Кубань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кубань

Alex K -Kubanska Narodna Respublika - Herb.svg

Герб Кубані (за Битинським)

Kuban obl.jpg

   Карта Кубані (20 століття).

Kuban 1926.png

Українці у відсотках до всього населення Кубані за переписом 1926 року.
   90-75%
   75-50%
   50-25%
   25-10%
   10-5%
   5-2%

Carte de ukraine 1919.jpg

До межі України входила Кубань, яка була заявлена делегацією УНР на Паризькій мирній конференції в 1919-20 рр.

Кубань (Кубанщина) — історичний регіон на Північному Кавказі, в долині річки Кубань та її приток[1]. З кінця 18 ст. заселена чорноморськими козаками. З 1860 р. адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії земля Кубанського козачого війська. Сьогодні це територія Краснодарського, Ставропольського країв, Адигеї, Ростовської області і Карачаєво-Черкесії Російської Федерації.

Географія[ред.ред. код]

Територія Кубані охоплює Краснодарський край, Адигею і частину територій Ростовської області, Ставропольського краю і Карачаєво-Черкесії.

Важливі міста історичного краю:

Історія[ред.ред. код]

  • 16 лютого 1918 року Законодавча Рада проголошує Кубанську Народну Республіку, а через декілька днів по закінченні сесії нарада членів Ради ухвалює резолюцію «Про прилучення Кубані на федеративних умовах до України»[2]

Населення[ред.ред. код]

Населення Кубанської області за рідною мовою у 1897 р.

Рідна мова населення Кубанської області за даними перепису 1897 р.:[4]

всього українська російська інша українська російська інша
Катеринодарський відділ 245 173 126 941 83 751 34 481 Катеринодарський відділ 51,8% 34,2% 14,1%
Баталпашинський відділ 215 400 58 421 90 305 66 674 Баталпашинський відділ 27,1% 41,9% 31,0%
Єйський відділ 277 300 205 063 65 449 6 788 Єйський відділ 73,9% 23,6% 2,4%
Кавказький відділ 249 182 114 037 127 385 7 760 Кавказький відділ 45,8% 51,1% 3,1%
Лабинський віддл 305 733 57 850 229 954 17 929 Лабинський віддл 18,9% 75,2% 5,9%
Майкопський відділ 283 117 88 588 161 230 33 299 Майкопський відділ 31,3% 56,9% 11,8%
Темрюцький відділ 342 976 257 918 58 660 26 398 Темрюцький відділ 75,2% 17,1% 7,7%
Кубанська область 1 918 881 908 818 816 734 193 329 Кубанська область 47,4% 42,6% 10,1%
Частка українців у населенні Кубані за переписом 1926 р.

Національний склад Кубанського округу за даними перепису 1926 року:[5]

національність чисельність частка
українці 915 450 62,2%
росіяни 498 102 33,8%
вірмени 21 023 1,4%
білоруси 8 434 0,6%
німці 7 255 0,5%
всього 1 472 548 100,0%

Національний склад серед міського та сільського населення у 1926 році:

національність чисельність
міських жителів
частка у міському
населенні
чисельність
сільських жителів
частка у сільському
населенні
українці 64 465 31,4% 850 985 67,2%
росіяни 113 640 55,3% 384 462 30,3%
вірмени 14 060 6,8% 6 963 0,5%
білоруси 3 403 1,7% 5 031 0,4%
німці 1 281 0,6% 5 974 0,5%
всього 205 478 100,0% 1 267 070 100,0%

Геноцид українців на Кубані[ред.ред. код]

