Крушинка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Крушинка
Країна Україна Україна
Область Київська область Київська область
Район/міськрада Flag Wasilkowski Raion.JPG Васильківський район
Рада Крушинська сільська рада
Код КОАТУУ 3221484001
Locator Dot2.gif
Розташування села Крушинка
Основні дані
Засноване 1600
Населення 347
Територія 2,16 км²
Густота населення 160,65 осіб/км²
Поштовий індекс 08635
Телефонний код +380 4571
Географічні дані
Географічні координати 50°14′01″ пн. ш. 30°21′49″ сх. д. / 50.23361° пн. ш. 30.36361° сх. д. / 50.23361; 30.36361Координати: 50°14′01″ пн. ш. 30°21′49″ сх. д. / 50.23361° пн. ш. 30.36361° сх. д. / 50.23361; 30.36361
Відстань до обласного центру 25 км
Відстань до районного центру 5 км
Найближча залізнична станція Глеваха
Відстань до залізничної станції 4 км
Місцева влада
Адреса ради 08635, Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Київська 5, тел. 4-32-42
Сільський голова Боброніцький Василь Петрович
Карта
Крушинка (Україна)
Крушинка
Крушинка
Крушинка (Київська область)
Крушинка
Крушинка

Круши́нка — село у Васильківському районі Київської області. Населення — 347 жителів.

Назва[ред.ред. код]

Назва походить від такої легенди: Колись тут проходили християнські проповідники. Вони зайшли в село відпочити. Їм подали чай із крушиною. З тих пір село називається Крушинкою.

Розташування[ред.ред. код]

Село розташоване на півночі Васильківського району, за 1.5 кілометри на північ від передмістя Василькова. Фізична відстань до Києва — 11 км[1].

Сусідні населені пункти:

Rose des vents Глеваха Зелений Бір Rose des vents
Западинка (передмістя Василькова) N Рославичі
W    Крушинка    E
S
Борисів Залізне, Дерев'янки Мала Бугаївка, Велика Бугаївка

Історія[ред.ред. код]

Відома, як мінімум, з XVI століття. Через село проходила Білоцерківська дорога, яку часто використовували купці.
У другій половині XIX ст. село – у складі Великобугаївської волості Київського повіту Київської губернії Російської імперії. В селі було 75 дворів з 724 мешканцями, православна церква, постоялий будинок.[2] На початку XX століття село перебувало у складі Глеваської волості. Вже було 189 обійсть, мешкало 933 селян (у т.ч. – 468 чол., 465 жінок). Основним заняттям населення було землеробство (за трипільною системою), частина їздила на заробітки до Києва, працювала на найближчій залізничній станції Боярка та поштово-телеграфній станції у Бугаївці. Землі у власності перебувало 1061 десятин, у т.ч. – 33 десятини належало церкві. Діяли православна церква, церковно-парафіяльна школа, кузня, крамниця, фельдшерський пункт, 12 вітряків.[3]
У 1929 році в селі був організований колгосп імені Чубаря.[4] У 1938 році колгосп був перейменований на колгосп імені Тельмана.

У роки Другої Світової війни село зазнало радянської та німецької окупацій. Селян примусово вивозили на роботи до Німеччини. Хоча, за словами односельчан, там умови праці інколи були навіть кращими, ніж в Радянському Союзі.

У 1975 році колгосп став називатися "Жовтневий".

Біля села були козацькі кургани XVI століття. Хоча їх і було до 200 одиниць, через активне розорювання полів залишилося тільки кілька.

Географія[ред.ред. код]

Селом протікає річка Крушинка. Біля села Мала Бугаївка вона впадає у річку Бугаївка, а далі в Стугну і в Дніпро.

Клімат[ред.ред. код]

Природа[ред.ред. код]

Село оточене дуже мальовничою природою, навіть асфальтований шлях до села із кремезними тополями, які було посаджено школярами у 60-ті роки минулого сторіччя.

