Крупська Надія Костянтинівна
| Надія Костянтинівна Крупська | |
| рос. Надежда Константиновна Крупская | |
 |
|
| Надія Костянтинівна Крупська, 1936 рік | |
| Народився | 14 (26) лютого 1869 Санкт-Петербург |
|---|---|
| Помер | 27 лютого 1939 (70 років) Москва |
| Місце проживання | Москва |
| Громадянство |  Російська імперія,  СРСР |
| Національність | росіянка |
| Галузь наукових інтересів | педагогіка |
| Науковий ступінь | доктор педагогічних наук |
| Нагороди | орден Леніна, орден Трудового Червоного Прапора |
| Примітки | почесний член АН СРСР |
Наді́я Костянти́нівна Кру́пська (рос. Надежда Константиновна Крупская; *14 (26) лютого 1869, Санкт-Петербург — †27 лютого 1939, Москва) — доктор педагогічних наук, теоретик й організатор радянського шкільництва та системи народної освіти, радянська суспільна громадська діячка.
Зміст |
Біографія [ред.]
Надія Костянтинівна Крупська народилася 14 лютого (26 лютого за новим стилем) 1869 року в Санкт-Петербурзі у незаможній шляхетній родині (із дворян Волинської губернії), російського дворянина і офіцера. Її прадід - із села Малі Пузирки (нині - Україна)[1]. Батько Костянтин Гнатович Крупський (1838–1883) — поручник, брав участь у Комітеті російських офіцерів, підтримував польського повстання 1863–1864 років. Мати Єлизавета Василівна Тістрова (1843–1915) — гувернантка.
1886 року Надія Крупська закінчила із золотою медаллю жіночу гімназію княгині Оболенської в Санкт-Петербурзі, а потім педагогічний клас при ній. 1889 року вступила на історико-філологічне відділення Вищих Бестужевських жіночих курсів. Покинула їх і в 1890–1891 роках стала брати активну участь у марксистських гуртках Петербурга.
Була заарештована у 1896 р. і з 1898 була членом соціал-демократичної робітничої партії в Російській імперії, в тому ж році її засудили до трьох років заслання у село Шушенське (Уфімської губернії в Сибіру), де відбував заслання і В. Ульянов (Ленін). Там вона з ним приймає християнський шлюб в Російській Православній Церкві. З 1901 р. вже дружиною супроводжувала його в поїздках за кордон, в ході якої вона підтримує його в якості секретаря і прес-секретаря. Після 1917 вона працювала в радянській системі освіти.
Голова Головполітосвіти у 1920–1929 роках. Почесний член Академії наук СРСР (від 1 лютого 1931 року) [2].
За деякими відомостями Н. Крупська (Ульянова) не підтримувала репресії Йосипа Джугашвілі (Сталіна), клопотала за репресованих СРСР, співпрацювала з анти-сталінською опозицією, передавала кореспонденцію свого чоловіка В. Ульянова (Леніна) для Лева Троцького, виступала за християнській похорон В. Ульянова проти муміфікації для мавзолею Леніна, і була отруєна за наказом Сталіна (Джугашвілі). Після смерті в 1939 році всупереч християнському звичаю поховання в Російській Православній Церкві влада застосувала кремацію; прах поміщений в урні в Кремлівську стіну на Червоній площі в Москві.
Нагороди [ред.]
Нагороджено орденом Леніна й орденом Трудового Червоного Прапора.
Пам'яті [ред.]
З 1925–2001 у Полтаві ім'ям Надії Крупської була названа вулиця в Київському районі. Також у місті Суми існує бібліотека ім. Н. Крупської.
Примітки [ред.]
Література [ред.]
- Пономаренко Т. Л. Крупська Надія Костянтинівна // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 5. — Київ, 1980. — С. 543—544.
- Ярмаченко М. Д. Крупська Надія Костянтинівна // Енциклопедія освіти / Головний редактор Василь Кремень. — К.: Юрінком Інтер, 2008. ISBN 978-966-667-281-3 — С. 436—437.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Крупська Надія Костянтинівна |