Як і на території УРСР на Кубані проводилися політика, що призвела до голоду. Те, що він на Кубані був штучним і є геноцидом українського народу, свідчать і дані офіційного перепису населення. Згідно з дослідженням В. Ракачева, кандидата історичних наук, доцента кафедри соціології Кубанського державного університету, процеси колективізації, голод 1932–1933 років, репресії стали причиною серйозних змін у демографічній структурі. В результаті цих подій значно скоротилася кількість населення, особливо чоловічого. Проаналізувавши дані, автор дослідження звертає увагу на те, що хоча голод і неврожай спостерігалися тоді в багатьох областях СРСР, проте найбільше постраждали сільськогосподарські області України (окрім Донбасу), Саратовська, Куйбишевська області, АРСР німців Поволжя, а також Кубань. Дослідник І. Краваль вважає, що причиною такої ситуації є те, що саме в цих областях спостерігався найбільший спротив політиці розкуркулення і колективізації. Якщо б голод не був штучним, то, звичайно, всі області постраждали більш-менш однаково. Проте дані чисельності населення є яскравим свідченням того, що голод, розкуркулення і репресії спричинили більше наслідків в тих областях, де населення активно супротивилося політиці вищого керівництва СРСР на чолі з Й. Сталіним. Відповідно до перепису населення 1926 року на Кубані проживало близько 1,5 млн українців, зокрема в Кубанському окрузі їх проживало 916 тисяч, що становило 62% всього населення; в Ставропольському окрузі 246 тисяч українців (34%), Чорноморському − 104 тисячі (38%), Терському — 194 тисяч (30%). Перепис населення, котрий було проведено 2010 року, засвідчив катастрофічне зменшення чисельності саме українців на цих землях, головною причиною якого став саме голод 1932-33 років. Згідно з цим переписом, у Краснодарському краї зараз проживає лише 84 тисячі українців (1,6%), а в Ставропольському — 30 тисяч (1,1%). Разом це становить ледве 114 тисяч українців. Це майже в 15 разів (!) менше ніж було в 1920-х роках. При це писало інтернет-видання Українська Кубань[6]

Українське життя на Кубані[ред.ред. код]

На карті подані дані про українське населення Кубані у відсотках до всього населення Кубані за переписом 1926 року.

Із моменту падіння комуністичного режиму в СРСР на Кубані почався процес козацького і українського національного відродження.

Преса.

У 2003–2005 рр. в Донецьку як додаток до «Східного часопису» виходила міжрегіональна щомісячна газета «Козацький край» — для України, Подоння, Північного Кавказу (включно Кубань). Вона надавала свої шпальти для друку матеріалів про українське життя Кубані, Північного Кавказу, Подоння. Обсяг — 8-4 сторінок формату А3. Разовий наклад 3-2 тисячі. До складу редколегії «Козацького краю» входив, зокрема, Микола Тернавський — голова «Товариства української культури Кубані» (ТУКК). Нині видається газета Вісник.

Освіта.

В останні роки у школах упроваджено факультативом вивчення козацької балачки, для чого використовуються підручники української мови, зокрема «Козак Мамай» (Краснодар — Донецьк -Київ, 1998 р., наклад — 3 тис. прим.).

Громадські та наукові фундації.

У 2003 р. на Кубані виник перший в РФ осередок НТШ — як філія Донецького відділення НТШ. У 2003–2009 рр. науковці Кубані активно публікували свої наукові праці в Донецькому віснику Наукового товариства імені Шевченка, де окремим розділом виділялася кубанська тематика. Нині Кубанський осередок НТШ безпосередньо контактує з центральним офісом НТШ у Львові.

У 2006 р. у Краснодарі зареєстрована Краснодарська крайова громадська організація «Співдружність Кубань-Україна». Організація проводить наукові конференції і видає збірники їх матеріалів «Кубань-Украина: вопросы историко-культурного взаимодействия» (видано 6 випусків: 2006, 2007, 2008, 2010, 2011, 2012 рр.)

Кубанський козачий хор

Широко знаний Державний академічний ордена Дружби народів Кубанський козачий хор — національний козачий колектив Росії, який є найстаршим і найбільшим колективом країни. У його репертуарі — українські та російські народні пісні. Хоровий колектив був заснований 14 жовтня 1811 року як «Чорноморський Військовий співочий хор».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Дмитро Білий. Малиновий Клин. Нариси з історії українців Кубані. Київ: Товариство «Україна», 1994, 120 с.; ISBN відсутній. (Електронна версія — [1].)
  • Дмитро Білий. Українці Кубані в 1792–1921 роках. Еволюція соціальних ідентичностей. Донецьк: Східний видавничий дім, 2009, 544 с. ISBN 978-966-317-043-5.
  • Діяльність осередку НТШ на Кубані //Вісник НТШ. № 48, 2012. С. 7-10.