Кругликова Єлизавета Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єлизавета Кругликова
KruglikovaAuto.jpg
Автопортрет Є. Круглікової, 1910 рік.
Дата народження 31 січня 1865(1865-01-31)
Місце народження Петербург, Російська імперія
Дата смерті 21 липня 1941(1941-07-21) (76 років)
Місце смерті Ленінград, СРСР
Національність росіянка
Громадянство СРСР
Жанр пейзаж, театрально-декораційне мистецтво, силует, монотіпія
Роки творчості 1895-1939

Єлизавета Кругликова (повне ім'я Кругликова Єлизавета Сергіївна, рос. Кругликова, Елизавета Сергеевна 31 січня, 1865, Санкт Петербург — 21 липня, 1941, Ленінград ) російська художниця, майстер офорту, силуету, монотипії.

Біографія коротко[ред.ред. код]

Походить з родини російського офіцера. Дід майбутньої художниці сам був малювальником і аматором, що робив силуети. Пізніше Круглікова буде теж прихильницею цієї техніки гравюри, значно розширивши її художні можливості.

  • у 1890-1895 рр. навчалась в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури.
  • У 1895-1914 рр. продовжила навчання в Парижі, де жила і займалася в студії Ф. Колароссі.
  • У 1909-1914 рр. — викладач в академії «La Pallette» в Парижі, де вела курс «офорт».
  • З 1914 р. в Петербурзі, який не покинула з початком 1-ї світової війни.
  • У 1922-1929 рр. професор, викладач класу графіки в Академії мистецтв( тоді перейменовану на Вищій художньо-технічний інститут (ВХУТЕІН). Займалась театрально-декораційним мистецтвом, була художником в Державному театрі маріонеток.

Захоплювалась рідкісними і призабутими техніками гравюри — м'який лак, меццо-тінто, акватінта. Стала визнаним майстром призабутої графічної техніки монотіпія, що на межі між графікою і живописом. Автор портретів сітуетів

  • Марини Цветаєвої, 1920
  • Миколи Гумільова
  • Олександра Бенуа
  • Д. Бурлюка, 1921
  • В. Іванова, 1924 та ін.
  • Всеволода Мейерхольда

Мандрувала по країнам Європи, подорожувала по Греції, Італії, Франції, Іспанії. Серед знайомих художниці — Максиміліан Волошин, Сергій Дягілєв, художник Михайло Нестеров, що створив два портрети Єлизавети Круглікової (зберігає Третьяковська галерея .

Круглікова і Україна[ред.ред. код]

У 1880-х роках разом збатьком жила в місті Полтава. Зустрічалась там з художниками -передвижниками (Г. Мясоєдовим, Л.Позеном), бо обирала свій майбутнй фах.

У 1914 р. в місті Київ в тодішній газеті «Искуссто в Южной России» була надрукована її стаття «Художественная гравюра и техника офорта и монотипии», бо художниця виступала пропагандистом графчних технік.

Друковані книги[ред.ред. код]

  • « Париж накануне войны в монотипиях Е. С. Кругликовой», 1916
  • «Силуєті современников», 1922
  • «Призвание поета», 1925
  • «Сураханы», 1931
  • «Азнефть», 1934

Твори в музейних збірках[ред.ред. код]

Фестиваль монотіпії[ред.ред. код]

Техніку монотіпії не забули завдяки Кругліковій. У 2009 р. був проведний фестиваль монотіпії, присвячений пам'яті художниці.

Посилання[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

  • Елизавета Сергеевна Кругликова. Жизнь и творчество. — Л.: Художник РСФСР, 1969. — 132 с.
  • Исаев В.Ю. Сокровища Дома Волошина. Альбом. — Симферополь: СОНАТ, 2004. — 400 с. — ISBN 966-8111-40-0.
  • Каталог «Е.С. Кругликова и её ученики», Л. 1985
  • Альбом «Е.С. Кругликова», Л. 1989