Круп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Круп
Croup steeple sign.jpg
МКХ-10 J05.0
DiseasesDB 13233
MedlinePlus 000959
eMedicine ped/510 emerg/370
MeSH D003440

Круп (або ларинготрахеобронхіт) — це респіраторне вірусне захворювання верхніх дихальних шляхів, що призводить до набряку слизової оболонки гортані. Набряк заважає нормальному диханню. Симптомами крупу є так званий "гавкаючий" кашель, стрідор (свистяче дихання) та захриплість. Симптоми крупу можуть проявлятися у незначний, середній чи важкій формі, але часто погіршуються вночі. Одна доза пероральних стероїдів може покращити стан хворого. Для лікування більш важких випадків захворювання інколи використовують епінефрин. Госпіталізація необхідна рідко.

Круп діагностується на основі симптомів та ознак, після виключення більш важких захворювань, які могли б викликати схожі симптоми (наприклад, епіглотит чи потрапляння чужорідного тіла у дихальні шляхи). У більшості випадків немає потреби у таких подальших клінічних дослідженнях, як аналіз крові, рентген та бактеріологічний посів. Круп — це поширене захворювання, що спостерігається у 15% дітей віком переважно від 6 місяців до 5–6 років. Підлітки та дорослі рідко хворіють на круп.


Ознаки та симптоми[ред.ред. код]

Серед симптомів крупу виділяють "гавкаючий" кашель, стрідор (свистячий дзвінкий шум частіше всього при вдиху), захриплість та задишка, які зазвичай погіршуються вночі.[1] "Гавкаючий" кашель часто порівнюють з криком тюленя чи морського лева.[2] Плач може посилити задишку, а задишка може свідчити про звуження дихальних шляхів. При погіршенні стану хворого, задишка може зменшитися.[1]

Серед інших симптомів виділяють гарячку, риніт (типові симптоми застуди) та втягнення міжреберних проміжків.[1][3] Слинотеча та хворий вигляд є також типовими симптомами інших захворювань.[3]

Причини[ред.ред. код]

Вважається, що круп виникає на тлі вірусної інфекції.[1][4] Деякі люди використовують термін "круп" для узагальнення таких станів, як гострий ларинготрахеїт, помилковий круп, дифтерійний круп, бактеріальний трахеїт, ларинготрахеобронхіт та ларинготрахеобронхопневмонія. Перші два захворювання викликані вірусом та проявляються незначними симптомами, тоді як решта з перерахованих захворювань мають бактеріальне походження та зазвичай характеризуються більш важкою симптоматикою.[2]

Вірусне походження[ред.ред. код]

У 75% круп виникає на тлі вірусу парагрипу першого та другого типу.[5] Інколи інші вірусні захворювання, такі як грип типу A та Б, кір, аденовірус та респіраторно-синцитіальний вірус (RSV) можуть спровокувати розвиток крупу.[2] Помилковий круп (круп, який характеризується "гавкаючим" кашлем) виникає внаслідок зараження вірусом тієї самої групи, що й гострий ларинготрахеїт, проте на відміну від останнього не викликає таких типових ознак захворювання, як лихоманка, біль у горлі та підвищення кількості лейкоцитів у крові]).[2] Лікування цих захворювань та реакція на лікування є ідентичними.[5]

Бактеріальне походження[ред.ред. код]

Бактеріальний круп можна поділити на дифтерію гортані, бактеріальний трахеїт, ларинготрахеобронхіт та ларинготрахеобронхопневномію.[2] Дифтерія гортані виникає внаслідок зараження дифтерійною коринебактерією, тоді як збудником бактеріального трахеїту, ларинготрахеобронхіту та ларинготрахеобронхопневмонії є вірус ускладнений бактеріальною інфекцією, що найчастіше викликана золотистим стафілококом, опневмококом, гемофільною паличкою та бактерією моракселла катараліс.[2]

Патофізіологічні характеристики[ред.ред. код]

Вірусна інфекція призводить до набряку гортані, трахеї та крупних дихальних шляхів, та збільшенню кількості лейкоцитів у крові.[4] Набряк може спричинити ускладнення дихання.[4]

Діагностика[ред.ред. код]

Діагностика крупу здійснюється на основі ознак та симптомів захворювання.[4] Перш за все, необхідно виключити інші захворювання, які призводять до блокування верхніх дихальних шляхів, особливо епіглотит, потрапляння чужорідного тіла у дихальні шляхи, стеноз гортані, набряк Квінке, ретрофарінгеальний абсцеста бактеріальний трахеїт.[2][4]

