Крупські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
герб «Корчак».
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Крупський.

Крупські де Круппе (біл. Крупскі, пол. Krupski, рос. Крупский, укр. Крупський, лит. Krupskis) — білорусько-український[1] шляхетський рід (прізвище гербової одвічної шляхти — пол. szlachta odwieczna).

Утворене прізвище
було до XIV 1346 ст. в загальній практиці для всіх благородних в Європі[2]. Походить від додатку до особистого імені шляхтичів спадково володіючих родовим гніздом Крупе[3], родоначальників роду Крупських[4], згідно з документальними текстами на латині та на польській — «де Крупе». На латині, Іван де Крупе — «Johannis de Crupe» (до XIV ст.). В XV ст. під впливом слов'янської культури в текстах на польській з'являється остаточно сучасна форма прізвища «Крупський». На польській, Іван Крупський — «Jan Krupski» (Krupskij). Вже на латині текст 1534 р. має — «Crupsky» (Акт переділу землі Ієроніма Крупського)[5], в 1550 р. — «Crupski» (Акт завершення навчання в Краковському Університеті Крупського Валерія)[6]. В старобілоруських й російських текстах до XIX ст. — «Крупскій (Крупскі)» або «Крупский». Прізвища в Російській імперії стали загальноприйнятими, крім благородних (вже існуючих), після скасування кріпосницького права 1861 р.[7].

Зміст

Походження [ред.]

У рукописах авторитетнішого польського історика римо-католицького єпископа Яна Длугоша (1415–1480 рр.) в описі гербу Корчак: предки Крупських — Корчак (лат. Corczakowye), а їх національність та етнічне походження — Русини (лат. Genus Ruthenicum)[8]. Перший знаний пращур гербу Корчак — русин Крупський Єжи (1472–1548 роки життя)[9].

Родовий герб Крупських [ред.]

Шляхтичі Крупські в Гербовнику Вітебського дворянства, м. Вітебськ, 1900 р.
Крупські (№ 893) в Алфавітному списку дворянських родів Мінської губернії, м. Мінськ, 1903 р.
Крупські в Списку дворян Волинської губернії, м. Житомир, 1906 р.
Різні віття родоводу з прізвищем Крупські застосовували герби[10]
Ідентифікація
котрих (який саме використовували) передбачає метричний зв'язок (свідоцтво про народження) нащадка з тим представником роду, котрий в минулому мав документальне визнання (у згоді з загальноприйнятими правилами в генеалогії та геральдиці).

Маючи спорідненість з предком, нащадки старовинного роду Крупських називаються — Дом Крупських (пол. Dom Krupskich byl wieku mego znaczny w Chelmskiem)[16].

Рід володів нерухомістю [ред.]

  • маєток Новосьолкі[17] Ігуменського повіту Мінської губернії Російської імперії,
  • маєток Кавєрляни[18] Мінського воєводства Великого Князівства Литовського (до 1742 р., після 1742 р. — маєток Шоломеци Речицького повіту),
  • Крупе, Орхово (пол. Orchowo), Собебор (Sobiebor), Стрельце (Strzelce), Дубно (Dubnę), Гаци (Gaci, Gać), Білобожниця (Białóbożnica), Ястраблі (Jastrabli), Кіселіна (Kisielina), Осовки (Osówki), Ліхановки (Łychanowki), Устилуг (Uściług), Людзін (Ludzin), Ометинець (Ometyniec), Усвятє (Uświacie), Узблочє (Uzbłocia), Крупи Крупеніна (Krupie Krupienina), Чашичі (Czaszyc), Крупи Шилович (Krup Szylowicz), Пілонек (Pilonek), Бєлиничі (Białynicz), Бабіничі (Babnina), Хізи[19] (Chizy), маєток Станішек (пол. Staniszek)[20]

та ін..

Рід засновував церкви

та ін.

Рід у часи Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої [ред.]

Рід Крупських був внесений у Гербовники Речи Посполитої, після 1413 Унії Великого Князівства Литовського з Польщею.