Також біля села є сади, ставки та ліси — хвойні та різноманітні широколистяні. Останніми роками в лісах з'явилися лисиці та білки.

Мальовничий шлях до села від траси Васильків-Київ (влітку 2008).

Сади[ред.ред. код]

Біля села розташовані колишні колгоспні сади. Сади займають значну площу. Яблук було стільки багато у врожайні роки, що доводилося у середині 90-тих навіть шляхом телевізійної реклами запрошувати на збирання яблук. Хоча останніми роками (з кінця 90-их років) сад занедбано і тільки кілька фермерів, кожен по кілька кварталів взялися продовжувати вирощувати яблука. У цьому, 2008 році із однієї яблуні було до 11 мішків (по 30-40 кг) яблук.

Також є сливові та абрикосові посадки та груші. По периметру яблучних кварталів місцями ростуть горіхи.

У 2013 році був феноменальний урожай яблук, практично у всіх кварталах. Феноменальний, бо до цього у всіх закинутих кварталах вже кілька років не було яблук — яблуні виродилися.

Ставки[ред.ред. код]

Ставок Рябенкове влітку 2008.

Село має кілька ставків — Оленівка, Рябенкове та Дачне. На Дачному ставку водяться навіть черепахи та раки.

На Оленівці також колись траплялися раки.

Із Рябенкового витікає струмок, який зливається із таким же дамбовим струмком із Оленівки і тече аж за село, за дачі. Водяться жаби та мілка риба — піскарі, карасики. На Бусловці (район села) трапляються також і ондатри.

Іноді у воді плавають невеликі вужі.

Вулиці та планування села[ред.ред. код]

  • Київська — одна з найбільших (центральна) вулиць (від початку села при в'їзді із сторони станції Глеваха)
  • 40 років Перемоги — теж одна з найбільших від рівчака до Колгоспної. Історична назва - Усова Гора.
  • Річна (біля кладовища)
  • Колгоспна (район колишнього колгоспу)
  • Провулок Фабричний (від Київської в сторону с. Зелений Бір, колишня «Фабрика»)
  • Провулок Польовий (від 40 років Перемоги до саду)
  • Шевченка

Історичні райони[ред.ред. код]

Історичний район Усова Гора (вулиця 40 років Перемоги, 2013)

Здавна село поділося на кілька історичних районів:

  • Усова Гора;
  • Удодівщина;
  • Колгосп;
  • Бусловка;
  • Дачі.

Котеджні містечка[ред.ред. код]

З початку 2000-их біля села почали зводити котеджні містечка. Практично всі поля біля села вже викуплено і на них, практично на всіх, вже зростають новенькі будинки.

Одне з них (ще в процесі будівництва) — Котеджне містечко «KRUSHINKA VILLAGE» (http://krushinka.com.ua/). За генпланом має бути збудовано 120 котеджів. Загальна територія жилого масиву — 19,23 га Площа забудови — 15,60 га У центрі містечка будуть:

  • ЖЕК (електрик, сантехнік);
  • спортивний майданчик, волейбольний майданчик, тенісні корти;
  • Міні-Маркет;
  • Кафе-Бар;
  • дитячий майданчик;
  • дитячий садок на 50 місць.

На 2013 рік будівництво значно сповільнилося.

Ще є котеджне містечко "Крушинський сад"[5] та Грінтаун.

Грінтаун вже практично здане в експлуатацію.[6] Розташоване на березі ставка Рябенкове. Має магазин, баню, сауну та спортивні майданчики. У планах спорудження каплички та дитсадка.

Економіка[ред.ред. код]

Завод «Кулиничі», 2013.

За періоду СРСР існував колгосп, що вирощував зернові, а також яблука в колгоспних садах. Також були ферми, на яких утримували значне поголів'я корів. З приходом Незалежності України, колгосп досить швидко розвалився. На жаль, фермерство практично не прижилося у селі, за поодинокими винятками. Сад прийшов в занепад. Землю почали розкрадати. Колишні колгоспні склади, що були у досить гарному стані, почали здавати під склади фірмам і кооперативам. З часом (десь із середини 2000-х) тут стали постійними орендарями приміщення меблева фірма і ще кілька фірм.