Зазвичай рентгенографія не проводиться,[4] проте, якще це обстеження було зроблено, рентген покаже так зване шпилеподібне звуження трахеї, назване так через схожість з шпилем церкви. Але у половині випадків ця ознака не виявляється.[3]

Аналізи крові та проби на вірусні культури (дослідження на наявність вірусних інфекцій) можуть спричинити зайве подразнення дихальних шляхів.[4] Для підтвердження причини захворювання використовується зразок вірусних культур отриманий шляхом аспірації носоглоткового слизу (відсмоктування слизу за допомогою катетера, що вводиться через ніс). Зазвичай результати дослідження підтверджують наявність цих вірусних культур.[1] Якщо стан хворого не покращується при застосуванні стандартного лікування, може проводитись бактеріологічна діагностика.[2]

Сила інфекції

Для визначення тяжкості захворювання на круп найчастіше використовують шкалу Вестлі. Ця система застосовується швидше для дослідження хвороби, ніж у клінічній практиці.[2] Вона складається з п'яти параметрів: рівень свідомості, ціаноз, стрідор, проходження повітря та втягнення межребірних проміжків. Кожному з цих параметрів надається певна оцінка. Сума цих оцінок визначає важкість хвороби.[2] Оцінка кожного з параметрів записується у правій частині таблиці. Сума параметрів може коливати від 0 до 17 балів.[6]

  • Оцінка ≤ 2 означає легкий круп. Кашель присутній, але немає стрідора.[5]
  • Оцінка 3–5 означає середній круп — захриплість і деякі інші ознаки.[5]
  • Оцінка 6–11 означає важкий круп. Присутність стрідора і ателектаза.[5]
  • Оцінка ≥ 12 означає можливість дихальної недостачності. Кашель і захриплість можуть бути не присутніми у цьому стані.[5]

85% дітей, які потрапляють до відділення швидкої допомоги мають легку форму хвороби. Важка форма крупу зустрічається рідко (<1%).[5]

Запобіжні заходи[ред.ред. код]

Вакцинація (щеплення) проти грипу та дифтерії допомагають запобігти розвитку крупу.[2]

Лікування[ред.ред. код]

Необхідно заспокоїти дитину хвору на круп.[4] Для лікування крупу зазвичай призначають стероїдні препарати. У важких випадках застосовують епінефрин. [4] Якщо рівень сатурації кисню (рівень насиченості крові киснем) є меншим за 92%, діти отримують кисень.[2] Хворі з важкою формою крупу підлягають госпіталізації для подальшого обстеження.[3] При необхідності, рекомендується використовувати апарати подання кисню (необхідно тримати джерело кисню біля обличчя дитини), тому що застосування кисневої маски може ще більше збуджувати дитину.[2] При лікуванні менш ніж 0,2% хворих потребують проведення ендотрахеальної інтубації (розміщення ендотрахеальної трубки у дихальних шляхах).[6]

Стероїдні препарати[ред.ред. код]

При лікуванні крупу використовують такі кортикостероїдні препарати, як дексаметазон та будесонід.[7] Значне полегшення наступає вже через шість годин після застосування.[7] Попри те, що ці ліки можуть прийматись перорально (через рот), парентерально (ін'єкція) чи через інгаляції, краще надати перевагу пероральному прийому.[4] Зазвичай одного прийому достатньо для стабілізації стану. Одиничне застосування ліків вважається цілком безпечним.[4]Застосування дексаметазону у розрахунку 0,15, 0,3 та 0,6 мг/кг є також ефективним.[8]

Епінефрин[ред.ред. код]

При середніх та важких формах крупу застосовують епінефрина через небулайзер (аерозольна суміш яка розширює дихальні шляхи).[4] При застосуванні епінефрину при важкій формі крупу, полегшення наступає через 10 - 30 хвилин, проте триває лише близько 2 годин.[1][4] Якщо покращення триває більше 2 - 4 годин і не має жодних інших ускладнень, зазвичай дитина може повертатися додому.[1][4]

Інші способи лікування[ред.ред. код]

Інші способи лікування крупу були досліджені, проте немає достатніх доказів їх ефективності. Дихання теплим чи зволоженим повітрям є традиційним способом самолікування крупу, проте клінічні дослідження довели його неефективність[2][4]. На сьогодні таке лікування використовується рідко.[9] Також не рекомендується використовувати ліки проти кашлю, які зазвичай містять декстрометорфан та/чи гвайфенезин.[1] Щодо дихання геліоксом (суміш гелію та кисню), яке раніше використовувалось для зменшення зусиль при диханні, доказів його ефективності не достатньо для того, щоб продовжувати його застосування.[10] Оскільки круп найчастіше має вірусне походження, лікування антибіотиками не проводиться.[1]µ Проте при підозрі на бактеріальну інфекцію призначають такі антибіотики, як ванкоміцинта цефотаксим.[2]При важкій формі крупу, що виникла на тлі грипу А чи Б, призначаються антивірусні інгібітори нейрамінідази.[2]

