Кузнецов Микола Іванович (розвідник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Іванович Кузнецов
Kuznetsov nik ivan.gif
Народився 14 (27) липня 1911(1911-07-27)
c. Зирянка, Пермська губернія
Помер 8 березня 1944(1944-03-08) (32 роки)
Боратин (Бродівський район), Львівська обл.
Війни/битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна

Мико́ла Іва́нович Кузнецо́в (псевдонім — Грачов; * 14 (27) липня 1911(19110727) — 8 березня 1944) — радянський диверсант-розвідник, агент НКВС, Герой Радянського Союзу і спеціально вишколений провокатор. Під час Другої світової війни виконував терористичні завдання радянського командування — вбивав керівників окупаційної німецької адміністрації в Рівному - столиці Райхскомісаріату Україна, та Львові — адміністративному центрі Галицького дистрикту Краківського генерал-губернаторства.

До війни[ред.ред. код]

Справжнє його ім'я — Никанор, народився 27 липня 1911 р. в селі Зирянка (тепер — Талицького району Свердловської області) у заможній сім'ї старообрядця. Освіта — незакінчена середня. Всупереч написаному пізніше в його офіційних радянських біографіях, в рядах КПРС ніколи не був.

Навчався в технікумі, звідки його звільнили в свою чергу через вилучення з комсомолу за «куркульське походження».

Був завербований органами ГПУ міста Кудимкар в липні 1932 р., Комі-Пермяцького округу, де працював помічником таксатора в місцевій земельній управі. Тоді ж йому був присвоєний кодовий псевдонім «Кулик».

Через два роки вже працює на різних нижніх службових посадах підприємств міста Свердловськ. Одночасно активно співпрацює з чекістами — тепер вже із Свердловської обласної управи НКВС, де йому присвоїли нове оперативне ім'я — «Учоний».

У Свердловську, завдяки щасливій долі, в січні 1939 р. познайомився з випускником курсів підготовки керівного складу НКВС Михайлом Журавльовим — майбутнім наркомом внутрішніх справ Комі АРСР. Через декілька місяців Журавльов рекомендував Кузнецова начальнику відділення відділу контррозвідки НКВС Леоніду Райхману як здібного агента, що блискуче оволодів німецькою та іншими мовами.

У Москві Кузнецов потрапив на очі керівництву відділу диверсій НКВС, його залучили до стеження за дипломатичним корпусом словацького та німецького посольств. Кузнецов зарекомендував себе витонченим психологом, швидко став вхожим у дипломатичні кола Москви, роздобув чимало важливої інформації та навіть організував вербування словацького дипломата.

Участь у війні[ред.ред. код]

У 1942 р. у складі диверсійної групи Мєдвєдєва Кузнецова закинули в рівенські ліси. Невдовзі Рівне наводнили радянські шпигуни, й восени 1943-го у «столиці» почалася активна діяльність радянської агентури. Після відступу німців Мєдвєдєв спершу отримав завдання закріпитися в Галичині, проте, з огляду на однозначну неприязнь галичан до «червоних», Москва скасувала це рішення, і він вивів свій загін у запілля Червоної Армії. Цього не знав Кузнецов, якого заслали до Львова в супроводі Івана Бєлова та Яна Камінського заздалегідь. Зв'язок із ними втратили ще й через бездіяльність загону Крутікова, який мав стати «зеленим маяком» Кузнецова (згідно з одними джерелами, загін Крутікова частково знищили, а частково розсіяли українські партизани, згідно з іншими — він просто розбігся).

