Куйбіда Катерина Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куйбіда.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандрик.
Катерина Михайлівна Куйбіда
Народилася 26 травня 1927(1927-05-26)
с. Сукіль, нині Калуський район, Івано-Франківська область, Україна
Померла 14 березня 2004(2004-03-14) (76 років)
м. Болехів, Івано-Франківська область, Україна
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність поетка
У шлюбі з Куйбіда Степан Олексійович
Діти

Куйбіда Олесь Степанович (1957)
Куйбіда Василь Степанович (1958)

Куйбіда Микола Степанович (1960)
Гробівець Катерини Михайлівни Куйбіди (до шлюбу Мандрик) та її чоловіка Степана Олексійовича Куйбіди на 67 полі Личаківського цвинтаря

Катерина Михайлівна Куйбіда (Мандрик) (26 травня 1927(19270526), с. Сукіль, нині Калуський район Івано-Франківської області — 14 березня 2004, м. Болехів Івано-Франківської області) — українська поетеса, громадсько-політична діячка, учасниця визвольних змагань, довголітня політична ув'язнена (провела 5 років у радянських таборах і 8 років на засланні), мати українського політика та науковця Василя Куйбіди.

Закінчила 4 класи школи. Член ОУН із 1944 року, зв'язкова УПА. Заарештована 25 жовтня 1950 року. Постановою особливої наради при МДБ СРСР від 17 березня 1951 року засуджена за статтями 54-1а та 54-11 Кримінального кодексу УРСР як «особливо небезпечна злочинниця» до 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбувала в таборах для особливо небезпечних злочинців в смт Абезь та місті Інта Комі АРСР. 9 травня 1956 року випущена на спецпоселення. З 1964 року проживала в місті Болехів Івано-Франківської області. Реабілітована 25 липня 1991 року. Була похована в гробівці на 67 полі Личаківського цвинтаря у Львові, 1 вересня 2013 року до неї було підпоховано її чоловіка — члена ОУН та воїна УПА Степана Олексійовича Куйбіду.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Була активним членом Народного Руху України, «Меморіалу», «Союзу українок», «Братства ОУН-УПА».

Творчість[ред. | ред. код]

Писала вірші, нариси, оповідки. Збирала фольклор. ЇЇ твори друкувалися в районних, обласних, загальноукраїнських газетах, журналах, альманах, зокрема в альманасі «Біль», часописі «Зона», загальноукраїнській газеті «Поклик сумління», Літературній Україні, журналі «Жовтень», «Буковинському журналі», «Антології краю. Долина, Болехів, околиці.», Антології бойківського краю «Поезії засвічена зоря», «Альманасі Станіславської землі» Наукового товариства ім. Шевченка. Її твори перекладено польською, болгарською та російською мовами. Композитори Іван Зажитько та Ярослав Музика поклали декілька її поезій на музику.

Збірки:

  • «Ой летіли журавлі», Львів (2001),
  • «Благослови вогнем», Львів (2007),
  • «Благослови вогнем», 2-ге видання, доповнене, Львів (2010),
  • «Терпка ти, доленько, на смак», Острог (2011),
  • Поезія з-за ґрат.. Антологія. Київ, «Смолоскип»,2012, ст. 439—452
  • т.1 Ми Україну обороним. Львів (2012),
  • т.2 Піснями скріплюємо волю (Із пісенної скарбниці Катерини Куйбіди) Львів (2012),
  • т.3 Родовід вкраїнський вічний (статті, рецензії, спогади, присвяти, листи, виступи про Катерину Куйбіду) Львів (2012).
  • Щоб промінь волі не погас: вірші українських поетів у перекладі російською мовою Марка Каганцова. Львів, ТзОВ НВФ"Українські технології",,2015, с.480-483
  • «Воля кличе нас до бою». Київ, «Смолоскип» (2017),
  • «До зброї, браття». Київ, «Просвіта» (2017).
  • Катерина Михайлівна Мандрик-Куйбіда. Не знищить нас жорстока доля - зведемо український дім. Український інтерес. 23.08.2020. https://uain.press/articles/kateryna-mandryk-kujbida-ne-znyshhyt-nas-zhorstoka-dolya-zvedemo-ukrayinskyj-dim-1323554 [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Збірка «Ой летіли журавлі» містить понад 170 пісень, записаних із голосу Катерини Куйбіди[2].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

За рішенням Болехівської міської ради в Болехові 14 жовтня 2005 року Катерині Куйбіді встановлено пам'ятник.