Прогноз[ред.ред. код]

Вірусний круп — це зазвичай нетривала хвороба, яка дуже рідко призводить до летального результату через зупинку дихання та/чи зупинку серця.[1] Симптоми крупу зникають протягом двох днів  , але у деяких випадках можуть тривати до семи  днів.[5] Серед інших не характерних ускладнень зустрічаються бактеріальний трахеїт, пневмоніята набряк легень.[5]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Близько 15% дітей віком переважно від 6 місяців до 5 - 6 років захворюють на круп.[2][4]Майже у 5% причиною госпіталізації дітей цієї вікової групі є круп.[5] В рідких випадках на круп можуть захворіти діти від 3 місяців до 15 років.[5] Хлопчики хворіють у півтора раза частіше, ніж дівчатка. Круп більш поширений восени.[2]

Історія[ред.ред. код]

Слово круп походить з ранньої новоанглийської мови від дієслова croup (хрипло кричати, каркати). Вперше для позначення хвороби це слово було використане в Шотландії та набуло популярності у XVIII сторіччі.[11] Дифтерійний круп був відомий у Давній Греції ще за часів Гомера. В 1826 році, французький лікар П'єр Бретонно відокремив вірусний круп від дифтерійного крупу.[12] Він запровадив назву "помилковий круп" по відношенню до вірусного крупу та залишив назву "круп" для визначення хвороби, що спричинена дифтерійною бактерією.[9] Завдяки ефективній вакцинації дифтерійний круп зараз майже не зустрічається.[12]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Rajapaksa S, Starr M (May 2010). «Croup – assessment and management». Aust Fam Physician 39 (5). с. 280–2. PMID 20485713. 
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Cherry JD (2008). «Clinical practice. Croup». N. Engl. J. Med. 358 (4). с. 384–91. doi:10.1056/NEJMcp072022. PMID 18216359. 
  3. а б в г «Diagnosis and Management of Croup» (PDF). BC Children’s Hospital Division of Pediatric Emergency Medicine Clinical Practice Guidelines. 
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т Everard ML (February 2009). «Acute bronchiolitis and croup». Pediatr. Clin. North Am. 56 (1). с. 119–33, x–xi. doi:10.1016/j.pcl.2008.10.007. PMID 19135584. 
  5. а б в г д е ж и к л м Johnson D (2009). «Croup». Clin Evid (Online) 2009. PMC 2907784. PMID 19445760. 
  6. а б Klassen TP (December 1999). «Croup. A current perspective». Pediatr. Clin. North Am. 46 (6). с. 1167–78. doi:10.1016/S0031-3955(05)70180-2. PMID 10629679. 
  7. а б Russell KF, Liang Y, O'Gorman K, Johnson DW, Klassen TP (2011). «Glucocorticoids for croup». У Klassen, Terry P. Cochrane Database Syst Rev 1 (1). с. CD001955. doi:10.1002/14651858.CD001955.pub3. PMID 21249651. 
  8. Port C (April 2009). «Towards evidence based emergency medicine: best BETs from the Manchester Royal Infirmary. BET 4. Dose of dexamethasone in croup». Emerg Med J 26 (4). с. 291–2. doi:10.1136/emj.2009.072090. PMID 19307398. 
  9. а б Marchessault V (November 2001). «Historical review of croup». Can J Infect Dis 12 (6). с. 337–9. PMC 2094841. PMID 18159359. 
  10. Vorwerk C, Coats T (2010). «Heliox for croup in children». У Vorwerk, Christiane. Cochrane Database Syst Rev 2 (2). с. CD006822. doi:10.1002/14651858.CD006822.pub2. PMID 20166089. 
  11. Online Etymological Dictionary, croup. Accessed 2010-09-13.
  12. а б Feigin, Ralph D. (2004). Textbook of pediatric infectious diseases. Philadelphia: Saunders. с. 252. ISBN 0-7216-9329-6. 

Посилання[ред.ред. код]

  1. Синдром крупа при острых респираторных вирусных инфекциях: современные аспекты терапии. О.В. Зайцева.- в журналі "Медицина неотложных состояний".