Завод «Кулиничі»[ред.ред. код]

Магазин заводу «Кулиничі», 2013.

На колишньому полі був збудований і зданий в 2012 році в експлуатацію хлібозавод «Кулиничі». На відкритті цього українсько-словенського спільного підприємства «Київський областний хлібопекарний комплекс» був присутній президент України Віктор Янукович,[7] Олександ Попов[8] та інші високопосадовці.[9]

Напроти заводу було відкрито фірмовий магазин «Кулиничі», де завжди можна купити різноманітну свіжу і смачну здобу,[10] та інші хлібопродукти. Також заводом було встановлено нову автобусну зупинку. А біля перетину доріг Крушинка-станція Глеваха та Київ-Васильків встановлено світлофор.

В 2013 році на заводі побував і прем'єр-міністр Микола Азаров.[11][11]

Транспорт[ред.ред. код]

Нова зупинка біля заводу «Кулиничі», 2013.

До села до міста Василькова 6 км, від залізничного зупинного пункту Глеваха 5 км, від траси Київ-Васильків 4 км, від села Зелений Бір — 2 км. За цим маршрутом курсує маршрутка. Вартість проїзду від 2 гривень (від села до траси) до 5 гривень до Василькова. Рух починається у 5.40, закінчується о 20-00. (Дані на 2012 рік).

Архітектура[ред.ред. код]

Раніше, як і повсюди в Україні, хати були під стріхою. На кінець 80-тих у селі ще було кілька таких хат. Остання така ще пережила 2000-чні.

З приходом Незалежності України активізувалося будівництво. В основному дач. Із середини 2000-х активно будувалися котеджі. Деяка частина встигла продатися, а частина (близько третини) залишилася недобудованою.

Сільрада[ред.ред. код]

Сільрада, центр села Крушинка, 17 травня 2013 року.

Знаходиться у центрі села, на вулиці Київській. Збудована наприкінці 90-их.

Магазини[ред.ред. код]

Ще із радянських часів у селі був Продмаг. Він і тепер працює, щоправда із оновленим, практично київським асортиментом. Розташований у центрі села, по вулиці Київській біля Сільради.

Ще один магазин, у народі просто генделик, біля так званого рівчака. І третій магазин (відкрито в 2008 році) знаходиться за селом.

Релігія[ред.ред. код]

Переважна більшість села — православні, прихожани Української православної церкви (Московського патріархату).

Церква[ред.ред. код]

Храм Воздвиження Чесного Хреста Господнього, центр села Крушинка, 2013.

Років 100 назад у селі було збудовано Храм Воздвиження Чесного Хреста Господнього. У період Радянської окупації, у 70-ті її було розвалено. На частині фундаменту зруйнованої церкви було збудовано школу. Потім у 90-ті роки XX ст. було знову збудовано церкву. Від школи залишився фундамент. Так історія повторюється.

12 грудня 2010 року, Блаженніший Митрополит Володимир, Предстоятель Української Православної Церкви, освятив храм [12][13][14] Поруч з храмом побудована дзвіниця.[15]

Настоятель храму — ієрей Олександр Гайдай.[16]

Освіта[ред.ред. код]

Школа[ред.ред. код]

Школу було збудовано ще за радянських часів. У 90-ті вона практично зруйнувалася. У зв'язку з чим крушинських дітей перевели до нової школи в сусіднє село Зелений Бір.

Медпункт[ред.ред. код]

За радянських часів був медпункт з чергових лікарем. Але вже кілька років як приміщення в аварійному стані.

