Крушельницький Остап Антонович
| Крушельницький Остап Антонович | |
|---|---|
 Остап Крушельницький. Львів, 1933 | |
| Народився |
26 березня 1913 Городенка, Івано-Франківська область |
| Помер |
1937 Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський районd, Карельська АРСР, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР |
| Поховання | Сандармох |
| Діяльність | журналіст |
| Батько | Крушельницький Антін Владиславович |
| Мати | Крушельницька Марія Степанівна |
| Брати, сестри | Крушельницький Іван Антонович, Крушельницька Володимира Антонівна, Крушельницький Богдан Антонович і Крушельницький Тарас Антонович |
Оста́п Анто́нович Крушельни́цький (26 березня 1913, Городенка — 1937, Сандармох, Карелія) — український дослідник кіно, журналіст. Член родини Крушельницьких, знищеної органами НКВД СРСР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Остап був наймолодшим сином Антіна Крушельницького та його дружини Марії Крушельницької. Мав трьох братів: Івана, Богдана, Тараса, а також сестру Володимиру. Його племінницями є Лариса Крушельницька і Марія Крушельницька.
Остап разом із більшістю своєї великої родини в 1934 році переїхав з Галичини — зони окупації Польщі, до східної України — зони окупації СРСР. Викладав німецьку мову в Інституті променергетики. Того ж року заарештований НКВД у справі «Об'єднання українських націоналістів».
Окрема нарада при НКВД СРСР 10 квітня 1935 року ухвалила вирок за ст. 54-8 КК УРСР — 5 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання в Соловках (політізолятор Кремля, табірний пункт Анзер).
Восени 1937-го розстріляний (як і його батько і брат Богдан) в карельському урочищі Сандармох (поблизу м. Медвеж'єгорськ, Карелія, РФ).
Реабілітований прокуратурою Харківської області 21 вересня 1989 року.
Зі спогадів Лариси Крушельницької[ред. | ред. код]
|
Хто знає, ким би став у майбутньому Остап Крушельницький? Він дуже цікавився кіномистецтвом. У 17 років уже друкувався у журналі «Кіно». Аж дивно, наскільки поважно й розумно трактував він уже тоді роль документального любительського кіно у фіксації історії. Окремі його замітки появлялися і в журналі «Світло і тінь», одним із редакторів якого був небіж по сестрі Діда Антона — Юліан Дорош, відомий уже тоді фотограф і кінооператор. | 
|
— З книжки «Рубали ліс». | ||
Джерела[ред. | ред. код]
- Крушельницька Л. І. Рубали ліс. — Львів, 2001.
- Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 284—285.
- Хата-читальня [Архівовано 15 листопада 2013 у Wayback Machine.].