В Реєстрі Війська Запорізького 1649 року 16 жовтня за короля Яна II Казимира і шляхетного гетьмана Богдана Хмельницького у козацтво записані пани шляхтичі:

Інші особи цього періоду
  1. Крупська Софія[31] (з землі Холмщини[32]) — пані бояриня замку м. Луцьк (1528 р.), та її сестра Крупська Катерина дружина князя Богдана Тура з роду Свирські (1512 р.)[33];
  2. Крупський Георгій — ротмістр, керівник 162 вершниками (1503 р.), шляхтич Поділля[34];
  3. Крупський Іван — війт у Смоленському воєводстві (4 квітня 1690 р.)[35];
  4. Крупський Юрій Опанасович — в смоленській шляхті білоруського походження (19 вересня 1654 р.), шляхтич католицького віросповідання («Хрестоприводна іменна книга польських і московських людей»)[36];
  5. Крупський Йоахім-Степан[37] (з Вітебського воєводства) — електор (виборець) короля Владислава IV (1595–1648);
  6. Крупський Давид — шляхтич Вітебського воєводства (акти 1638–1641 рр.)[38];
  7. Крупський Христофер (з Руського воєводства) — електор (виборець) короля Владислава IV (1595–1648)[39];
  8. Крупський Андрій (з землі Холмщини) — електор (виборець) короля Михайла Корибута (1669–1673)[40];
  9. Крупський Ян-Станіслав (з землі Холмщини) — електор (виборець) короля Августа II (1697 р.)[41];
  10. Курбський Андрій Михайлович — носив прізвище Крупський (Krupski)[42] гербу Леварт у Великому Князівстві Литовському провінції Речи Посполитої;
  11. Крупський Бернардус — монах францисканець, католицький священик, богослов, автор книги «Об'явлення Небесних Таїн святої Бригіти» (1698 р.)[43];
  12. Крупський Станіслав-Йосафат — ландвойт м. Гродно, підчаший м. Стародуб (1727–1730 рр.)[44];
  13. Крупський Афанасій — володар маєтку Каверляни (до 1742 р.)[45];
  14. Крупський Андрій[46] — греко-католицький місіо нер ордену монахів святого Василія Великого отримавший Грамоту на службу в Білу Русь Великого Князівства Литовського (нині — Білорусь) 13 травня 1786 року від єпископа Львівського, Галицького та Кам'янецького Петра Белянського (нині в Україні);
  15. Крупський Ян — чашник міста Ошмяни, привілей (грамота короля, конфірмація 17.04.1763 р.)[47];
  16. Крупський Михаїл — суддя міста Мінськ (1817 р.)[48]

та ін..

Рід у часи Російської Імперії [ред.]

Рід визнаний в російському дворянстві по Могилівській губернії 16 березня 1799 р.[49] та 12 листопада 1811 р.[50] як «старовинний благородний дворянський рід»[51], із внесенням у VI частину Дворянської Родовідної Книги. Доволі значна частина роду не була затверджена в російському дворянстві і записана у «податний» стан. Інші гілки родовідного дерева внесені в Дворянські Родовідні Книги Мінської[52], Вітебської[53], Віленської[54], Ковенської[55], Волинської[56], Подільської[57] та Київської[58] губернії. Були представники роду й в Австро-Угорській імперії.

Віросповідання
в роді Крупських було Греко-католицьке (Уніати), Римо-католицьке та Православне (Ортодокси). В Російській імперії після репресій[59] до уніатського віросповідання деякі стали православними священиками і прихожанами. Але у багатьох країнах світу до нині нащадки роду сповідують Католицтво. В наслідку впливу протестантизму і атеїзму в останній історичний період з'явилися деякі представники роду, котрі сповідують протестантизм або зовсім не практикують Християнство.
Особи цього періоду
  1. Крупський Боніфаций Урбанович[60] — російський дворянин, поляк, римо-католик, учасник польського повстання 1863 року проти Російської імперії за відновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 року;
  2. Крупський Кирило Кирилович[61] — військовий капелан, протоієрей, священик Російської Православної Церкви з 24.02.1842 р., один з найстарших законовчителів Військового Відомства Російської імперії, завершив навчання у Петербурзькій Духовній Академії в 1837 р. і став першим магістром теології, зайняв катедру філософії в тій ж Академії (01.09.1837 р.), більше п'ятидесяти років на посаді законовчителя Кавалерійських Юнкерів Миколаївської Академії Генерального штабу (пізніше — Миколаївське Кавалерійське Училище) та Школи Гвардійських Підпрапорщиків (8 травня 1896 р.см.);
  3. Крупський Олександр Ігнатович (*1836 — †1883 р. у Новодівочий монастир, СПб) — Присяжний повірений (дядя Н. К. Крупскої);
  4. відкривач копалин золота, керівник Салаїрського руднику на Алтаї Крупський Андрій Антонович (1854–1895)[62];
  5. Крупський Н. Я.[63] — єпархіяльний спостерігач церковно-приходських шкіл та Шкіл грамоти у донських козаків при консисторії Російської Православної Церкви в м. Новочеркаськ, колезький секретар (1901–1903 рр.);
  6. Кавалери військового ордену святого Георгія за російсько-японську війну 1904–1905 рр. (для християн): Крупський Олександр (№ 3669 2 ст., № 16976 3 ст., № 115932 4 ст.); Крупський Бенедикт (№ 107435 4 ст.); Крупський Вацлав (№ 133465 4 ст.); Крупський Максим (№ 159066 4 ст.); Крупський Хома (№ 100881 4 ст.)[64];
  7. Крупський Георгій Олександрович — поручик окремого кінного полку (рос. Общий список офицерских чинов Российской Императорской Армии на 1-ое января 1909 г., рос. Списокъ офицерскихъ чиновъ на 1-е января 1910 года).

