Кузневич Григорій Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Григорій Микитович Кузневич (* 30 вересня 1871 Старе Брусно, † 9 січня 1948 Ганачівка) — українській скульптор.

Григорій Микитович Кузневич, 1936р.
G Kuźniewicz pomnik w Horyńcu.JPG

Майстер монументально-декоративної скульптури. Побував в Італії, США, до 1946 року жив у тій частині Галичини, що зараз належить до території Польщі.

Народився Григорій Микитович 30 вересня 1871 року в селі Старе Брусно, що перейшло до Польщі разом з деякими іншими землями Галичини після Другої світової війни. Талановитого хлопця у 1893 році віддали вчитися у Львівську промислову школу, яку він закінчив 1896 року. Навчання у цій школі дало ще зовсім молодому Григорієві Кузневичу заявити про свій талант на всю Західну Україну, що згодом стала П'ємонтом України. Протягом 1897–1901 років Кузневич удосконалював свої знання у Римській Академії мистецтв. Після прибуття на Україну його вчителем став скульптор Ю. Марковський. Саме у Львові протягом 1901–1907 років відбувається його становлення як відомого скульптора, знайомство з іншими представниками талановитої молоді.

Період з 1882 по 1906 характеризується найвищою піднесеністю творчості митця, бо протягом цих рокув він створює свої найвідоміші роботи: статую «Фортуна» на будинку Галицької ощадної каси (1892 p., співавтор Ю. Марковський), декоративну композицію для Палацу мистецтв у Львові (1894 p.), пам'ятник Янові Кілінському у Стрийському парку (1894 р., закінчував роботу за Ю. Марковським), надгробок С. Щепановському на Личаківському кладовищі (1904 p., архітектор Альфред Захаревич)[1], пам'ятник Бартошу Гловацькому в Личаківському парку (1906 р., закінчував роботу за Ю. Марковським), алегоричні фігури при вході до Львівської залізничної станції, які там до сьогодні видніють .

Згодом скульптор відправився за окен у США, де побував у Нью Йорку, Клівленді, Пітсбурзі. У Філадельфії розмалював будинки «Просвіти», а разом з владикою Сотером Ортинським, який також був художником, — кафедральний собор.

По закінченню Першої світової війни Григорій Микитович повернувся у рідне Старе Брусно. Там для церкви він вирізьбив новий деревяний іконостас та розпочав розмальовувати внутрішні стіни храму, але роботу свою він так і не закінчив, бо розпочалася Друга світова війна. Все ж трохи раніше йому вдалось вималювати церкву в Чесаневі (1936 р.) та кількох інших сусідніх селах. У рідному селі Кузневич займався активною громадською діяльністю, був головою бруснянської «Просвіти», навчав молодих хлопців своєї справи. Відомо, що серед його учнів були Григорій Галабурда зі Старого Брусна та Микола Грицевич з Мацьковичів.

У 1947 році наприкінці життя Григорій Микитович був переселений на Перемишлянщину, а точніше у с. Ганачівку, згідно з польсько — радянською операцією «Вісла». У самій Ганачівці старенький Кузневич займався тільки однією справою — ремонтував старі годинники. Це заняття було його улюбленою справою після різбення, ліплення, малювання через ціле життя. Перемишлянська земля прийняла митця, як і інших переселенців дуже привітно і люб'язно, адже одна із його «товаришок по-нещастю» Наталія Хміль розказала, що ще змалку пам'ятає як на новому місці за короткий період часу старенькому вдалося приручити сороку, та як жалкував він коли ця птаха зникла.

Помер у Ганачівці 9 січня 1948 року на 77 році життя. Похований на міцевому кладовищі. Помер Григорій Микитович у злиднях, так і не відчувши навіть на старість дійсно світової слави.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Pomnik ś. p. Stanisława Szczepanowskiego // Słowo Polskie. — 4 listopada 1904. — № 519. — S. 6.

Посилання[ред.ред. код]