Крісло-мішок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Крісло-мішóк, також бін-бег (від англ. bean bag − «мішок бобів»), крісло-пуф, безкаркасні меблі − різновид м'яких меблів. Є тканим або шкіряним мішком, заповнений квасолею, гречаним лушпинням, гранулами ПВХ, спіненим полістиролом або іншим наповнювачем.

Історія[ред. | ред. код]

Piero Gatti, Cesare Paolini, Franco Teodoro (1968)

Крісло-мішок[1][2] було створено під впливом руху італійського модернізму[3] у 1968 році трьома дизайнерами: П'єро Гатті, Чезаре Паоліні та Франко Теодоро[4]. Крісло-мішок стало віддзеркаленням усіх тенденцій та потреб повоєнного часу: дешевизна, ергономічність, індустріалізація. Одночасно був винайдений полістирол — матеріал, що дозволив запустити широке промислове виробництво таких меблів. Створений продукт отримав назву Сакко[5] — на честь однойменної італійської комуни.

Це не було перше безкаркасне крісло в історії. У 1967 році в Італії з'явилася ще одна модель, яка мала назву «Sea Urchin» — «Морський Їжак», та мала кілька суттєвих недоліків. Основний: вона не тримала форму через матеріал − натуральної шкіри. Друга причина комерційної невдачі «Морського Їжака» − основними поціновувачами безкаркасних меблів були представники руху хіпі, які через свої переконання не сприймали вироби з натуральної шкіри. Модель Сакко натомість була створена з текстилю, котрий на той час був італійською національною промисловою гордістю та не зачіпав погляди захисників природи[3].

З розвитком кіноіндустрії та телебачення безкаркасні крісла стали невіднятними атрибутами будь-якого знімального майданчика чи студії. Вони легкі в транспортуванні, їх неможливо зламати чи травмуватися. Крісла-мішки гармоніювали з юною індустрією завдяки новаторському зовнішньому вигляду. На той час на текстильну основу почали шити шкіряні чохли.

Завдяки широкому вибору моделей, тканин та кольорів, сфера використання крісел-мішків значно розширилася: кіно, телебачення, офіси, коворкінги, кафе, ресторани, галереї, спортивні заклади, і, звісно ж, приватні квартири та заміське житло.

У 2002 році лідерство на світовому ринку захопила фінська компанія Fatboy Jukka Setala, яка перша почала наповнювати безкаркасні крісла гранулами полістиролу в сучасному їх вигляді, а не традиційною сумішшю з ПВХ[6].

Сучасний вигляд[ред. | ред. код]

Чохол[ред. | ред. код]

Крісло-мішок має зовнішній чохол. Для зовнішнього чохла можуть використовуватися різноманітні тканини, але найчастіше − це оксфорд, штучна шкіра, флок та інші.

Для моделей, що не мають чітко окресленої форми, деякі компанії виготовляють також внутрішній (технічний) чохол. Технічний чохол фактично є контейнером для наповнювача, підтримує його форму та не дає кулькам пінополістиролу розлітатися в різні боки. Внутрішній чохол найчастіше виготовляють з спанбонду або флізеліну.

Наповнювач[ред. | ред. код]

У сучасному виробництві найчастіше використовують гранули пінополістиролу, завдяки його фізичним властивостям: м'якості, легкості, гігієнічності. Цей матеріал зробив справжню революцію у світі крісел-мішків. Раніше їх наповнення було вкрай різноманітним: квасоля, папір або навіть гречане лушпиння. Полістирол не містить речовин, що живлять мікроорганізми, а тому не піддається руйнівній дії гризунів, плісняви, грибків і бактерій.Деякі виробники змішують полістирол з дробленим поролоном або холлофайбером, що надає виробам пружності, збільшує час усадки пінополістиролу.

Оптимальний розмір пінополістирольних кульок у кріслі − 2-3 мм. Чим більше розмір кульок, тим гіршої якості буде наповнювач.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Однією з найпопулярніших та найперших моделей була крісло-груша.

Але завдяки нестандартним дизайнерським рішенням зараз на українському ринку є безліч моделей:

  • Подушка,
  • Комфорт,
  • М'яч,
  • Груша,
  • Диван,
  • Кабанчик,
  • Квітка,
  • BOSS,
  • Пуфи прямокутні, циліндричні,
  • Пуф-пташка.

Останнім часом з'явилося багато підвидів безкаркасних меблів, окрім крісел та диванів:

  • Столик,
  • Мат-ПАЗЛ,
  • ІКрісло — підставка для гаджетів та аксесуарів,
  • Місце для домашнього улюбленця.

Умовно модельний ряд за призначенням можна поділити на три категорії:

lounge (відпочинок), workspace (робоча зона) та kid's (дитячі меблі).

За розмірами крісла-мішки поділяються на три підвиди: L (великі), M (середні) та S (маленькі).

Догляд[ред. | ред. код]

Побутовий догляд за безкаркасними меблями потребує значно менше сил та часу, ніж догляд за звичайними м'якими каркасними меблями. Особливо це стосується моделей, що мають зйомний верхній чохол. Його легко зняти і випрати в пральній машині, вручну чи у хімчистці − залежно від тканини.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jump up^ «Definition of beanbag in English». Oxford Dictionary. Retrieved 10 January 2014.
  2. Jump up^ «English definition of „beanbag“». Cambridge Dictionary. Retrieved 10 January 2014.
  3. а б Jump up to: a b c d e f Raizman, David (2010). «Part V: Humanism and Luxury: International Modernism and Mass Culture after Word War II (1945—1960)». In May, Susie. History of Modern Design Second Edition. Laurence King Publishing. pp. 256—306. ISBN 978-1-85669-694-4.
  4. Vitra Design Museum. «Sacco». Retrieved 25 September 2014
  5. Jump up^ Griffiths, Sally (2 June 2009). «How to bag a beanbag chair». The Guardian. Retrieved 10 January 2014
  6. Jump up to: a b Fatboy (2002). «Fatboy original». Fatboy. Retrieved 16 October 2014

Посилання[ред. | ред. код]

  • Питання і відповіді про безкаркасні меблі. Архів оригіналу за 26 липня 2018. 
  • Як правильно вибрати крісло мішок [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.]
  • Догляд за безкаркасними кріслами