Рід у часи СРСР [ред.]

Особи цього періоду
  1. Крупський Роман — польський офіцер, репресований в Катині НКВС СРСР (березень-травень 1940 р.);
  2. Крупскі — один з керівників антибільшовицького повстання у листопаді 1918 р. у Вяліскім повіті Західної області (Комуни)[68].

Форми прізвища [ред.]

В чоловічому роді у білоруській мові — «Крупскі», у польській — «Krupski», в російській — «Крупский», в українській — «Крупський». Жіночого роду — пишеться із закінченням «-а» (Крупська). До того ж у англомовних країнах (в еміграції) прізвище часто не пишуть в жіночому роді, а записують однаково для чоловіків і жінок — «Krupski». В закордонних паспортах країн зі слов'янськими мовами (СНГ) записують латинськими літерами стараючись передати звучання — «Krupskij» (Krupskaja), «Kroupski» (Kroupskaia), «Krups'kyj», «Krupsky» й т.д.. В країнах Прибалтики — «Krupskis». Найвдалішим є польська форма напису — «Krupski» чоловічого роду та «Krupska» жіночого роду.

Географія [ред.]

Живуть сучасні представники роду (більше 2000 нащадків)
більша частина в Белорусі, Литві, Україні, Польші, Російській Федерації; пізніше, меньша частина в еміграції — Латвії, Естонії, Великобританії, Ірландії, Німеччині, Швеції, Швейцарії, Франції, Італії, США (записані перші Крупські емігранти з Європи в 1880 році)[69], Канаді, Австралії, Молдові, Таджикістані, Узбекістані, Казахстані, Грузії, Ізраїлі.
Топоніми утворені від прізвища Крупських[70][71][72]
  • Крупский — район Мінської області республіки Білорусь.
  • Крупський-Млин — ґміна і вєсь Тарногурського повіту Сілезського воєводства Польщи.
  • Крупський Острів — вєсь Красниставської ґміни Красноставського повіта Люблінського воєводства Польщи.
  • Крупської Острів (79°42′11″пн.ш.91°41′36″сх.д.) — острів архіпелагу Північна Земля в Таймирському Долгано-Ненецькому районі Красноярського краю Росії.
  • Крупська — кубанська козацька станиця в Висєлковському районі Краснодарського краю Росії (поштовий індекс 353126).
  • Крупський (45°20′36.33″пн.ш.40°46′18.11″сх.д.) — хутір Гулькевичського району (сільське поселення Венци-Заря) Краснодарського краю Росії.
  • Крупський (49°26′01.95″пн.ш.41°54′22″сх.д.) — хутір Сальського району (Сандатовське сільське поселення) Ростовської області Росії.
  • Крупське — селище Нагайбакского района Челябинської області России (поштовий індекс 457660).
  • Крупське — село Новомиргородського району Кіровоградської області України.
  • Крупське — село Кіровоградського району Кіровоградської області України.
  • Крупське — село Малинського району Житомирської області України.
  • Крупське — село Конотопського району Сумської області України.
  • Крупське (49°26′01.95″пн.ш.33°14′55.32″сх.д.) — село Глобинського району Полтавської області України (ліквідовано в 1990 р.).
  • Крупське — село Миколаївського району Львівської області України.
  • Крупське — село Золотоношського району Черкаської області України.
  • Крупська — залізнична станція Красноярської залізної дороги в Мінусинському районі Красноярського краю Росії.

