Кульчинецька волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Кульчинецька волость | ||||
| Центр | Кульчини | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 10 054 (1886) | |||
| Населення | 5242 осіб (1886) | |||
| Густота | 47.7 осіб / км² | |||
Кульчинецька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старокостянтинівського повіту Волинської губернії з центром у містечку Кульчини.
Станом на 1886 рік складалася з 7 поселень, 7 сільських громад. Населення — 5242 особи (2610 чоловічої статі та 2632 — жіночої), 653 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 4567 | 4360 |
| Приватної власності | 5250 | 3580 |
| Іншої власності | 237 | 169 |
| Загалом | 10054 | 8109 |
Поселення волості:
- Кульчини — колишнє державне та власницьке містечко при річці Понора за 22 версти від повітового міста, 810 осіб, 169 дворів, православна церква, костел, синагога, 9 єврейських молитовних будинки, 9 постоялих дворів, шинок, 7 постоялих будинків, 33 лавки, цегельний, поташний і пивоварний заводи, 12 ярмарків на рік.
- Грицики — колишнє власницьке село при річці Понора, 321 особа, 53 двори, православна церква й постоялий будинок.
- Заставки — колишнє власницьке село при джерелах, 227 осіб, 37 дворів, каплиця, постоялий будинок.
- Кульчинки — колишнє власницьке село, 714 осіб, 107 дворів, православна церква, постоялий будинок і 2 вітряних млини.
- Манівці — колишнє власницьке село при річці Понора, 742 особи, 130 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки.
- Печеське — колишнє власницьке село при річці Понора, 545 осіб, 94 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний і вітряний млини.
- Цеценівка — колишнє власницьке село при річці Случ, 407 осіб, 60 дворів, православна церква, постоялий будинок і 2 водяних млини.
У 1900-1913 роках складалася з 2 містечок та 9 поселень, 11 сільських громад.
Станом на 1900 населення зросло до 11 679 осіб, 1718 дворових господарств, волосним старшиною був Іван Кушнірук[2].
Станом на 1913 населення зросло до 16 819 осіб, 2118 дворових господарств, волосним старшиною був І. Паращук[3].
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1901 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1900, (стор.IV-34)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1913, (стор.III-146)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||
_(1796).png)