Культура Ціцзя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глечик з провінції Ганьсу (висота 30 см).

Культура Ціцзя (кит. 齊家文化, англ. Qijia culture; 2400 до Р.Х. — 1900 до Р.Х.) — археологічна культура у верхів'ях Хуанхе, на заході провінції Ганьсу і сході провінції Ціньхай, КНР. Важається перехідною культурою з неоліту до бронзового віку. Названа на честь стоянки у Ціцзяпін (齊家坪), що була досліджена у 1923 році шведським археологом Йоханом Гуннаром Андерсоном.

В останніх століттях свого існування, культура Ціцзя відступила з західних регіонів Китаю, а кількість її носіїв різко зменшилася.

Культурі Ціцзя належать перші знайдені у Китаї мідні і бронзові дзеркала. Характерною рисою цієї культури є наявність багатьох стоянок, що свідчать про активне розведення коней.

Археологічну стоянку Лацзя (喇家) пов'язують із цією культурою.

Дивіться також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • The Cambridge History of Ancient China : From the Origins of Civilization to 221 BC, Edited by Michael Loewe and Edward L. Shaughnessy. ISBN 0-521-47030-7
  • [Chang, Kwang-chih. The Archaeology of Ancient China, ISBN 0-300-03784-8
  • Liu, Li. The Chinese Neolithic: Trajectories to Early States, ISBN 0-521-81184-8