та ін..

Відомі представники прізвища [ред.]

  1. Крупська Надія Костянтинівна — доктор педагогічних наук, радянська громадська діячка.
  2. Герой Радянського Союзу Крупський Павло Пилипович (18.2.1924-4.11.1943)[73];
  3. Герой Радянського Союзу (№ 897) Крупський Віктор Йосипович (21.12.1921-2000), пілот-винищувач[74], полковник авіації[75], обирався в депутати Верховної Ради РРФСР[76].
  4. інженер-контрадмірал[77] ВМФ СРСР Крупський Михайло Олександрович (1902–1975)[78] (племінник Н. К. Крупської).
  5. директор Управління з питань ветеранів та репресованих осіб Польщи Крупський Януш[79] (09.05.1951-10.04.2010).
  6. вчений хімік-технолог[80], професор, винахідник, дійсний статський радник, автор наукових публікацій Крупський Олександр Кирилович (1845–1911)[81].
  7. лікар ветеринар (доктор наук), доцент і професор Цюрихського університету (Швейцарія) — Крупський Антон Станіславович (Schleinikon кантон Цюрих 27.07.1889 — 03.12.1948 Цюрих)[82];
  8. Крупський Олександр Іванович (*1875 — †1943) — акушер-гінеколог, професор, член Української Центральної Ради, член Української Центральної Ради УНР 2-го і 3-го складу (1917–1918 р.);
  9. бригадний генерал, начальник контррозвідки, слідчий органів безпеки, керівник Головного Інспекторату Міністерства Внутрішніх Справ Польщи — Крупський Миколай (25.09.1919 Пялікі в Польщі)[83];
  10. легкоатлет СРСР Крупський Олександр Костянтинович[84]
  11. історик літератури і театру, літературний критик, бібліограф, багаторічний директор Ягеллонської Бібліотеки іменований «батьком бібліографії польскої» Крупський (J. Krupski) — псевдо у Кароля Естрейхера (старшого) «Karol Jozef Teofil Estreicher» (22.10.1827 р.нар. Краків — 30.09.1908 р.см. Краків)[85]

та ін..

Див. також [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:House of Krupski

Посилання [ред.]