Кузнецов з'явився у Львові в другій половині січня із завданням убити губернатора Галичини Вехтера. Подробиць останнього періоду життя видатного диверсанта так і не вдалося з'ясувати: всі явки, куди він міг звернутися, не спрацювали. Хоча німецькі органи безпеки очікували тут таємничого рівенського терориста, проте спіймати його їм не вдалося. Щоправда, за нез'ясованих обставин Кузнецова затримало Люфтваффе, проте він зумів утекти з їхнього штабу на Валовій, застреливши підполковника та єфрейтора. А рано-вранці 9 лютого 1944 р. Кузнецов застрелив віце-губернатора Галичини Отто Бауера та шефа канцелярії президії галицької адміністрації Гайнріха Шнайдера — біля їхньої резиденції навпроти будинку Івана Франка. Недалеко від місця злочину Кузнецов підкинув сфабрикований документ, в якому нібито йшлося про наказ організаторів ОУН вбити Брауера. Коли нацисти знайшли цю підробку було вирішено здійснити ряд каральних заходів щодо УПА та ОУН. Невдовзі багатьох українських націоналістів розстріляли та повідправляли в концентраційні табори. Отже, замах був здійснений Кузнецовим, щоб нацисти позбавили життя багатьох людей, які могли в майбутньому стати головними ворогами СРСР у війні за Україну.

Сліди групи Кузнецова простежують здебільшого в польських селах. Проте взимку 1944 р. польське підпілля Галичини було знекровлене внаслідок жорстоких сутичок з УПА, тому допомогти йому, можливо, вже не було кому. Через три дні патруль польової жандармерії біля села Куровичі (Золочівський район) таки ідентифікував групу Кузнецова, проте диверсанти відбилися й цього разу, залишивши німцям трупи їхніх вояків. Але пошкоджений автомобіль довелося покинути.

Загибель[ред.ред. код]

8 березня 1944 в с. Боратин (тепер — Бродівський район) групу Кузнецова зненацька захопила чота «Гуцулка» сотні «Чорногори» з куреня «Шугая». Переодягнених в одяг вояків вермахту радянських агентів партизани сприйняли за дезертирів. Як свідчить Якимів, упівці зазвичай лише обеззброювали таких людей. Проте «Чорногора» послав по перекладача. Це означало провал: Бєлов і Камінський добре не володіли німецькою. Тоді Кузнецов попросив закурити, підійшов припалити до гасової лампи, витягнув з-під свого кашкета гранату й ліг на неї. Другого його супутника партизани застрелили відразу, третього, хоча йому і вдалося вистрибнути через вікно, чергою з автомата скосив Якимів. Ретельніше обшукавши вбитих, партизани виявили звіт Кузнецова та якісь фотографії. Згодом командування УПА обміняло ці папери на Дарію Гнатківську — дружину керівника служби безпеки Миколи Лебедя, його доньку та родичів, яких гітлерівці запроторили до концтабору. За іншою версією його було втоплено в колодязі, а версію про самопідрив було офіційно розповсюджено вже радянською владою.

Після смерті[ред.ред. код]

Впродовж 19901991 рр. у львівській пресі з'явилася низка протестів учасників українського підпілля проти увічнення пам'яті Кузнецова. Річ у тому, що на терористичні акти Кузнецова в Рівному окупаційна німецька влада зазвичай відповідала масовими репресіями проти українців. Тож розпочалися гарячі дискусії про демонтаж пам'ятника Кузнецову на вулиці 30-річчя Перемоги (тепер — Свєнціцького). Проблему вирішили його земляки, які запропонували віддати пам'ятник їм. Нині він стоїть у містечку Талиця, де Кузнецов навчався. У 2000 р. у міську раду Львова надійшов лист від ветеранів Свердловська з проханням посприяти в перепохованні Кузнецова в Свердловську. Комісія з військових поховань відмовила їм.

Кузнецов у кіно[ред.ред. код]

Художні фільми:

  • «Подвиг разведчика» (Київська кіностудія ім. О.Довженка, 1947)
  • «Сильные духом» (Свердловская киностудия, 1967)
  • «Отряд специального назначения» (Свердловская киностудия, 1987)
  • «По лезвию бритвы» (2014)

Див. також[ред.ред. код]

  • 2233 Кузнєцов — астероїд, названий на честь шпигуна[1].
  • м. Кузнецовськ — місто в Рівненській області назване на честь розвідника, Героя Радянського Союзу, М. І. Кузнецова.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Бібліографія[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]