Культуризм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Культури́зм (культура тіла, бодибілдинг) — система вправ, спрямована на пропорційний розвиток людського тіла, нарощування маси й розвиток рельєфу м'язів, контроль товщової (жирової) тканини тіла, тренування сили й витривалості.
Зміст |
[ред.] Історія культуризму
Культуризм бере свій початок у античній Греції. Високий престиж переможців Олімпійских ігор спричинив появу професійних спортсменів. Отримуючи гроші за свою спортивну діяльність, спорсмени могли регулярно фізично тренуватися в ґімназії. Ґімназії були поширеним явищем для елінського світу.
У часи античного риму престиж спорту занепав — фізичні вправи, це для легіонерів, чи ґладіаторів, людей із низьким соціальним рівнем.
Культуризм відродився в XIX-столітті, до цього часу змінився погляд на фізичний розвиток. Спорт став важливою частиною життя аристократії. Одначе культуризм зформувався в середовищі професійних борців і циркових атлетів. Творцем сучасного культуризму вважається Фрідріх Вільгельм Мюллер, який виступав борцем на арені цирку.
[ред.] Принципи культуризму
Основні принципи культуризму:
- Систематичність тренувань
- Послідовно нарощувати навантаження.
До кінця 20 століття у світі культуризму (особливо професійному) домінували стиль, який популяризував Джо Вейдер (Joe Weider). Особливістю цього стилю було надзусилля — що більші й що інтенсивніші тренування, то більші досягнення в царині культуризму. Тренування треба проводити не менш ніж тричі на тиждень, і кожне тренування може складатись навіть із кільканадцяти вправ.
У 1989 році Стюарт МакРоберт (Stuart McRobert) почав видавати журнал «Hardgainer»[1], і в такий спосіб почав пропагувати новий підхід.
МакЛеод критикував систему Вейдера, стверджуючи, що вона має сенс лише для генетично обдарованих людей. Для тих, кому не пощастило з «геном чемпіона з культуризму» МакРоберт радить суттєво зменшити інтенсивність порівняно з професійними культуристами. Частота тренувань зменшується до двох і навіть одного тренування на тиждень (не буде великої трагедії, якщо раз на якийсь час буде перерва у два тижні). Й навіть тренування, що складається з одної чи двох базових управ, може давати відчутний прогрес. Одначе МакЛеод не заперечує основних принципів культуризму, наголошуючи на конкретному підході в кожному випадку.
Ріст м'язів є реакцією на стрес спричинений фізичним навантаженням. Та для цього росту потрібний відпочинок, бо м'яз росте тільки коли відпочиває. Як наслідок потрібний збалансований тренувальний цикл — проміжок між тренуваннями повинен тривати стільки, щоб тіло могло відпочити (3-4 дні, декому корисніше буде відпочивати й більше, лише генетично обдарованим вистачає двох, а навіть одного дня).
Щоб досягти стресу м'язів, використовують методу кількох підходів — вправу розбивають на кілька частин (від двох до п'яти), в кожній частині виконують від 8 до 20 повторювань, у проміжку між серіями повторень є відпочинок. У такий спосіб можна виконати більший обсяг праці ніж при спробі виконати всі повторення в одній серії.
[ред.] Відомі культуристи
- Лу Ферріньйо
- Стів Рівз
- Майк Ментцер
- Кейсі Ваятор
- Арнольд Шварценеггер
- Доріан Єйтс
- Гюнтер Шлієркамп
- Джей Катлер
- Свенд Карлсен
- Ронні Коулмен
[ред.] Зовнішні посилання
- Стаття про історію силових видів спорту
- Українська Федерація Бодибілдингу
- Сторінка присвячена піонерам сучасного культуризму
 |
Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
