Кубань
| Кубань | |||
|
|
|||
| Герб Кубані (за Битинським) | |||
|
|
|||
|
Карта Кубані (20 століття).
|
|||
|
|
|||
Українці у відсотках до всього населення Кубані за переписом 1926 року.
|
|||
|
|
|||
| Межі України, включаючи Кубань, які були заявлені делегацією УНР на Паризькій мирній конференції в 1919-20 рр. | |||
Кубань (Кубанщина) — український[1] [2] [3] історичний регіон на Північному Кавказі, в долині річки Кубань та її приток[4]. З кінця 18 ст. заселена чорноморськими козаками. З 1860 р. адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії земля Кубанського козачого війська. Сьогодні це територія Краснодарського, Ставропольського країв, Адигеї, Ростовської області і Карачаєво-Черкесії Російської Федерації.
Зміст |
[ред.] Географія
Територія Кубані охоплює Краснодарський край, Адигею і частину територій Ростовської області, Ставропольського краю і Карачаєво-Черкесії.
Важливі міста історичного краю:
[ред.] Історія
- За часів Візантії у 500—600 рр. тут уперше з'явилися руси з Подніпров'я, які згодом (965 р.) захопили Тмуторокань, — тут постало Тмутороканське князівство
- Переселення гірського народу касогів на Наддніпрянщину і заснування ними дніпровських Черкас. Касогів (або Черкаси) відносять[Джерело?] до близьких ним сучасним черкесам, і деякі дослідники вважають[Джерело?] їх потомками давніх мешканців Тмуторакані. Касогів дослідники козацтва, називають[Джерело?] як тих, хто дав назву і основні звичаї козакам
- Переселення у 1792 році козаків Чорноморського козачого війська з України (сформоване у 1787 році по ініціативі Григорія Потьомкіна з решти розформованого Запорізького козачого війська)
- Від 30 квітня по 3 травня 1917 року у Катеринодарі відбулися збори козацтва, на яких утворився козацький уряд — Кубанська Військова Рада.
- 16 лютого 1918 року Законодавча Рада проголошує Кубанську Народну Республіку, а через декілька днів по закінченні сесії нарада членів Ради ухвалює резолюцію «Про прилучення Кубані на федеративних умовах до України»[5]
-
Прапор Кубані. Малиновий символізує чорноморців. -
Прапори чорноморських козаків.
- У 1933 р. був Голодомор. Голодомор на Кубані був не менш суворий, ніж в інших українських етнічних землях[6].
[ред.] Геноцид українців на Кубані
Як і на території УРСР на Кубані проводилися політика, що призвела до голоду. Те, що він на Кубані був штучним і є геноцидом українського народу свідчать і дані офіційного перепису населення. Згідно з дослідженням В. Ракачева, кандидата історичних наук, доцента кафедри соціології Кубанського державного університету, процеси колективізації, голод 1932-1933 років, репресії стали причиною серйозних змін у демографічній структурі. В результаті цих подій значно скоротилася кількість населення, особливо чоловічого. Проаналізувавши дані, автор дослідження звертає увагу на те, що хоча голод і неврожай спостерігалися тоді в багатьох областях СРСР, проте найбільше постраждали сільськогосподарські області України (окрім Донбасу), Саратовська, Куйбишевська області, АСРС німців Поволжя, а також Кубань. Дослідник І. Краваль вважає, що причиною такої ситуації є те, що саме в цих областях спостерігався найбільший спротив політиці розкуркулення і колективізації. Якщо б голод не був штучним, то, звичайно, всі області постраждали більш-менш однаково. Проте дані чисельності населення є яскравим свідченням того, що голод, розкуркулення і репресії спричинили більше наслідків в тих областях, де населення активно супротивилося політиці вищого керівництва СРСР на чолі з Й. Сталіним. Відповідно до перепису населення 1926 року на Кубані проживало близько 1,5 млн українців, зокрема в Кубанському окрузі їх проживало 916 тисяч, що складало 62 % всього населення; в Ставропольському окрузі 246 тисяч українців (34 %), Чорноморському − 104 тисячі (38 %), Терському – 194 тисяч (30 %). Перепис населення, котрий було проведено 2010 року, засвідчив катастрофічне зменшення чисельності саме українців на цих землях, головною причиною якого став саме голод 1932-33 років. Згідно з цим переписом, у Краснодарському краї зараз проживає лише 84 тисячі українців (1,6 %), а в Ставропольському – 30 тисяч (1,1 %). Разом це складає ледве 114 тисяч українців. Це майже в 15 разів (!) менше ніж було в 1920-х роках. При це писало інтернет-видання Українська Кубань [7]
[ред.] Українське життя на Кубані
Із моменту падіння комуністичного режиму в СРСР на Кубані почався процес козацького і українського національного відродження.
