Крістіан Вульфф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кристіан Вульфф
Кристіан Вульфф

10-й Федеральний президент Німеччини
Час на посаді:
30 червня 2010 р. — 17 лютого 2012 р.
Попередник Горст Келер
Наступник Йоахім Ґаук

Час на посаді:
4 березня 2003 р. — 30 червня 2010 р.
Попередник Зігмар Габріель
Наступник Девід Макалістер

Народився 16 червня 1959(1959-06-16) (54 роки)
Оснабрюк, Нижня Саксонія, ФРН
Політична партія Християнсько-демократичний союз Німеччини
Дружина Беттіна Вульф
Діти Анналена та Лінус
Релігія католик
Особистий підпис Christian Wulff Signature.svg

Кристіан Вільгельм Вальтер Вульфф[1] (нім. Christian Wilhelm Walter Wulff, нар. 19 червня 1959 року, Оснабрюк, Нижня Саксонія, ФРН) — німецький політик і державний діяч, член партії Християнсько-демократичний союз.

В 20032010 роках прем'єр-міністр федеральної землі Нижня Саксонія.

В 20102012 роках федеральний президент Федеративної республіка Німеччина.

Партійна кар'єра[ред.ред. код]

Вступив в ХДС в 1975 році, ще будучи школярем. В 1978–1979 рр. голова Християнсько-Демократичного союзу школярів Нижній Саксонії, з 1980 Федеральний голова. З 1979 по 1983 рік він був членом Федерального виконавчого союзу християнської молоді. З 1983 по 1985 рік голова земельного Союзу молоді Нижньої Саксонії. З 1984 року він входить до Державного комітету ХДС в Нижній Саксонії з 1994 по 2008 рік він був його головою. З 7 листопада 1998 до його обрання на пост президента, Вульфф один за чотирьох заступників голови національного комітету ХДС і з 21 березеня 2003 член Ради Фонду Конрада Аденауера.

Політична кар'єра в Нижній Саксонії[ред.ред. код]

В 1975 році, у віці 16 років, вступив до ХДС
З 1978 року по 1980 рік — член федерального виконавчого органу ХДС.
З 1979 року по 1983 рік — член федерального виконавчої органу Спілки молоді, Нінесаксонское земельне відділення якого він очолював з 1983 року по 1985.
З 1984 року — адвокат земельного виконавчого органу ХДС у федеральній землі Нижня Саксонія.
З 1989 року по 1994 рік — депутат і голова групи ХДС Ради міста Оснабрюк.

В 1994 році в перший раз балотувався у депутати ландтагу Нижньої Саксонії. У тому ж році він став головою парламентської групи ХДС і залишався ним до 2003 року.
З 1994 року по 2008 рік — голова відділення ХДС в землі Нижня Саксонія.
З 1998 року- заступник голови Національного ХДС.
З 4 березня 2003 року по 30 червня 2010 рік — прем'єр-міністр землі Нижня Саксонія.

Президентські вибори[ред.ред. код]

Був висунутий на пост президента Німеччини 3 червня 2010 року правлячою коаліцією ХДС/ХСС-ВДП з ініціативи канцлера Ангелою Меркель, після несподіванної змушеної відставки президента Горста Келера. Іншим кандидатом на пост президента був відомий колишній східно-німецький правозахисник, колишній пастор, тривалий час федеральний уповоноважений з розслідування архівів Штазі, безпартійний Йоахім Ґаук, людина з великим моральним авторитетом.

Вибори пройшли в 3 тури. Для перемоги в першому або другому турі кандидатові необхідно було набрати абсолютну більшість в 623 голоси членів Федеральних зборів. У першому турі за Вульфа проголосувало 600 депутатів, а в другому — 615. Лише в третьому турі К.Вульфф зміг набрати 625 голосів і був обраний президентом країни з дуже незначною перевагою, практично завдяки парламентської більшості альянса ХДС/ХСС-ВДП в Бундестазі. Таким чином К.Вульфф 30 червня 2010 року став десятим в історії ФРН бундеспрезидентом.

Президенство[ред.ред. код]

З 30 червня 2010 року — Президент Німеччини.

Крістіан Вульф став наймолодшим президентом ФРН в її історії.

2 липня 2010 року приведений до присяги. 17 лютого 2012 заявив про свою відставку. Президенство Вульффа протривало всього 20 місяців.

Афера Вульффа[ред.ред. код]

  • У грудні 2011 був звинувачений в тому, що в 2010 році за часів свого прем'єрства в уряді землі Нижня Саксонія приховав від Ландтагу отримання від знайомого підприємця Егона Ґеркенса (Egon Geerkens) вигідного пів-мільйонного кредиту[2] на купівлю власного будинку. Потім він спробував спростувати цей факт, вказавши, що отримав кредит не від самого Ґеркенса, а його дружини. Заднім числом він також доплатив різницю до нормального проценту кредиту[3].
  • Набув розголосу факт про спробу Вульффа погрожувати редакторові газети Bild, що збирався надрукувати дані про приватні фінансові справи Вульффа. Ці погрози були записані на телефонний автовідповідач журналіста й на прохання Вульффа не були оприлюднені у ЗМІ. Проте їхній зміст став відомим.
  • В ЗМІ були оприлюднені дані про приватні відпустки Вульффа, оплачені його друзями. Декілька разів Вульфф під час подрожей з дружиною у відпустку отримував в літаках місця бізнес-класу у вигляді «премій».
  • Політична опозиція (СДПН, «Зелені») спершу утрималася від відкритих закликів до відставки Вульффа, проте численні засоби масової інформації виступали за негайну відставку.
  • Прокуратура Німеччини відкрила кримінальну справу проти колишнього бататорічного речника та соратника Вульффа Олафа Глезекера (Olaf Glaeseker) зі звинуваченням у хабарництві. 29 січня 2012 року в приміщенні управління федерального президента був преведений обшук[4].
  • Канцлер ФРН Ангела Меркель кілька раз заявила про «повну довіру» («vollstes Vertrauen») Вульффові[5], проте деякі представники урядової коаліції висловлювалися за відставку.
  • 16 лютого 2012 прокуратура землі Нижня Саксонія подала в Бундестаг офіційний запит про зняття з Вульффа імунітету для проведення розслідування за звинуваченням Вульффа у порушеннях закону про фінансові доходи державних службовців. У прокуратурі заявили про достатність підстав підозрювати президента у використанні службового становища в приватних цілях.
  • Уранці 17 лютого 2012 року Вульфф заявив про свою відставку[6]

Приватне життя[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]