Купальний костюм

Купальний костюм або купальник — спеціальний одяг для купання, розваг та відпочинку біля води.

Вигляд купального костюма в конкретній історічний період залежав від того, яка мораль панувала в суспільстві.

Стародавній світ

У Стародавній Греції, де існував культ здорового тіла, і в Стародавньому Римі, в якому цінувалися комфорт і тілесні задоволення, купання сприймалося природно і всіляко заохочувалося. Стан моралі дозволяв купатися оголеними, і тому якогось спеціального одягу не передбачалось.

XVII — XIX ст

У середньовічній Європі, де панувала християнська мораль, купання довгий час не дозволялося взагалі, це суперечило християнському погляду на тіло та гігієну. Тільки з XVII ст. купання стало поширеним. Жінки та чоловіки купалися окремо, у всякому разі пристойна жінка не могла дозволити собі роздягтися для купання в громадському місці.

Наприкінці XVIII — початку XIX ст. купання в водоймах стало колективним, але жінки купалися тільки на березі, тому що іншого їм не міг дозволити незручний одяг. Оголеними або у спідній сорочці купалися тільки прості люди, а знатні жінки купалися в просторих довгих сукнях темного кольору, які при намоканні не ставали прозорими та утримували форму за рахунок корсету та криноліну.

Купальний костюм 1858

Перевдягання найчастіше відбувалося в кабінах на колесах (купальна машина), які підвозили до самого краю води. Обов'язковими деталями купального костюма були щільна спідня білизна, панчохи, матерчаті туфлі та очіпок на голові, а щоб спідниця не спливала на поверхню води, жінки пришивали до подолу металеві предмети. Трохи пізніше з'явилися полегшені варіанти купального одягу: довгий полотняний халат, стягнутий біля шиї, або скромні туніки, зафіксовані на талії поясом. Ті, хто був сміливіше, купалися без взуття, але панталони до колін були обов'язковими.

Відвідування морського узбережжя громадських курортів Європи, а також зон відпочинку з термальними водами в Баден-Бадені стало доступним для багатьох лише після розповсюдження залізниці, тобто приблизно на початку XIX століття. І тоді пляжі стали не тільки доступними, але й модними для масового відпочинку.

Чоловіки виходили на пляж в бавовняних трико, які облягали тіло, з рукавами до ліктя і довжиною до коліна, як правило, у синьо-білу або червоно-білу смугу, на кшталт моряцького тільника.

Спеціальний купальний одяг, який з'явився в 60-х роках XIX століття, являв собою укорочені (за поняттями того часу) сукні на неширокому криноліні, під які надягали спеціальні панталони нижче колін. До цього ансамблю додавалися туфельки на шнуруванні і головні убори — очіпок або солом'яний капелюшок. Наступний етап еволюції — двоскладні купальні костюми: жакет та довгі панталони, що повністю закривали ноги. Подальші зміни почалися з введенням короткого рукава: спочатку рукав вкоротили до ліктя, потім зовсім відрізали. Змінювалась і довжина штанів: тепер вони повністю відкривали щиколотки і навіть половину литки. У 1880 році була введена нова модель купального костюма — «принцеса», яка складалася зі зшитих разом блузи і широких бавовняних штанів. До нової моделі додавалася окрема спідниця, що спускалась нижче колін і приховувала фігуру.

Перша половина ХХ ст

Купальний костюм 1920-х

Початок ХХ ст — час боротьби жінок за рівні права, розповсюдження таких видів спорту, як серфінг, швидкісне та підводне плавання. В результаті цього жінки позбулися своїх громіздких, неймовірно важких купальних костюмів. Вже в 1918 році спідниця нижче колін зовсім пішла з купального костюма, її замінила коротка туніка, що покривала плавальні шорти. Проте, необхідним елементом такого костюму залишалися панчохи, тому що оголювати ноги вбачалося все ще непристойним.

У 1920-ті роки темою пляжного одягу зацікавилася Габріель Шанель, відома своїм демократичним поглядом на моду та прагненням забезпечити жінку комфортним і зручним одягом для активного життя. Під її впливом купальні костюми ставали все більш відкритими, легкими і обтічними, дозволяючи жінкам демонструвати свої спокусливі форми. Тепер жінки мали можливість з'явитися на пляжі в купальному костюмі, який повністю оголював руки і ноги.

Незважаючи на те, що новий купальний костюм викликав бурхливий протест у деяких представників суспільства, вже в 1930-ті роки з'явилося нове покоління дизайнерів, які створювали купальні костюми з розрахунку на практичність, еластичність і простоту. Жінки тепер купалися в суцільних комбінезонах або у високих шортах та скромному бюстгальтері на широких бретельках, які можна було спустити для більш рівномірного загару.

З другої половини ХХ ст

1946 року модельєр Луї Рейяр представив на показі мод в Парижі нову модель купальника — «бікіні», який складався з двох дуже відкритих окремих частин.

У 1950-і роки в моді були пишногруді дами, а купальний костюм став більш сексуальним за рахунок бюстгальтеру з «чашечкою» конічної форми. Модельєри почали застосовувати в купальниках тонке еластичне волокно, винайдене американським концерном Du Pont в 1959 році — лайкру.

1964 року Руді Гернрайх представив купальник «топлес» (або «монокіні») — трусики з тонкими лямками, що залишають відкритими груди. Проте він не става популярним, тому що багато жінок вважали, що їх груди були маленькими або мали негарну форму. Проблема спонукала до відкриття в 1980-х роках широкої мережі кабінетів пластичної хірургії, і тепер жінки стали наповнювати свої тіла імплантантами.

Паралельно з цим, завдяки руху хіпі, які пропагували відкрите прийняття наготи, з'явилася мода на нудизм. І вже в 1990-ті роки завдяки повній розкріпаченості, з одного боку, і досягненням пластичної хірургії, з іншого боку, купання оголеними нікого вже не дивувало.

Згодом Руді Гернрайх презентував ще одну екстремальну новинку: мікроскопічні плавки-бікіні, що відкривають сідниці. Цей винахід, разом з вузенькими стринг-бікіні та «танга», опущеними на лінію стегон, складають основу сучасного купального одягу.

Чоловічі купальники зменшилися до масштабів плавок, а найсміливіші та найбільш упевнені у собі носять стрінгі.

2009 року Ахеда Занетті з Австралії винайшла буркіні — купальник, що повністю закриває тіло, складається з штанів та кофтини з довгими рукавами і каптуром, схожим на шапочку. Такий костюм відповідає законам шаріату: він сидить як традиційне вбрання ісламських жінок.

Водні види спорту

У водних видах спорту учасники виступають у костюмах, які прийнято називати плавальними. Якість і форма плавального костюма має особливо велике значення у змагання з плавання. У 2008 році фірма Speedo представила новий плавальний костюм з поліуретану Speedo LZR Racer. За неповний рік було побито більше 100 світових рекордів. Міжнародна федерація плавання (ФІНА) внесла зміни у правила змагань з плавання, за яким можна використовувати тільки текстильні плавальні костюми.

Джерела

• Г. В. Кокоріна, С. Н. Морозова Дослідження історії формування асортименту спеціального одягу для відпочинку — Технології та дизайн — 2012 — № 2 (3).

Посилання

• Історія купальника: 100 років публічного оголення (Українська правда)