Культурне мапування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Культурне мапування — це процес збору, зведення і аналізу інформації про наявні культурні ресурси у спільноті. Культурне мапування проводить «інвентаризацію» культурних ресурсів, що дає можливість визначити прогалини і сфери потенційних часових, людських, фінансових інвестицій. Важливим принципом цього методу аналізу культури є залучення не лише експертів, а й широку громадськість.[1]

Основні терміни[ред.ред. код]

Культурна інвентаризація — список, або база даних наявних культурних ресурсів і цінностей.

Культурна мапа — звіт про знахідки і висновки процесу культурного мапування; культурна мапа може бути виконана у різних формах.

Методологія[ред.ред. код]

Метод культурного мапування налічує декілька етапів:

  1. Ідентифікація організацій та осіб, важливих для культури міста, а також аналіз усіх наявних ресурсів культури.
  2. Визначення потреб мешканців і пропозицій наявних закладів культури, аналіз їхньої відповідності. Окреслення зв'язків між організаціями та особами, підрахунок відвідуваності заходів та установ.
  3. Презентація результатів та рекомендацій перед громадою.

Способи використання культурного мапування[ред.ред. код]

Мета Пояснення
Підвищення рівня знань і визнання Допомога у визначенні особливостей місцевої культури. Демонстрації широти і різноманіття культури у місті
Популяризація ще непомічених ресурсів і видів діяльності Надання чіткої інформації чиновникам, туристичним групам, органам місцевого управління, громадськості, та іншими важливим сторонам
Переоцінка місцевої культури Можливість поглянути на факти з іншої перспективи: з точки зору перетину різних культур, з точки зору доступу громадськості, централізації, взаємозв'язків і співробітництва
Набуття об'єктивності Перехід від інтуїтивної або неперевіреної інформації, від неспроможності «бачити далі свого носу» до більш ґрунтовного, широкого, конкретного бачення. Змога виходити за межі вузьких дисциплін і розрізнених точок зору.
Визначення мереж Надання відповідей на такі питання: Де групи знаходять ресурси? Як вони між собою спілкуються? Що їх пов'язує?
Визначення прогалин Надання відповіді на питання, у чому є нестача, що дублюється у певному секторі чи районі
Визначення ефективності розподілу ресурсів Надання відповіді на питання: Як далеко доводиться подорожувати певній групі людей, щоб дістати книгу або провести зустріч? Де група з китайських танців може знайти собі кваліфікованого тренера?
Прорахунок впливів Надання відповіді на питання: Як багато неформальних спільнот буде зруйновано через прокладання нової автомагістралі? Яким буде вплив від зростання імміграції на наявні спільноти та ресурси?
Культурне планування Мапування часто є першим кроком у створенні плану розвитку культури у місті

Культурне мапування в Україні[ред.ред. код]

В Україні вперше такий метод для культурного планування на рівні міста застосували у Львові у 2008 році[2]. Проект координував Центр культурного менеджменту. Для аналізу було використано методологію, розроблена проектом Creative cities Canada[3]

У рамках проекту створення Української мережі культури[4] в Україні з квітня 2012 по березень 2013 року культурне мапування проводили у семи містах України. Мапи створювали «Творче місто»[5] у Дніпропетровську, «АртЕфект»[6] у Луцьку, літературне угрупування СТАН у Луганську, «АртОптимісти»[7] у Миколаєві, Youth Unit of Artists[8] в Одесі, Краєзнавчий музей у Мелітополі[9], «Тотем»[10] у Херсоні.

Культурні карти деяких міст доступні онлайн.[11][12][13]

Примітки[ред.ред. код]