Культура курганних поховань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Культура курганних поховань — група археологічних культур середнього й пізнього періодів бронзової доби.

Була поширена на великій частини території Центральної й Східної Європи в 1500- 1200 рр. до Р. Х.

Представлена могильниками, поселеннями (вивчені слабко), скарбами бронзових речей і злитків.

Виділяються головним чином на основі поховального обряду і ряду типів бронзових предметів, загальних для більшості місцевих субкультур.

Розпадається на кілька локальних груп, загальними рисами яких є:

  • звичай насипати кургани,
  • подібні форми бронзових виробів,
  • у господарстві - ріст значення скотарства.

Могильники звичайно складаються з декількох десятків поховань (трупоположення, іноді трупоспалення в цисті під круглим насипом).

Бронзові вироби, що зустрічаються в могилах і скарбах, дуже різноманітні. В інвентарі виділяються пальштаби, сокири, мечі (руків'я із закраїнами або суцільнометалеві) кинджали, наконечники списів і серпи. Типовими прикрасами є довгі бронзові шпильки різних форм, спіральні наручі, диски із тисненням, браслети й бронзові підвіски, зброя й знаряддя праці, кераміка з різьбленим і штампованим орнаментом, іноді зустрічаються бурштинові пластини.

Центром культури курганних поховань були Баварія, Вюртемберг і область, колись зайнята унетицькою культурою, поступово вона поширилася в Північну Німеччину й на захід до Ельзасу. Просування бронзових виробів косидерського обрію на південний схід принесло елементи даної культури в Угорщину, Румунію і Югославію. Кремація, що спочатку зустрічалася рідко, здобувала все більше значення, на пізньому етапі вона домінує. Поява полів похоронних урн знаменує кінець культури курганних поховань і средньобронзової доби в цілому.

Етнічно відносять до пращурів кельтів.