Культура[ред.ред. код]

Клуб[ред.ред. код]

У радянські часи в селі був клуб. Прямо у центрі села. Біля клубу була афіша, де анонсувалися події у клубі — кіно тощо. Після перебудови клуб занепав, а згодом розвалився.

Бібліотека[ред.ред. код]

Недалеко від школи у 80-ті роки було збудовано бібліотеку. Працювала бібліотека до середини 90-их. Далі її окультурили «по-західному» — почали показувати бойовики на відеомагнітофоні. Один фільм — 1 карбованець, що для того часу були великі гроші. З часом бібліотеку взяли в аренду місцеві жителі і зробили там шинок. Кілька разів мінялися хазяїни. А крім того біля нього були п'яні бійки. Зрештою, із середини 2000-их, приміщення пустує.

Пам'ятник Невідомому Солдату[ред.ред. код]

Пам'ятник полеглим у війні, центр села, 2013.
Пам'ятник Невідомому солдату, центр села, 2013.

Біля сільради (якраз перед тим місцем, де раніше була школа) меморіал односельчанам, що загинули у Другій Світовій війні. Два пам'ятні знаки — Срібний Солдат та великий ромбічний постамент із прізвищами крушинців, що віддали своє життя у війні.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Дитмайданчик у центрі села Крушинка, 2013.

З обранням нового голови — Боброніцького Василя Петровича, ситуація почала покращуватися. Так, в центрі села знову вночі з'явилося освітлення вулиць. Було відремонтовано на початку 2012 року частину дороги (біля так званого ровчака). У 2011 році вперше за останні роки крушинківці мали змогу зібратися на свято. Свято села. Із гуляннями, забавами, частуваннями та змаганнями серед молоді. Наступного року свято відбулося 15 вересня. [17]

У 2013 році продовжився плановий ремонт дороги — від ровчака до центру села. Також у центрі села було відкрито дитячий майданчик з гойдалкою та іншими дитячими спорудами.

Галерея[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. село Крушинка — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  2. (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
  3. Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета — Кіевъ, 1900. — С. 123–124(рос.)
  4. http://aviatory.ucoz.com/index/istorija_sela_krushinka/0-40 Село Крушинка
  5. http://www.krushinskiysad.com.ua/kottedzhnyi-gorodok/ Коттеджный городок "Крушинский сад"
  6. http://green-town.com.ua/news/76-kottedjniy-gorodok-green-town-news Коттеджный городок Green Town продолжает строится
  7. Янукович открыл хлебопекарный комплекс
  8. Александр Попов отвечает на вопросы журналистов на территории хлебокомбината в селе Крушинка
  9. Александр Попов, Николай Азаров и Анатолий Присяжнюк
  10. Хлебобулочные изделия и пирожные на прилавке магазина ТМ «Кулиничи» в селе Крушинка
  11. а б 2 липня Микола Азаров відвідає Київський обласний хлібопекарський комплекс
  12. http://vera.at.ua/index/krushinka/0-35 Владика подарував собору ікону Божої Матері «Умиління».
  13. 13.12.2010. КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ. Предстоятель УПЦ освятив храм у селі Крушинка.
  14. Освячення Предстоятелем храму в с. Крушинка
  15. КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ. Предстоятель Української Православної Церкви освятив Хрестовоздвиженський храм у с.Крушинка.
  16. http://vera.at.ua/index/krushinka/0-35 Васильковское Благочиние Киевская Епархия
  17. http://crystal.in.ua/news/vasilkov/184-krushinka-vdsvyatkuvala-den-sela.html Крушинка відсвяткувала День села.
  18. http://www.misto.vn.ua/ua/archive/2010-10-06/days/2350 Мельник, А. Перший музей вчителя відкрили у Вінниці // Місто. – 2010. – 6 жовтня.

Джерела[ред.ред. код]

  • Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України
  • село Крушинка (сайт Української конфедерації журналістів).
  • БІЛОЦЕРКІВСЬКА ДОРОГА
  • (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
  • Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. — К.: Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета, 1900. — 1985 с.