Купальниця європейська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Купальниця європейська
Vessertal trollblumen.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід: Купальниця (Trollius)
Вид: Купальниця європейська
Біноміальна назва
Trollius europaeus
L., 1753

Купа́льниця європе́йська (лат. Trollius europaeus) — вид квіткових рослин родини Жовтецеві (Ranunculaceae).


Біологічні характеристики[ред.ред. код]

Це — багаторічна рослина з прямостоячим стеблом до 50 см заввишки. Листки довгочерешкові, пальчасто-розсічені, темно-зелені, прикореневі. Квітки поодинокі, верхівкові, лимонно-жовті, блискучі, наче вкриті позолотою чи лаком.

Формула квітки: \ast K_{5-20}\; C_{\infty} \; A_{\infty}\;  G_{\infty}[1].

Поширення[ред.ред. код]

Вид поширений в Європі та Західному Сибірі. Росте на вогких лісових луках та галявинах, узліссях, чагарникових заростях переважно у лісових і лісостепових районах та в Карпатах.

Фармакологічні властивості[ред.ред. код]

У свіжій траві міститься протоанемін, сліди інших алкалоїдів, сапоніни, вітамін С, органічні кислоти, дубильні речовини.

Застосування у народній медицині[ред.ред. код]

В народній медицині Білорусі використовують траву при шлункових захворюваннях. В Україні — зовнішньо при наривах.

Естетичні характеристики[ред.ред. код]

Оригінальна краса квіток цієї рослини є причиною зривання їх великої кількості на букети, внаслідок чого її стає дедалі менше.

Теплий, сонячний колір квіток купальниці робить їх особливо бажаними в садах та парках, на берегах водойм, струмків.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножується вегетативно і насінням, яке найдоцільніше висівати під зиму — тоді сходи з'являються навесні Цвіте на другий рік життя. Найкраще росте на родючих щільних ґрунтах.

Заготівля[ред.ред. код]

Траву заготовляють під час цвітіння, сушать на горищі при добрій вентиляції.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Екофлора України / Відпов. редактор Я. П. Дідух. — Київ: Фітосоціоцентр, 2004. — Т. 2. — С. 16.


Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.