Кунанбаєв Абай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Поштова марка СРСР із серії "Письменники нашої Батьківщини", присвячена А. Кунанбєву, 1965 (ЦФА 3220, Скотт 3059)

Абай (Ібрагім) Кунанбаєв (каз. Абай Құнанбайұлы; 29 липня (10 серпня) 1845 — 23 червня (6 липня) 1904) — великий казахський поет, письменник, громадський діяч, основоположник сучасної казахської письмової літератури, реформатор культури в дусі зближення з європейською культурою на ґрунті ліберального ісламу.

Справжнє ім'я — Ібрагім, але зменшене ім'я Абай, дане матір'ю, закріпилося за ним на все життя. Племінник Абая — також відомий казахський поет Шакарім.

Народився в Чингізьких горах Семипалатинської області в родині великого феодала Кунанбая Ускенбаєва. Родина Абая була аристократичною, і дід (Оскенбай), і прадід (Іргизбай) були головними правителями (біями) свого роду.

Учився в медресе мулли Ахмет-Різи в Семипалатинську й одночасно відвідував російську школу.

Гуманістичні погляди поетів і вчених Сходу (Фірдоусі, Алішер Навої, Нізамі, Фізулі, Ібн Сіни й інші) вплинули на формування світогляду Абая. Особливо великий вплив на Абая Кунанбаєва мали твори російських класиків. Він переводив байки І. А. Крилова, вірші М. Ю. Лермонтова, «Євгенія Онєгіна» О. С. Пушкіна.

Він висміював старі звичаї родового аулу, догми ісламу, протестував проти рабського положення жінки. У сатиричних віршах «Нарешті, волостным я став…» (1889), «Управитель начальству радий…» (1889), «Кулембаю» (1888) поет відкрито виступав проти соціального зла. Неперевершений майстер казахського вірша («Із часу випадає мить…», 1896, «Хіба не повинен, мертвий, я глиною стати…», 1898, «На воді, як човник, місяць…», 1888, «Коли стане длинною тінь…», 1890, і ін.), Абай Кунанбаєв застосував нові віршовані форми; новаторський характер носять вірші, присвячені порам року: «Весна» (1890), «Літо» (1886), «Осінь» (1889), «Зима» (1888), вірші про призначення поезії. Сюжети поем «Масгуд» (1887), «Сказання про Азиме» побудовані за мотивами східної класичної літератури. У поемі «Іскандер» Абай Кунанбаев засуджує жадібність завойовника Олександра Македонського, протиставляючи йому розум в особі Аристотеля. У прозаїчних «Повчаннях» порушені історичні, педагогічні й правові теми. Деякі свої ліричні вірші Абай Кунанбаев переклав на музику. Життя Абая яскраво змальоване в романі М. О. Ауезова «Абай» (т. 1-2, 1958).

Керівники руху Алаш-Орда сприймали Абая як свою духовну предтечу, як духовного вождя відродження казахської нації.

В історії казахської літератури Абай зайняв почесне місце, збагативши казахське віршування новими розмірами й римамі.

У 1983 році про життя поета був знятий фільм «Абай», Казахфільм.

Памятник Абаю в місті Байконур

Пам'ятники поетові встановлені в багатьох містах Казахстану а також в Москві.

На честь Абая назване місто Абай

[ред.] Література

Велика радянська енциклопедія
Збірка віршів Абая. — СПб. 1909; Казань 1922; Ташкент 1922.
Рамазанов Н. Статья в «Восточном сборнике в честь А. Н. Веселовского». — М. 1914.
Саади А. Статья в «Ак-Юл» (на казахском языке). Ташкент. 1923. №№ 355, 356, 359, 363, 369, 372.
Кабулов Ильяс. Статья в газете «Советская степь», Кзыл-Орда, 1928. № 174.
Мустамбаев, Статья в газете «Советская степь», Кзыл-Орда, 1928. № 191.
Аршаруни А. Заметки о национальной литературе. Журнал «Новый Восток». № 23—24.