Крузенштерн Іван Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крузенштерн Іван Федорович
Крузенштерн Иван Федорович
Kruzenshtern I F.jpg
Народився 19 листопада 1770(1770-11-19)
Хаггуд, біля Раппеля (сучасна Естонія)
Помер 24 серпня 1846(1846-08-24) (75 років)
Гілзенхоф, біля Таллінну
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність німець
Ім'я при народженні Adam Johann von Krusenstern
Відомий мореплавець, керівник навколосвітньої подорожі
Звання віце-адмірал флоту

Іван Федорович Крузенштерн (*19 листопада 1770(17701119), Хаггуд — †24 серпня 1846, Гілзенхоф) — російський мореплавець та дослідник німецького походження, адмірал (1842). Керівник першої російської навколосвітньої подорожі, почесний член Петербурзької АН (1806).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині судді. Нащадок шляхетного естляндського роду Крузенів. Початкову осіту здобув у ревельській церковній школі.

У 17851788 навчається у Морському кадетському корпусі. 17891790 — учасник російсько-шведської війни та Гогландської битви (1789).

1790 року отримує звання лейтенанта, а у 1793—1799 роках служить волонтером на британських суднах у Атлантичному, Індійському океанах та Південно-Китайському морі. Бере участь у боях з французьким флотом, знайомиться з морською справою та відвідує Барбадос та Бермуди, вивчає можливості відкриття нового морського торгового шляху.

По поверненню на батьківщину отримує звання капітан-лейтенанта. 1799 року звертається до російської влади з проектом торгівлі між Росією та Китаєм. 1802 року Олександр І підтримує його ідею навколосвітньої подорожі з метою дослідження сполучення між російськими портами на Балтиці та на Алясці. Івана Федоровича призначено керівником цієї експедиції.

Навколосвітня експедиція[ред.ред. код]

У серпні 1803 року два парусні шлюпи «Надєжда» (капітан — І. Ф. Крузенштерн) та «Нева» (капітан — Ю. Ф. Лисянський) вийшли з Кронштадта у навколосвітню подорож. Метою експедиції було вивчення гирла р. Амур та прокладка маршрутів постачання для російського тихоокенського флоту. На борту начальника експедиції знаходилась російська дипломатична місія на чолі із Миколою Резановим, що мала на меті встановлення контакту із Японією.

Після стоянки біля острова Санта-Катаріна на «Неві» замінено дві щогли, і експедиція перетнула екватор.

3 березня 1804 року було пройдено мис Горн та через три тижні в Тихому океані судна розійшлись, проте від о-ва Нуку-Хіва знову з'єднались та дійшли до Гавайських островів, звідки «Нева» пішла до берегів Аляски, а «Надія» — у Петропавловськ-Камчатський, куди прибула у липні 1804 року.

Резанова було доставлено у Нагасакі та назад (встановлення дипломатичних зносин закінчилось невдачею), до російського берега, разом з тим описавши північні та східні береги затоки Терпіння, побут та звичаї місцевих аборигенів. Влітку 1805 року Крузенштерн намагався пройти між островом Сахалін та материком, проте невдало, через що дійшов до помилкового висновку, що Сахалін є півостровом.

Восени 1805 року з Петропавловська дійшов до Кантону, а 1806 року прибув до Кронштадту.


Джерела[ред.ред. код]