Кукай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кукай
Kukai-small.gif.png
Інші імена Сае́кі но Мао́[1]
Народився 27 липня 774(0774-07-27)
Дзенцуджі, Каґава, Японія
Помер 22 квітня 835(0835-04-22) (60 років)
Коя, Вакаяма, Японія
Прізвисько Кобо́ Да́йсі[2]
Діяльність чернець
проповідник буддизму
Конфесія Сінґон

Ку́кай (яп. 空海, くうかい; 27 липня 774 — 22 квітня 835) — японський буддистський монах, засновник японської секти езотеричного буддизму Сінґон. Ім'я в миру: Сае́кі но Мао́. Посмертне імя: Кобо́ Да́йсі — «Великий наставник — проповідник Закону».

Біографія[ред.ред. код]

Кукай народився 774 року в поселенні Бьобу-ґа-ура повіту Тадо провінції Санукі[3]. Він був третім сином у сім'ї повітового голови Саекі Такімі[4] та його дружини з роду Ато[5]. Новонародженого назвали Мао[6].

У 804 році за наказом імператора Камму, молодого монаха Кукая, разом із групою стажерів, було відрядженно на навчання до китайської імперії Тан. Завдяки широким знанням китайського класичного канону і буддистських текстів Кукай був прийнятий при дворі і прославився як видатний каліграф. Після повернення до Японії у 806 році він увійшов у довіру до імператора Саґа, а у 810 — був навіть призначений на пост настоятеля центрального храму країни Тодайдзі у Нара. Головною справою в житті Кукая стало будівництво монастиря Конґобудзі на горі Коя (суч. префектура Вакаяма). Монастир донині є одним із головних духовних центрів Японії, який вабить прочан і туристів. Також, Кукаєм були засновані перші в Японії громадські школи, до яких учнів приймали незалежно від їхнього соціального стану.

Кукай стажувався у Китаї разом із Сайтьо, засновником школи Тендай-сю. На початку їхнього знайомства у 804 року вони товаришували. Сайтьо багаторазово звертався до Кукая за допомогою, брав у нього тантричні тексти, а також отримував різні настанови і висвяти. Однак Кукай, посвятивши Сайтьо у початковий і середній рівень знання езотеричного буддизму, відмовився відкривати йому основні таїнства вчення, що перетворило би Сайтьо у повноцінного наставника тантричної школи. Буддистська історіографія називає причними відмови непідготовленість Сайтьо, однак світські науковці стверджують, що той недобросовісно переманював учнів Кукая до власного монастиря Енрякудзі. Приводом до сварки у 812 році стала відмова Кукая позичити Сайтьо ряд священних текстів.

За життя Кукай мав надзвичайно виликий авторитет у Японії. Перекази приписують йому заслуги у різноманітних областях — будівництво дамб, винайдення ліків, складання силабічної абетки кана та інше. Кукай був настільки величною постаттю для японців, що навіть правителі пізніших часів посилалися на його ім'я для виправдання своїх нововведень.

У віці 61 року Кукай відмовився від їжі та води і поринув у медитацію. 22 червня 835 року, перебуваючи у медитаційному стані, він помер. Відповідно до волі Кукая, його тіло було поміщено на східній вершині гори Коя. Сьогодні він похований у мавзолеї Внутрішнього павільйону Окуноін тієї ж гори. Кукай був визнаний бодхісаттвою.

За легендою, Кукай не помер, а увійшов до глибокого самадхі в очікуванні приходу будди-спасителя Майтреї.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. яп. 佐伯眞魚, さえきのまお.
  2. яп. 弘法大師, こうぼうだいし.
  3. Сучасне місто Дзенцудзі, Каґава, Японія.
  4. яп. 佐伯直田公, さえきのあたいたきみ, саекі но атаі такімі.
  5. яп. 阿刀氏, あとし, ато-сі. За пізнішими легендами матірю Кукая була богиня Тамайорі-хіме.
  6. Кукай // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.

Література[ред.ред. код]

  • Кукай // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
  • Кукай. Избранные труды. Перевод А. Г. Фесюна. М. 1999
  • Трубникова Н. Н. «„Различение учений“ в японском буддизме IX в. Кукай о различиях между тайным и явным учениями.» Москва, 2000, 368 с., ISBN 5-8243-0093-3

Посилання[ред.ред. код]