Т.Г. Шевченка.

Одноповерховий дерев'яний садибний будинок міститься на південно-східній околиці міста поблизу старовинного шляху на Глухів. Будинок стоїть на рівному місці посеред великого саду з декоративними та фруктовими деревами. Від вулиці до парадного фасаду веде пряма алея, що закінчується круглою клумбою перед портиком. За будинком униз по схилу йде левада.

Садиба у XIX ст. належала місцевим дворянам Рудзинським. Будинок збудував у 1820-х рр. (не пізніше 1830 р.) кролевецький повітовий лікар, колезький радник Федір Павлович Рудзинський. Після його смерті в 1831 р. садиба й будинок перейшли у власність до сина, ротмістра Йосипа Федоровича Рудзинського.

Останнім власником був Володимир Іванович Рудзинський, член Кролевецької міської думи, учасник визвольного руху початку XX ст. В 1920-х рр. будинок Рудзинського став своєрідним сільським клубом, в ньому проходили сільські збори, працював самодіяльний народний театр, пізніше була відкрита початкова школа. В 60-і роки XX століття на базі цього маєтку був відкритий дитячий пульмонологічний санаторій.

Будинок вирішено в архітектурних формах пізнього провінційного класицизму, з деякими впливами романтизму. Стіни будинку складені з дубових брусів, зовні й усередині потиньковані й побілені. Профілі карнизів, капітелі колон та інші елементи декору виконані в штукатурному ліпленні. В інтер'єрі частково зберігся первісний декор: карнизи, гурти й ліплена розетка стелі.

Т. Шевченко намалював портрет Й. Рудзинського (1845 р.). Внизу портрета художник написав: "Т. Шевченко. 1845р." У шевченкознавстві існує дві версії — перша: портрет написаний в Кролевці, інша що в Санкт-Петербурзі[5].

Садибний будинок Огієвських[ред.ред. код]

Вдругій половині XIX ст. місто Кролевець, як і зараз, розташовувалося на Києво-Московському тракті і минути його було неможливо. Саме по цій дорозі і проїжджав Тарас Григорович Шевченко, коли останній раз повертався з України в Петербург. Відвідавши своїх друзів Лазаревських в с. Гирівка (нині Шевченко) Конотопського повіту і забравши братів Івана та Федора Лазаревських — поїхали далі — в Кролевець, де мешкала рідна сестра Лазаревських Глафіра Матвіївна Огієвська. В їхньому будинку, розташованому на західній околиці міста, часто зупинялася рідня Глафіри Матвіївни. Тут, 25 серпня 1859 р., Т.Г. Шевченко з Лазаревськими і зупинився на ніч[6].

Культура[ред.ред. код]

В місті діють три будинки культури: Центральний районний, Андріївський і Подолівський.

Також в місті знаходиться низка музеїв, серед них:

Щороку восени в місті проходить Міжнародний літературно-мистецький фестиваль "Кролевецькі рушники". В дні його проведення районний центр перетворюється на мистецьку Мекку, а все обертається навколо вічного оберегу, на честь якого проходять виставки, зустрічі, презентації, пісенні і поетичні вечори.

Освіта[ред.ред. код]

Дошкільна освіта міста представлена дитячими садками. В Кролевці їх налічується 9: №1 (Адреса: вул. Аеродромна 11), №2 (Адреса: вул. Набережна 55А), №4 (Адреса: вул. Кошового 18), №5 (Адреса: вул. Первомайська 4), №6 (Адреса: вул. вул. Роменця 17), №7 (Адреса: вул. Гвардійська 56), №9 "Ромашка" (Адреса: вул. Петровського 11а), №10 "Горобинка" (Адреса: вул. Петровського 37), №11 "Оленка" (Адреса: Бульвар Шевченко 26а).

Учні міста можуть навчатися в 7 загальноосвітніх закладах Кролевця: Кролевецька СШ I—III ст. № 1, Кролевецька ЗОШ I—III ст. № 2, Кролевецька СШ I—III ст. № 3, Кролевецький НВК № 4, Кролевецька ЗОШ I—III ст. № 5, Кролевецька ЗОШ I—III ст. № 6, Кролевецька СШ I—III ст. № 7.

Позашкільні заклади освіти Кролевця: Музична школа, Районний будинок дітей та юнацтва, Районна дитяча юнацько - спортивна школа, Районна станція юних техніків, Районна станція юних туристів.

Також в місті діють Кролевецьке вище професійне училище та Факультет педагогіки і психології - відділення Глухівсього національного педагогічного університету.

Об’єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Центральна районна лікарня
  • Центральна районна бібліотека
  • Три готелі
  • Стадіон "Спартак"

Релігія[ред.ред. код]

Дві православних церкви УПЦ МП, Дім молитви Адвентистів сьомого дня(АСД), Дім молитви церкви "Відродження" Евангельських Християн Баптистів, Дім молитви Християн Віри Євангельської(п'ятидесятників), Дім молитви"Ковчег"(харизматів), Зал Царства свідків Єгови.