  1. ↑ с.27-28, 216, 238, 245–250, 276–284, 309 «Русские фамилии», Унбенгаун Б. О., г. Москва, изд. «Прогресс», 1989 г.
  2. ↑ с.18-33,"География фамилий", Никонов В. А., г. Москва, изд."Наука", 1988 г.
  3. ↑ Krupski od Krupe — Krupscy (Крупські від Крупе) — PWN (Wyniki wyszukiwania: Krupski) (пол.)
  4. ↑ c.15-21,27-28,191-193,215-217,245-246,263-264,"Русские фамилии", Унбенгаун Б. О., г. Москва, изд. «Прогресс», 1989 г.
  5. ↑ с.70 (№ 107), томъ XIX, «Акты издаваемые Виленскою Археографическою Коммиссіею» (Акты, относящіеся къ исторіи бывшей Холмской епархіи), типография А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1892 г.
  6. ↑ str.360 (178), XIV — «ACTA RECTORALIA ALMAE UNIVERSITATIS STUDII CRACOVIENSIS», Tomus secundus, contimems annos 1536–1580, Stanislaus Estreicher, CRACOVIAE, 1909.
  7. ↑ с.20-26,"География фамилий", Никонов В. А., г. Москва, изд."Наука", 1988 г.
  8. ↑ str.24,"Insignia seu clenodia regis et regni Poloniae"(z kodeksu Kornickiego wydal Dr. Z. Celichowski), Jan Dlugosz, Poznan-1885 r.
  9. ↑ str.349-351, cz.1, Tom XII, «Herbarz Polski», Boniecki Adam, Warszawa, 1908.
  10. ↑ «"Polish Armorial Middle Ages to 20th Century", Tadeusz Gajl, Gdańsk-2007.». 
  11. ↑ str. 396, tom 5, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1840 r.
  12. ↑ str. 58, «Herbarz szlachty prowincyi Witebskiej», wydanie Herolda Polskiego, w Krakowie, 1899 r.
  13. ↑ str. 350, tom XII, cz. 1, «Herbarz Polski», Adam Boniecki, Warszawa, 1908 r.
  14. ↑ str. 93, tom IX, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1842 r.
  15. ↑ Krupski h. własny, Lewart, Szeliga, Korczak, Kopacz, Tadeusz Gajl "Herby szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodów", Wydawnictwo L&L, Gdańsk-2003 (пол.)
  16. ↑ str.691, «Herby Rycerstwa Polskiego», Paprockiego Bartosza, Krakow, 1858.
  17. ↑ власник Боніфаций Урбанович Крупський (учасник польського повстання 1863 р.)
  18. ↑ РДІА (ф.1343 оп.16 спр.2885 арк.24-25)
  19. ↑ «Вёска Хізы». 
  20. ↑ str. 96 (185), «Metryka Litewska» (Rejestry podymnego W.K.L., Wojewodztwo smolenskie 1690 r., pod red. A. Rachuby), Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, opr. Stanislaw Dumin i Andrzej Rachuba, Warszawa, 2009 r. (пол.)
  21. ↑ «Orchówek koło Włodawy». 
  22. ↑ с.55, «Генеалогія українського козацтва» (Канівський полк), Володимир Кривошея, «Стилос», Київ, 2006 р. ISBN 966-8518-51-9
  23. ↑ с.62 об., 98, 350, 347 об., 547, «Реєстр Війська Запорозького 1649 року (транслітерація тексту)», «Наукова Думка», м. Київ, 1995 р.
  24. ↑ с.222, розділ V (1687–1722 рр.) «Тенденції еволюції національної еліти», «Генеалогія українського козацтва» (Нариси історії козацьких полків), Володимир Кривошея, вид. «Стилос» 2-е доповнене, м. Київ, 2004 р. ISBN 966-8518-20-9
  25. ↑ «Козацька еліта Гетьманщини», В. В. Кривошея, Національна Академія Наук України, м. Київ, 2008 р. ISBN 978-966-02-4850
  26. ↑ «Козацька еліта Гетьманщини», Володимир Кривошея
  27. ↑ В. В. Кривошея, «Мазепа И Мазепинцы»
  28. ↑ стор. 283 «Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорожського у 1648–1782 рр.», Заруба В. М., наукове вид., ПП «Ліра Лтд», м. Дніпропетровськ, 2007 р. ISBN 978-966-383-095-7
  29. ↑ http://redbow.ru/kalnickiy_polk
  30. ↑ http://redbow.ru/reestr_zaporozhskogo_voyska_1756_g.
  31. ↑ «Перепись войска Великого Княжества Литовского 1528 года». 
  32. ↑ стор. 126, 187, 395, «Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)», професор Яковенко Н. М., Академія наук України, Інститут української археології, Українська правнича фундація, вид. «Наукова думка», м. Київ, 1993 р. ISBN 5-12-003024-6
  33. ↑ str.159, «Poczet rodow w Wielkiem Ksiestwie Litewskiem w XV i XVI wieku», Adam Boniecki, Warszawa, 1887.
