Крупська Надія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Надія Костянтинівна Крупська
рос. Надежда Константиновна Крупская
Krupskaja.jpg
Надія Костянтинівна Крупська, 1936 рік
Народився 14 (26) лютого 1869(1869-02-26)
Санкт-Петербург
Помер 27 лютого 1939(1939-02-27) (70 років)
Москва
Місце проживання Москва
Громадянство Росія
Національність росіянка
Галузь наукових інтересів педагогіка
Науковий ступінь доктор педагогічних наук
Нагороди орден Леніна, орден Трудового Червоного Прапора
Примітки почесний член АН СРСР

Наді́я Костянти́нівна Кру́пська, Ульянова Наді́я Костянти́нівна[1] (рос. Надежда Константиновна Крупская, Ульянова Надежда Константиновна; *14 (26) лютого 1869(18690226), Санкт-Петербург — 27 лютого 1939, Москва) — доктор педагогічних наук, теоретик й організатор радянського шкільництва та системи народної освіти, радянська суспільна громадська діячка.

Біографія[ред.ред. код]

Надія Костянтинівна Крупська народилася 14 лютого (26 лютого за новим стилем) 1869 року в Санкт-Петербурзі у незаможній шляхетній родині (із дворян Волинської губернії), російського дворянина і офіцера. Її прадід - із села Малі Пузирки (нині - Україна)[2]. Батько Костянтин Гнатович Крупський (1838–1883) — поручник, брав участь у Комітеті російських офіцерів, підтримував польського повстання 1863–1864 років. Мати Єлизавета Василівна Тістрова (1843–1915) — гувернантка.

1886 року Надія Крупська закінчила із золотою медаллю жіночу гімназію княгині Оболенської в Санкт-Петербурзі, а потім педагогічний клас при ній. 1889 року вступила на історико-філологічне відділення Вищих Бестужевських жіночих курсів. Покинула їх і в 18901891 роках стала брати активну участь у марксистських гуртках Петербурга.

Була заарештована у 1896 р. і з 1898 була членом соціал-демократичної робітничої партії в Російській імперії, в тому ж році її засудили до трьох років заслання у село Шушенське (Уфімської губернії в Сибіру), де відбував заслання і В. Ульянов (Ленін). Там вона з ним приймає християнський шлюб в Російській Православній Церкві. З 1901 р. вже дружиною супроводжувала його в поїздках за кордон, в ході якої вона підтримує його в якості секретаря і прес-секретаря. У 1917 р. повертається в Російську імперію (див. «Пломбований вагон»). Після 1917 вона працювала в радянській системі освіти.

Голова Головполітосвіти у 19201929 роках. Почесний член Академії наук СРСР (від 1 лютого 1931 року) [3].

За деякими відомостями Н. Крупська (Ульянова) не підтримувала репресії Йосипа Джугашвілі (Сталіна), клопотала за репресованих СРСР, співпрацювала з анти-сталінською опозицією, передавала кореспонденцію свого чоловіка В. Ульянова (Леніна) для Лева Троцького, виступала за християнській похорон В. Ульянова проти муміфікації для мавзолею Леніна, і була отруєна за наказом Сталіна (Джугашвілі). Після смерті в 1939 році всупереч християнському звичаю поховання в Російській Православній Церкві влада застосувала кремацію; прах поміщений в урні в Кремлівську стіну на Червоній площі в Москві.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджено орденом Леніна й орденом Трудового Червоного Прапора.

Пам'яті[ред.ред. код]

З 19252001 у Полтаві ім'ям Надії Крупської була названа вулиця в Київському районі. Також у місті Суми існує бібліотека ім. Н. Крупської.


Примітки[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]