Джеймс Фенімор Купер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Купер Джеймс Фенімор)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеймс Фенімор Купер
James Fenimore Cooper
Джеймс Фенімор Купер, 1822
Народився 15 вересня 1789(1789-09-15)[1][2][…]
Берлінгтон, Берлінгтон, Нью-Джерсі, США[4]
Помер 14 вересня 1851(1851-09-14)[1][2][…] (61 рік)
Куперстаун, Нью-Йорк, США[5]
·цироз печінки
Поховання Christ Churchyardd[6]
Громадянство США США
Національність американець
Діяльність письменник, офіцер, прозаїк-романіст, дитячий письменник, біограф
Alma mater Єльський університет
Мова творів англійська
Роки активності з 1820
Напрямок романтизм
Жанр пригодницький роман і нон-фікшн
Magnum opus Останній з могікан
Батько Вільям Купер[d]
У шлюбі з С'юзен Діленсіd
Діти С'юзен Фенімор Куперd, Пол Фенімор Куперd[7] і Шарлотт Фенімор Куперd
Автограф
Сайт: external.oneonta.edu/cooper/

CMNS: Джеймс Фенімор Купер у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Джеймс Фе́німор Ку́пер (англ. James Fenimore Cooper; 15 вересня 1789, Бурлінгтон, штат Нью-Джерсі — 14 вересня 1851, Куперстаун, Нью-Йорк) — американський письменник-романтик, один із засновників жанру авантюрного роману. Світову славу письменнику принесла пенталогія «Шкіряна Панчоха», до якої увійшли пригодницькі романи «Піонери», «Останній з могікан», «Прерія», «Слідопит» та «Звіробій».

Біографія[ред. | ред. код]

Excursion in Italy, 1838

Джеймса Фенімора Купера називають «американським Вальтером Скоттом», тому що він осмислив історію своєї молодої країни. Але не тільки про історію США писав Купер. Його романи розділяються на такі типи: історичні («Шпигун», «Браво», «Кат», «Два адмірали» та ін.); морські («Лоцман», «Червоний корсар», «Пірат» та ін.); сімейні хроніки («Чортів палець», «Землемір», «Червоношкірі»), романи-памфлети («Монікіни»), публіцистичні романи («Додому», «Вдома»). Основним твором Купера вважається пенталогія про Шкіряну Панчоху (її ще, не зовсім точно, називають циклом «романів про індіанців»). До пенталогії про Шкіряну Панчоху входять романи «[недоступне посилання з травня 2019 Піонери][недоступне посилання з серпня 2019]» (1823), «Останній з могікан» (1826), «[недоступне посилання з травня 2019 Прерія][недоступне посилання з серпня 2019]» (1827), «Слідопит» (1840) i «Звіробій» (1841).

Купер почав свій творчий шлях як письменник американської демократії. В ранніх романах («Шпигун», «Лоцман»), а також у творах, які з'явилися як результат мандрів Європою («Браво», «Кат»), Купер підкреслює перевагу республіканського устрою над монархічним. У передмові до «Шпигуна» він відмовляється від запозичених «замків, лордів та інших атрибутів англійських романів» і заявляє, що він писатиме про «американські звичаї». Захоплене до мелодраматизму ставлення до американських звичаїв проявляється у звеличенні подвигу простої людини. У романі «Шпигун» дрібний торговець Гарвей Бірч, ризикуючи життям, робить усе заради свободи своєї країни від англійського володарювання, і коли президент Вашингтон вручає Бірчу грошову винагороду за проявлену мужність, Гарвей відмовляється від неї. Тому що він служив США не заради грошей. Пізніше ставлення до Америки почне змінюватися. Купер зверне увагу на зникнення низки племен індіанців, на насильство «нації промисловців» над природою. Природа відіграє в творчості Купера особливу роль. Він запозичив у Скотта низку прийомів (зокрема структуру роману, де історичні особистості служать фоном розвитку подій, а вигадані персонажі опиняються на авансцені), принцип зображення світу через «народний рух історії». Але в творчості Скотта природа ніколи не відігравала такої ролі, яку вона відіграє у Купера.