- Преса.
У 2003-2005 рр. в Донецьку як додаток до "Східного часопису" виходила міжрегіональна газета "Козацький край" - для України, Подоння, Північного Кавказу (включно Кубань. Вона надавала свої шпальти для друку матеріалів про українське життя Кубані і Північного Кавказу. Обсяг — 8-4 сторінок формату А3. Разовий наклад 3-2 тисячі. Частота видання — 1 раз на місяць. До складу редколегії "Козацького краю" входив, зокрема, Микола Тернавський - голова “Товариства української культури Кубані” (ТУКК). Нині видається газета Вісник.
- Освіта.
В останні роки у школах упроваджено факультативом вивчення козацької балачки, для чого використовуються підручники української мови, зокрема "Козак Мамай" (Краснодар - Донецьк -Київ, 1998 р., наклад - 3 тис. прим.).
- Громадські та наукові фундації.
У 2003 р. на Кубані виник перший в РФ осередок НТШ - як філія Донецького відділення НТШ. У 2003-2009 рр. науковці Кубані активно публікували свої наукові праці в Донецькому віснику Наукового товариства імені Шевченка, де окремим розділом виділялася кубанська тематика. Нині Кубанський осередок НТШ безпосередньо контактує з центральним офісом НТШ у Львові.
У 2006 р. у Краснодарі зареєстрована Краснодарська крайова громадська організація "Співдружність Кубань-Україна". Організація проводить наукові конференції і видає збірники їх матеріалів "Кубань-Украина: вопросы историко-культурного взаимодействия" (видано 6 випусків: 2006, 2007, 2008, 2010, 2011, 2012 рр.)
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_nac_26.php?reg=862
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_nac_26.php?reg=956
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_lan_97.php?reg=100
- ↑ Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- ↑ Вадим Скуратівський Украинская Кубань Столичные новости, № 44, (192) 27 ноября — 03 декабря 2001
- ↑ http://old.fstanitsa.ru/4/58_1.shtml
- ↑ http://kuban.in.ua/index.php/Аналітика/геноцид-українців-на-кубані.html
[ред.] Посилання
- Статті по кубанській тематиці
- Перепис населення Російської імперії по Кубанський області за 1897 рік
- Кульчицький С. Смертельний вир. Народження та загибель української Кубані // День. №46, субота, 17 березня 2007
- Вісник
- Нариси з історії Кубані. Роман Коваль.
- Доля українців Кубані // Youtube (відео)
- Українська Кубань // Youtube (відео)
- Кубань під кригою. Український Тиждень. 13 лютого, 2009
- Загублена «сестра» України: Чому не вдався державницький проект Кубані. Український Тиждень. 1 травня, 2011
- КОЗАК МАМАЙ. Посібник з літературного краєзнавства Кубані. 1998 рік.
[ред.] Література
- Дмитро Білий. Малиновий Клин. Нариси з історії українців Кубані. Київ: Товариство «Україна», 1994, 120 с.; ISBN відсутній. (Електронна версія — [1].)
- Дмитро Білий. Українці Кубані в 1792–1921 роках. Еволюція соціальних ідентичностей. Донецьк: Східний видавничий дім, 2009, 544 с. ISBN 978-966-317-043-5.
- Діяльність осередку НТШ на Кубані //Вісник НТШ. № 48, 2012. С. 7-10.
|
|||||||
