Крючков Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крючков Володимир Олександрович
Народився 29 лютого 1924(1924-02-29)
Помер 23 листопада 2007(2007-11-23) (83 роки)
Країна СРСР СРСР
Звання Генерал армії Генерал армії

Володимир Олександрович Крючков (* 29 лютого 1924, Царицин — †23 листопада 2007, Москва) — Голова КДБ СРСР (грудень 19881991), член Політбюро ЦК КПРС (20 вересня 1989 — 13 липня 1990). Член ГКЧП СРСР. Генерал армії (1988).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у 1924 році. У роки Німецько-радянської війни у 1941-1942 працював на артилерійському заводі № 221 у Сталінграді розмітника, а у 1942 — 1943 р.р. був розмітником на артилерійському заводі № 92 в Горькому. У 1943 — 1944 пішов по партійній лінії, був призначений комсоргом ЦК ВЛКСМ в Особливій будівельно-монтажній частині 25 Міністерства з будівництва СРСР у Сталінграді. Член КПРС з 1944 року.

У 19441945 роках був першим секретарем РК ВЛКСМ Барикадного району (Волгоград).

У 19451946 роках навчався в Саратовському юридичному інституті, потім перевівся до Всесоюзний заочний юридичний інститут. У 1946 році став другим секретарем міськкому Сталінградського ВЛКСМ. У 19461947 роках працював слідчим прокуратури Тракторозаводского району Волгограда. У 19471950 роках був прокурором слідчого відділу Волгоградської прокуратури. У 1949 році закінчив Всесоюзний заочний юридичний інститут за фахом юриста. У 19501951 роках був прокурором Кіровського району Волгограда. У 1951 році відправлений за рознарядкою на навчання в ВДШ.

У МЗС СРСР і ЦК КПРС (1951–1967)[ред.ред. код]

Закінчив Вищу дипломатичну школу (навчався у 19511954 роках), потім був за розподілом направлений в IV Європейський відділ Міністерства закордонних справ.

У 19551959 р.р. третій секретар посольства СРСР в Угорській Народній Республіці. Брав участь у придушенні Угорського повстання 1956 року.

У 19591963 р.р. був референтом в секторі Угорщини та Румунії Відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робочими партіями соціалістичних країн. У 1963–1965 роках — завідувач сектором Відділу ЦК КПРС.

У 19651967 р.р. помічник секретаря ЦК КПРС Ю. В. Андропова.

У КДБ СРСР (1967—1991)[ред.ред. код]

З 1967 року помічник голови КДБ Юрія Андропова. У 19671971 роках начальник Секретаріату КДБ.

З 1971- перший заступник начальника, в 1974—1988 роках начальник Першого головного управління КДБ СРСР (зовнішня розвідка).

У 19781988 — роках заступник голови КДБ СРСР.

Під час війни в Афганістані брав участь в організації введення радянських військ в Афганістан, формуванні представництва КДБ у Кабулі і в підготовці штурму палацу Аміна спецпідрозділами КДБ «Грім» і «Зеніт ».

У 1988 році став головою КДБ СРСР. У 1989 обраний в члени Політбюро ЦК КПРС.

Після 1991 року[ред.ред. код]

За ініціативою Крючкова у травні 1991 р. був прийнятий Закон «Про органи державної безпеки в СРСР».

Член ГКЧП СРСР. З 5 по 17 серпня 1991 року організовував зустрічі та наради майбутніх членів ГКЧП. У ніч з 18 на 19 серпня 1991 року підписав документ про відсторонення Михайла Горбачова від влади і введення в країні надзвичайного стану.

У зв'язку з серпневими подіями 1991 року був заарештований за статтею «Зрада Батьківщині» та 17 місяців перебував у в'язниці «Матроська тиша», згодом був амністований Державною думою в 1994 році. Адвокати Крючкова у справі ГКЧП — Юрій Іванов і Юрій Пилипенко.

3 липня 1992 Крючков виступив зі зверненням до Президенту Б. М. Єльцину, в якому, зокрема, звинуватив Бориса Єльцина у перекладанні вини в розвалі СРСР на членів ГКЧП.

Входив до оргкомітету Руху на підтримку армії. Володів німецькою і угорською мовами.

Сім'я, два сини, онуки.

Помер 23 листопада 2007 року в Москві на 84-му році життя після важкої тривалої хвороби. Похований у Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Праці[ред.ред. код]

Останні роки працював над мемуарами, написав книги «Особиста справа» (1996), «На краю прірви» (2003); «Особистість і влада» (2004); «Без терміну давності» (2006).

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]