Місцевості міста[ред.ред. код]

Місто поділене на декілька місцевостей і хуторів:

  • Андріївка
  • Велика Гончарівка
  • Мала Гончарівка
  • Дулівка
  • Загребелля
  • Кошуківка
  • Козин
  • Кучерявий хутір
  • Подолове
  • Гребенеківка
  • Довгалівка
  • Автостанція
  • Проспект
  • Мікро р-н вул. 8 Березня та В. Інтернаціоналістів (Радгосп або Совхоз)
  • Мікро р-н вул. Франка та Осипенка (Шанхай)

Персоналії[ред.ред. код]

Пам'ятник Т. Г. Шевченку

Кролевець — батьківщина одного з перших українських етнографів Григорія Калиновського, який ще 1777 року видав у Санкт-Петербурзі книжку «Описание свадебных украинских простонародных обрядов, в Малой России и в Слободской Украинской губернии, также и в великороссийских слободах, населенных малороссиянами, употребляемых, сочинённое Григорием Калиновским, армейских пехотных полков, состоявших в украинской дивизии, прапорщиком». Григорій Калиновський був сином кролевецького городничого Івана Калиновського і внуком кролевецького протопопа Федора Калиновського — відомого культурного діяча Гетьманщини, члена комісії з укладення «Прав, за якими судиться малоросійський народ».

У XIX сторіччі місто відвідали та поділилися враженнями про нього у своїх творах російські письменники Іван Аксаков і Микола Лєсков.

1845 року в місті жив Тарас Шевченко, тут він писав портрет Йосипа Федоровича Рудзинського. Повертаючись з України до Петербурга, Шевченко 25 серпня 1859 року разом із Федором Матвійовичем Лазаревським заїхав у Кролевець до його сестри Глафіри Матвіївни Лазаревської-Огієвської. Вранці 26 серпня поет покинув місто, з Огієвською більше ніколи не бачився, але надіслав їй на згадку «Кобзар» з автографом.

Упродовж 1857–1858 років у місті не раз бувала письменниця Марко Вовчок, записувала народні пісні та прислів'я.

У місті народилися вчений-лісознавець, один із засновників лісової дослідної справи в Росії Василь Огієвський, дерматовенеролог і один з організаторів медичного відділення при Вищих жіночих курсах в Києві Сергій Томашевський, відомий педагог Тимофій Лубенець, всесвітньо відомий художник-авангардист Олекса Грищенко, видатний український перекладач Микола Лукаш та інші.

У Кролевці народився, жив і творив український радянський письменник Панас Кочура, понад 45 років прикутий хворобою до ліжка. У місті жив і працював заслужений лікар України, визнаний хірург, почесний громадянин Кролевця Пантелій Салій (1922–1990). У 1999 році на стіні Кролевецької районної лікарні встановлено меморіальну дошку на його честь, та в 2006 році названо одну з вулиць Кролевця його прізвищем.

Уродженці міста[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Серед місцевого населення збереглася традиція ставити наголос у назві свого міста на першу літеру «е» («Кроле́вець», а не «Кролеве́ць»), відповідно до польської вимови.
  • Оскільки в польськомовній традиції сучасне місто Калінінград також називалося «Кролевець» («Królewiec») як переклад німецької назви «Кеніґсберґ», козацькі літописці та канцеляристи для уникнення плутанини називали Кеніґсберґ «Кролевець Прусський». Схожість назв досі викликає дрібні непорозуміння в інтерпретації історичних документів.
  • Через те, що Кролевець не отримав підтвердження свого магдебурзького права від московських царів, але його населення бажало користуватися привілеями самоврядування, міські органи мусили до середини XVIII століття користуватися початковим гербом і печаткою з написом латинською мовою і титулом польського короля, хоча вже близько ста років підпорядковувалися московській владі[10].
  • Місто тричі відвідували чинні монархи Російської імперії та Речі Посполитої, зокрема в 1664 король Речі Посполитої Ян II Казимир, в 1744 році — імператриця Російської імперії Єлизавета Петрівна та в 1840-х роках — імператор Російської імперії Ніколай І.
  • Протягом 1926—1928 років у Кролевці від радянської влади переховувався російський релігійний письменник-містик Сєрґєй Нілус, відомий як перший російський видавець (та, можливо, автор або перекладач) всесвітньовідомої антисемітської фальшивки «Протоколи Сіонських мудреців»[11].

Галерея[ред.ред. код]

Міська управа Кролевець.JPG Меморіальний комплекс у Кролевці.jpg Спортивний комплекс у Кролевці.jpg Арка у Кролевці.jpg
Міська управа
Меморіальний комплекс
Арка споруджена на відзнаку
40 роковин (1917–1957)
Великої Жовтневої соціалістичної революції

Посилання[ред.ред. код]

  1. En rejse til Rusland under tsar Peter dagbogsoptegnelser af viceadmiral Just Juel, dansk gesandt i Rusland 1709-1711. — København: Gyldendal (F Hegel), 1893. — с. 383—384
  2. Незалежний неофіційний сайт про Кролевець [1]
  3. Незалежний неофіційний сайт про Кролевець [2]
  4. Незалежний неофіційний сайт про Кролевець [3]
  5. Незалежний неофіційний сайт про Кролевець [4]
  6. Незалежний неофіційний сайт про Кролевець [5]
  7. Інтернет-проект «Герои Страны» (російською мовою). [6]
  8. Інтернет-проект «Герои Страны» (російською мовою). [7]
  9. Інтернет-проект «Герои Страны» (російською мовою). [8]
  10. Ігор Ситий. Герб міста Кролевець. [9]
  11. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание (російською мовою) [10]

Ресурси інтернету[ред.ред. код]