Ксенузіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Xenusion auerswaldae
відбиток ксенузіона
відбиток ксенузіона
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Рід: Xenusion
Вид: Xenusion auerswaldae
Біноміальна назва
Xenusion auerswaldae
Pompeckj, 1927
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Xenusion
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Xenusion

Xenusion auerswaldae (лат.) — вид вимерлих безхребетних з групи Xenusia. Раніше його відносили до кембрію, за сучасними даними — до Едіакарію. За будовою тіла нагадує оніхофор або примітивне членистоноге. Відомий за двома зразками, виявленими в льодовикових рештках в Німеччині, не в дуже доброму стані. Старіший із зразків довжиною 10 см, має довге, слабо сегментоване тіло. Уздовж тіла проходять маленькі круглі відростки, схожі на кінцівки сучасних оніхофор, але без кігтів. Голова не збереглася.

Значення для історії Еуметазоа і положення в еволюційному древі[ред.ред. код]

У шарах протерозойської пори часто знаходять відбитки двох рядів ніжок якихось істот, можливо подібних до Xenusion auerswaldae. Спеціаліст з палеонтології кембрію, Андрій Юрійович Журавльов нещодавно висловив деякі погляди на еволюційне древо, із згадкою Xenusion auerswaldae, як доказу можливості первинності істот з кінцівками на самому початку древа «Bilateria» (або навіть «Eumetazoa»), замість передбачуваних творцями гіпотези Ecdysozoa гіпотетичного червоподібного предка. Його точка зору щодо походження червоподібних тварин від істот з кінцівками, тобто регрес, недоведений, як, втім і протилежна «класична» точка зору, що виводить членистоногих від червоподібних (круглих червів або Scalidophora). Раніше, за підтримуваної досі деякими вченими «Целоматної гіпотези», пропонувалося членистоногих виводити від кільчастих червів. На думку Журавльова, Xenusion auerswaldae і Xenusia взагалі могли бути близькі до предкової формам двосторонньо-симетричних линяючих, а круглі і інші черви — з його точки зору вже спростили форми[1]. Про регрес в еволюції багатоклітинних — висловлювалися ще до цього біологи В. Альошин і Петров[2].

Історія знахідки[ред.ред. код]

Перший науково описаний зразок знайдений Фріцом Кнутом, що копав канаву в своєму саду Зевеке (нині місто Віттсток) в містечку Пригніц. Він передав його Енн Марі фон Ауерсвальд, директору Музею Національної Історії в Пригніцеі, що знаходиться в цістеріанскому жіночому Монастирі Святого Гробу Господнього. [1][3] Вона ж передала їх для наукових досліджень професору Йосипу Феліксу Помпецкі, директору Геологічного-Палеонтологічного інституту та музею університету Фрідріха-Вільгельма (нині Гумбольдтський університет, Берлін)[4][5]. Перша знахідка поміщена в даний час в Берлінський Музей Природної Історії.

Одні з недавніх решток Xenusion auerswaldae знайдені на острові Гіддензе в 1978 році Гельгою і Горстом Дайхфуссами, а тепер перебувають у колекціях Університету ім. Мартіна Лютера, міста Галле, в Інституті Наук про Землю.[6][7]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Журавльов А. Ю. Тіні заритих предків // Природа. — 2009. — № 3 Текст
  2. Альошин В. В., Петров М. Б. Регрес в еволюції багатоклітинних тварин // Природа. — 2001. — № 7
  3. Bruno Kernchen und Albert Guthke. Finder und Fundort des Xenusion auerswaldae, Prignitz-Forschungen, Bd. 1, 1966, S. 13-17
  4. Joseph Felix Pompeckj: Ein neues Zeugnis uralten Lebens., Paläontologische Zeitschrift, Bd. 9, 1927, S. 287–313
  5. H. Jaeger and A. Martinsson: Remarks on the problematic fossil Xenusion auerswaldae., Geologiska Föreningens i Stockholm Förhandlingar, Bd. 88, 1967, S. :435-452
  6. Günter Krumbiegel, Helga Deichfuss, Horst Deichfuss: Ein neuer Fund von Xenusion. "" — Hallesches Jahrbuch für Geowissenschaften, Bd. 5, 1980, S.97-99
  7. Jerzy Dzik and Günter Krumbiegel: The oldest 'onychophoran' Xenusion: a link connecting phyla?, Lethaia 22 (2), 1989, 169–181

Література[ред.ред. код]

  • Basic Palæontology, Benton and Harper, 1997

Посилання[ред.ред. код]

Ксенузіон
← 4,6 млрд 542 488 444 416 359 299 251 200 145 65 23 2