  34. ↑ стор. 205, «Еластична спільнота (Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття)», Віталій Михайловський (рецензент доктор історичних наук професор Володимир Александрович та ін.), вид. «Темпера» (рекомендовано до друку Вченою Радою), м. Київ, 2012 р. ISBN 978-617-569-060-4
  35. ↑ str. 96 (185), «Metryka Litewska» (Rejestry podymnego W.K.L., Wojewodztwo smolenskie 1690 r., pod red. A. Rachuby), Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, opr. Stanislaw Dumin i Andrzej Rachuba, Warszawa, 2009 r. (пол.)
  36. ↑ Російський державний архів стародавніх актів: ф. 137 оп.1 книга 16 арк. 10
  37. ↑ str.108, "Elektorowie krolow Wladyslawa IV., Michala Korybuta, Stanislawa Leszczynskiego i spis stronnikow Augusta III. / zestawili w porzadek abecadlowy Jerzy Dunin-Borkowski i Miecz. Dunin-Wasowicz., Lwow, czcionkami I. Zwiazkowej Drukarni, nakl. Elzbiety z hr. Losiow Duninowej-Borkowskiej, 1910; «Rocznik Towarzystwa heraldycznego we Lwowie», Tom 1 — rok 1908/9.
  38. ↑ с. (VI) 424, 426, 427, вып. 26, «Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске и изданные», М. Веревкин, типо-литография Г. А. Малкина, г. Витебск, 1895 г. (рос.)
  39. ↑ str.108, "Elektorowie krolow Wladyslawa IV., Michala Korybuta, Stanislawa Leszczynskiego i spis stronnikow Augusta III. / zestawili w porzadek abecadlowy Jerzy Dunin-Borkowski i Miecz. Dunin-Wasowicz., Lwow, czcionkami I. Zwiazkowej Drukarni, nakl. Elzbiety z hr. Losiow Duninowej-Borkowskiej, 1910; «Rocznik Towarzystwa heraldycznego we Lwowie», Tom 1 — rok 1908/9.
  40. ↑ str.108, "Elektorowie krolow Wladyslawa IV., Michala Korybuta, Stanislawa Leszczynskiego i spis stronnikow Augusta III. / zestawili w porzadek abecadlowy Jerzy Dunin-Borkowski i Miecz. Dunin-Wasowicz., Lwow, czcionkami I. Zwiazkowej Drukarni, nakl. Elzbiety z hr. Losiow Duninowej-Borkowskiej, 1910; «Rocznik Towarzystwa heraldycznego we Lwowie», Tom 1 — rok 1908/9.
  41. ↑ str.176, Elektorow poczet, ktorzy niegdys glosowali na elektorow Jana Kazimierza roku 1648, Jana III. roku 1674, Augusta II. roku 1697, i Stanislawa Augusta roku 1764, najjasniejszych Krolow Polskich, Wielkich Ksiazat Litewskich, i.t.d. / ulozyl i wydal Oswald Zaprzaniec z Siemuszowej Pietruski . Bochnia ; Lwow. drukiem Wawrzynca Pisza; nakladem Kajetana Jablonskiego. 1845.
  42. ↑ с.504-506 tom 1 (Index, Tesserae gentiliciae in regno Poloniae s M. D. Lit.), «Orbis Poloni», Simone Okolski, Cracov, 1641; c.554 (herb Krupskich), «Poczet herbow szlachty Korony Polskiey y Wielkiego Xięstwa Litewskiego: gniazdo y perspektywa staroświeckiey cnoty», Potocki Wacław, Krakow, 1696 r.;с. LII «Skorowidz do herbow» (с. 871) «Herby Rycerstwa Polskiego. przez Bartosza Paprockiego zebrene i wydane r. p. 1584 (1789). Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego. Krakow. Nakladem wydawnictwa biblioteki polskiej. 1858».
  43. ↑ str.396, Tom V, «Herbarz Polski», Niesieckiego Kaspra S.J., w Lipsku, 1840.
  44. ↑ с.23, 510–515(№ 25), т.7, «Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею (Акты городненского гродского суда)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1874 г.;с.907-912(510–512), т.17, «Акты издаваемые Виленскою археографифическою комиссиею (Акты Гродненского земского суда)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1890 г.; с.530, т.17, «Акты издаваемые Виленскою археографифическою комиссиею (Акты Гродненского земского суда)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1890 г.; с.611(546–547) т.25 ,"Акты издаваемые Виленскою археографифическою комиссиею для разбора древних актов (Инвентари и разграничительные акты)", тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1898 г.
  45. ↑ Духовное завещание от 16 марта 1742 г. Арцишевского Александра об обмене имения Каверляны в Минском воеводстве у Крупского Афанасия на его имение Шоломецы в Речицком повете — РГИА ф.1343 оп.16 д.2885 лл.24-25 (рос.)