Її ім'я Постановою Кабінету Міністрів України присвоєно Козаківській загальноосвітній школі I—III ступенів, де вона навчалася (Болехівської міської ради).

21 березня 2017 року під час засідання сесії Львівської обласної ради депутати затвердили Положення про обласну літературну премію імені Катерини Куйбіди. Її призначають у галузі національного державотворення за найкращий літературний твір на патріотичну тематику. Премія присуджується щорічно авторам нових поетичних творів, які відзначаються високою художністю, глибоким переосмисленням історії рідного народу та яскравим зображенням його багатовікової боротьби за волю й незалежність. Засновниками премії виступили Львівська обласна рада, Львівська обласна організація Національної спілки письменників України та Всеукраїнське Братство ОУН —УПА[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Загайська Р. Й. Вітер в долонях — Львів: 2017. — С. 66. — 416 с.
  2. ↑ Ой, летіли журавлі. Пісні з голосу Катерини Куйбіди / Упоряд., вступ. ст., передмова та приміт. Богдан Стельмах. — Львів: Літопис, 2001 . — 204 с. — ISBN 966-7007-58-2 .
  3. ↑ Літературна премія імені Катерини Мандрик-Куйбіди | ЖОУНБ. www.lib.zt.ua. Процитовано 28 вересня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ярослав Гарасим. Поетична пам'ять народу [Рецензія на збірку народних пісень «Ой летіли журавлі…(Пісні з голосу Катерини Куйбіди / Записав і впорядкував Богдан Стельмах)» ] // За Вільну Україну. — 2002. — 27 берез.
  • Микола Жулинський Яке велике щастя — вірити. Слово Просвіти. 2011.- 8-14 грудня
  • Роман Лубківський. Зв'язковою України — навічно.- Терка ти, доленько, на смак. Острог.-2011
  • Павло Мовчан Замовляння часу.- Слово Просвіти. −2011.- 8-14 грудня
  • Дмитро Павличко Провісниця свободи,
  • Атена Пашко Ударю в тиші береги. Ратуша- 2007.- 25 травня
  • Ярослав Поліщук. Послання з далеких світів. Терка ти, доленько, на смак. Острог.-2011
  • Тарас Салига «… Щоби воскресла Україна…» Літературна Україна, 2008.- 11 грудня
  • Тарас Салига Пісні мерзли на засланні, мов бузькию Високий замок. −2002 — 25 червня
  • Тарас Салига. Від УСС до УПА: народно-поетична візія національно-визвольних змагань
  • Тарас Салига, «…Я повернусь у край, де солов'ї…». Доля поета героїчного покоління. День. 1.06.2012 https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/ya-povernus-u-kray-de-solovyi [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.]
  • Людмила Скирда. Їх сила прокинеться в нас
  • Богдан Стельмах. Мистецтво пам'яті
  • Галина Стельмащук. Муза проти репресій
  • Антоніна Цвід. Зв'язкова світів."Правду голосно с кажіть!". Львів-Харків, 2017
  • Андрій КОНДРАТЮК «Міра людських переживань» Кур'єр Кривбасу. № 274—275 Вересень — жовтень 2012
  • Марк Каганцов, Юлия Систер «Еврейские мотивы в поэзии народов разных стран»: предсказательница свободы — Екатерина Мандрик-Куйбида http://rehes.org/rus_iud/s_seminar87.html
  • Ірина-Матещук-Грицина А ми лишилися людьми. Спогади. Львів. Сполом. 2011
  • Микола Василенко «Я КАМІНЬ ІЗ БОЖОЇ ПРАЩІ», Слово Просвіти, 07.06.2018, http://slovoprosvity.org/2018/06/07/ya-kamin-iz-bozhoji-praschi/ [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Куйбіда_Катерина_Михайлівна&oldid=42312202