Кукша Одеський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасна ікона преподобного Кукші Одеського.

Преподобний Кукша Одеський, Кукша Новий (*1875—†1964), в миру Кузьма Кирилович Величко — український православний святий радянського періоду, народився на Миколаївщині, в селі Гарбузинка (тепер с. Арбузинка). Нащадок однієї з гілок відомого українського козацького роду Величків, представники якого нині проживають по всій Україні.

З дитинства мріяв стати монахом, але довгий час його батько виступав проти цього. Після згоди і благословіння батьків жив у Печерській Лаврі, а потім на Афоні. Потім знову повернувся на Україну.

Під час першої світової війни служив братом милосердя в санітарному потязі Київ —Львів. В 1931 році під час виснажливої хвороби прийняв постриг у велику схиму з іменем Кукша, а ще через два роки рукопокладений у сан ієромонаха. Святий різнився сумирністю і стриманістю. Служив в одній діючій київській церкві, оскільки всі храми були закриті більшовиками. В 1938 році був арештований, засуджений до 5 років табору в с. Вільма Соликамського району Молотовської області (Пермський край), потім на три роки був висланний до міста Кунгур. Після довгих поневірянь на засланнях повернувся до Києва, а згодом був переведений в Почаївську лавру, потім в Іоанно-Богословський Хрещатицький чоловічий монастир на Буковині а в кінці в Успенську пустинь в Одесі. До нього тягнулося настільки багато прихожан і віруючих, що влада намагалася ізолювати святого від спілкування з мирянами. Спочив у 1964 році, на його могилі неодноразово відбувалися чудесні зцілення хворих.


Джерела[ред.ред. код]