  46. ↑ с.342,127, АРХІЎ УНІЯЦКІХ МІТРАПАЛІТАЎ, Дакументы да гісторыі царквы ў Беларусі XV–XIX стст. у фондзе «Канцылярыя мітрапаліта грэка-уніяцкіх цэркваў у Расіі», Даведнік, Мінск-Полацк, «Сафія», 1999 г. (ISBN 985-6448-05-0)
  47. ↑ с. 256 Аніщчанко Я. К. «Ураднікі беларускіх земляў ВКЛ пры Станіславе Панятоўскім», г. Мінск, 2008 г. (РДАСА, ф.389, спр.534, арк. 358, UWKL.T.1.S.222)
  48. ↑ с. 256 Аніщчанко Я. К. «Ураднікі беларускіх земляў ВКЛ пры Станіславе Панятоўскім», г. Мінск, 2008 г.(НІАБ ф.1779, спр.48, арк.38)
  49. ↑ Krupski Jan Nicholas (НІАБ ф.2066 оп.1 спр.2 арк.2)
  50. ↑ Krupski Marcin syn Teodora (НІАБ ф.2066 оп.1 спр.4 арк.82 зв.)
  51. ↑ «Алфавитный список дворянских родов, внесенных в родословные дворянские книги Могилевской губернии», изд. МДДС, г. Могилев, 1909 г.
  52. ↑ с.58, «Алфавитный список дворянским родам Минской губернии внесенным в дворянскую родословную книгу по 1-е июля 1903 года», Губ. Тип., г. Минск, 1903 г. (РДІА ф. 1343 оп. 23 спр. 9446, ф. 1343 оп. 36 спр. 12986-12987)
  53. ↑ Алфавитный список дворянским родам, внесенным в дворянскую родословную книгу Витебской губернии [с 1785] по 1900 г.", г. Витебск, 1900 г. (РДІА ф. 1343 оп. 23 спр. 9444)
  54. ↑ str.350, cz.1, Tom XII, «Herbarz Polski», Boniecki Adam, Warszawa, 1908.
  55. ↑ str.350, cz.1, Tom XII, «Herbarz Polski», Boniecki Adam, Warszawa, 1908.
  56. ↑ ДАЖО (ф.146 оп.1 спр.3193,3194,3195)
  57. ↑ РДІА (ф.1343 оп.36 спр.12986)
  58. ↑ ЦДІА України (ф.782 оп.1 спр.6131,6228)
  59. ↑ uk:Пратулинські мученики
  60. ↑ «Списки...лишенных...прав состояния...конфискации в казну 1864 г.». 
  61. ↑ № 129 (некролог) «Московские Ведомости», 1896 г.; № 7255 (библиография о нем) «Новое Время», 1896 г..
  62. ↑ «Крупский Андрей Антонович». 
  63. ↑ с.673, (27 неоф.отд.) «Донские Епархиальные Ведомости», 1901 г.
  64. ↑ c.65,180,314,391,495,687,965, «Знак отличия Военного ордена Св. Георгия. Списки пожалованным за русско-японскую войну 1904–1905 гг.», сост. Д. Бутрым, И. Маркин, Москва-2006.
  65. ↑ «Крупский (ОБД Мемориал)». 
  66. ↑ «Сталинские расстрельные списки». 
  67. ↑ «Жертвы политического террора в СССР». 
  68. ↑ be-x-old:Вяліскае паўстаньне
  69. ↑ «The Krupski Surname in USA». 
  70. ↑ «Знайомі незнайомці (походження назв поселень)», рецензент доктор географічних наук професор П. О. Масляк (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), головна редакція літ. гуманітарних наук (гол. ред. С. В. Головко), А. П. Коваль, вид. «Либідь», м. Київ, 2001 р. ISBN 966-06-0183-2 (походження назв населених пунктів)
  71. ↑ «Що значить прізвище», кандидат філологічних наук Масенко Л. Т., товариство «Знання» УРСР (№ 3 «Духовний світ людини», серія 6 — тематичний цикл «Культурна спадщина»), м. Київ, 1990 р. ISBN 5-7770-0158-0
  72. ↑ «Історичне краєзнавство (рекомендовано Міністерством освіти — навчальний посібник для викладачів та студенів із топоніміки й ономастики)», Уривалкін О. М., вид. «КНТ», м. Київ, 2006 р. ISBN 966-373-136-2 (Історичне краєзнавство, навчальний посібник з топоніміки та ономастики для викладачів і студентів філологів й істориків)
  73. ↑ «Крупский Павел Филиппович (18.2.1924-4.11.1943) Герой Советского Союза». 
  74. ↑ «Виктор Иосифович Крупский». 
  75. ↑ «Крупский Виктор Иосифович». 
  76. ↑ «Крупский, Виктор Иосифович». 
  77. ↑ «М.А. Крупский - организатор подготовки специалистов флота». 
  78. ↑ «Вице-адмирал М.А.Крупский и его эпоха». 
  79. ↑ «Janusz Krupski». 
  80. ↑ «Крупский Александр Кириллович». 
  81. ↑ с.489-490, том 23 (Котошихин—Ламберт), «Новый энциклопедический словарь», изд. Брокгауз и Эфрон, г. Петербург, 1915 г.
  82. ↑ «Antoni Krupski». 
  83. ↑ «Mikołaj Krupski». 
  84. ↑ «Список заслуженных мастеров спорта СССР (лёгкая атлетика)». 
  85. ↑ «Karol Estreicher (starszy)». 

Джерела [ред.]

  1. стр. 25, «Смоленская шляхта», под редакцией Б. Г. Федорова, том II, издательство «Русское экономическое общество», 2006 г. (рос.)
  2. том I–XXXIX, «Акты издаваемые Виленскою Археографическою Комиссиею для разбора Древних Актов», г. Вильна, 1865–1915; (рос.)
  3. выпуск 1-31, «Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске и изданные», Созонов, Дм. Ив. Довгялло, губернская типо-литография, г. Витебск, 1871–1903. (рос.)
  4. str. 123–156, S. Dumin, S. Górzyński. Spis szlachty wylegitymowanej w guberniach grodzieńskiej, mińskiej, mohylewskiej, smoleńskiej i witebskiej. — Warzsawa: DiG, 1993 r. (стр. 123–156, С. Думин, С. Гуржинский. Список дворянства, утвержденного в Витебской, Гродненской, Минской, Могилевской и Смоленской губерниях. — Варшава: DiG, 1993 г.) (пол.)
  5. «Перапіс войска Вялікага княства Літоускага 1528 года», г. Мінск, 2003 г. (біл.)
  6. str.93, «Rodzina Herbarz szlachty polskiej», Tom 8, S. Uruski, Poznan, 1997; (пол.)
  7. str.222, t.1, «Urzednicy Wielkiego ksiystwa Litewskiego (Spisy)», Warszawa-2001; t.1 «Wojewodstwo Wilenskie. XIV–XVIII wiek», pod red. A. Rachuby; t.4, Warszawa-2003; «Ziemia Smolenska i wojewodstwo Smolenskie XIV–XVI wiek»); (пол.)
  8. «Ogrod krolewski», Paprocki Bartlomiej, D. Siedlczanski, Praga, 1599 r.; (пол.)
  9. «Poczet herbow szlachty Korony Polskiey y Wielkiego Xiestwa Litewskiego: gniazdo y perspektywa staroswieckiey cnoty», Potocki Waclaw, Krakow, 1696; (пол.)
  10. Herbarz Wołyński — opracowanie: Towarzystwo «Pro Archivo», Kraków (Krupski 1866–1909, Krupski 1839-64, Krupski 1802-48) (пол.)
  11. str. 58-59, «Herbarz szlachty prowincyi Witebskiej», wydanie Herolda Polskiego, w Krakowie, 1899 r. (пол.)
  12. str. 93, tom IX, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1842 r. (пол.)
  13. str. 223–227, str. 396, tom 5, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1840 r. (пол.)
  14. str. 349–351, tom XII, cz. 1, «Herbarz Polski», Adam Boniecki, Warszawa, 1908 r. (пол.)
  15. str. 189, «Spis nazwisk shlachty Polskiey», Jerzy Sewer Hr. Dunin-Borkowski, Lwow, 1887 r. (пол.)
  16. str. 240, «Zbior nazwisk szlachty», P.N. Małachowski, Lublin, 1803 r. (пол.)
  17. str. 177–182, tom 1, «Herby szlachty Polskiej», Zbigniew Leshchyc, w Poznaniu, MCMVIII r. (пол.)
  18. str. 53, cz. 1, «Wiadomość o kleynocie szlacheckim oraz herbach domów szlacheckich w Koronie Polskiey i Wielkim Xięstwie Litewskim», E.A. Hr. Kuropatnicki, Warszawa, 1789 r. (пол.)
  19. str. 194–230, t.1, «Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich», S.K. Kossakowski, Warszawa, 1859 r. (пол.)
  20. str. 376–387, t.1, «Herbarz wielu domow Korony Polskiey y W. X. Litewskiego», Stanislaw Jozef (A Duneburg) Duńczewski, «Zamoicii in Collegio Universitatis», z drukarni B. Jana Kantego (Krakow), (Menfis) 1756 r. (пол.)
  21. Brzezina Winiarski A. Herby Szlachty Rzeczypospolitej. — Warszawa, 2006. (пол.)
  22. Znamierowski A. Herbarz rodowy. — Warszawa, 2004. (пол.)
  23. Dworzaczek Wlodzimierz, «Genealogia», Warszawa, 1959 r. (пол.)
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крупські&oldid=12079481