Багатство дикої природи спровокувало новий підхід. Головним героєм роману «Лоцман» є море, яке Купер знав дуже добре (перш, ніж стати письменником, він зробив кар'єру морського офіцера). Одним із головних героїв пенталогії про Шкіряну Панчоху є дика природа американських прерій, могутня стихія, помірятися силою з якою може тільки дуже вольова людина. Такою людиною є слідопит і мисливець Натті Бумпо, якого його друзі-індіанці через незвичні для них чоботи прозвали Шкіряною Панчохою. Пенталогія показує нам все життя цієї дивної людини, яка приїхала до Америки майже підлітком, тоді, коли континент тільки почав освоюватися, прожила в диких лісах все життя і на старість стала жертвою тієї Америки, якій колись так відважно прокладала шляхи через дику природу. Дружба з індіанцями навчила Натті не боятися природи, яка ніколи не образить того, хто прийшов до неї з добром. А от «нова Америка» з її містечками, кабаками і приватною власністю на землю, відштовхує старого мисливця. Він звик жити полюванням і вбив оленя. Звідки ж йому було знати, що тепер ця земля належить судді Темплю, і там не те що полювати, а навіть і ходити заборонено. Темпль притягує старого до юридичної відповідальності. Його не турбує, що, як би не Шкіряна Панчоха і не індіанці, такі, як Чінгачгук (якого тепер звуть Джон), ніякого Темпльтауна на чолі із Темплем не існувало б. Натті втікає з-під арешту, і старого розвідника лісів, посланця білих до індіанців цькують, наче скажену собаку. Тому що жадібність стала головною рисою «нових американців». Індіанець Джон згадує: «Жили тут наші предки на березі озера, жили мирно… Але прийшли білі й принесли із собою довгі ножі і ром… вони заволоділи нашими лісами; злий дух жив у їхніх бочках із ромом, і вони напустили його на нас». Індіанець Джон і є тим останнім із могікан, якому присвячено однойменний роман.

Купер не був противником цивілізації, але вважав, що вона повинна стверджуватися мирним шляхом, без кровопролиття і масових вбивств. Роман «Звіробій» завершується жахливою картиною розправи колоніальних військ над індіанським племенем гуронів. За розправою спостерігає велична й прекрасна природа, але й вона скоро виявиться спаплюженою: прерії перетворяться на пустелі, ліси буде вирубано, чисті джерела пересохнуть, живий світ лісів і степів загине. І зроблять усе це ті, кого Купер назвав «монікінами». Однойменний роман, якого було написано під впливом спадщини англійського сатирика XVIII ст. Джонатана Свіфта, розповідає про дві різні породи мавп: Високоплигаючих і Низькоплигаючих. Мавпи створили власні суспільства, які письменник і досліджує. Високоплиги мають довгий хвіст і дуже люблять шанувати традиції. Вони поклоняються трону і королю. У Низькоплигів хвіст короткий, але вони жирніші і міцніші. За Високоплигами і Низькоплигами легко впізнаються англійці з їхніми непохитними традиціями і американці з їхніми проблемами. «Дослідник» приходить до висновку: між довгохвостими і короткохвостими мавпами особливої різниці не існує. Тому що, як перше, так і друге співтовариство має єдину релігію, втіленням якої є Великий Грошовий Інтерес. І тому, настільки колись різні тварини, перетворилися на єдиний вид — вид «монікіна» (від англ. man — людина + monkey — мавпа + money — гроші). Купер став першим американським письменником, ім'я якого вийшло за кордони США. Вважається, що він відкрив європейцям Америку, створив національне обличчя американця як у позитивному, так і в негативному сенсі, і навіки прославив людину честі і мужності.

Твори[ред. | ред. код]

Художні[ред. | ред. код]

Серія книг про Шкіряну Панчоху[ред. | ред. код]

Книги серії
Дата публікації Назва Назва в оригіналі Роки, які описані в книзі
1841 Звіробій The Deerslayer 17401755
1826 Останній з могікан The Last of the Mohicans 1757
1840 Слідопит The Pathfinder 17571759
1823 Піонери The Pioneers 1793
1827 Прерія The Prairie 1804
série de 5 timbres
Поштові марки СРСР (1989), присвячені серії романів Фенімора Купера.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Українською мовою перекладено наступні твори Купера:

  • Купер Д.-Ф. Зьвіробийник / Джон Фенїмор Купер; Із скороченого німецького видання Павла Моріца переклав Онуфрій Пашук. — Львів: Накладом укр.-руської Видавн. Спілки. Друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка. Під зарядом К. Беднарського, 1905. — 283 с. — (Літературно-наукова Біблїотека / Відп. за ред. В. Гнатюк; Ч[исло] 94/96).
  • Купер Джеймс. Соколине око. Оповіданнє з часів племінних боротьб в Америці. Переклав «Крукове крило» [Юліян Редько]. — Станиславів: Друк. Данкевича, 1924. — 57 с. — (Бібліотека «Українського пласту», Ч. 1.)
  • Купер, Фенімор. Шпигун. Роман. Перекл. [з рос.[?]: Л[изавета]. Кардиналовська. — [Харків]: «Пролетарій», [1928]. — 203 с., портр., рис.
  • Купер, Фенімор. Звіробій. Роман. Пер. [з рос.[?] О[лекса]. Байкар. — [Харків]: Пролетарій, [1928]. — 275/6 с.
  • Купер, Фенімор. Слідогляд: Скорочене вид. / Пер. [з рос.[?] М[ихайло]. Лебединець. — Харків [– Одеса]: Пролетарій, [1928]. — 256 с.
  • Купер Джеймс. Останній з Могікан. Переклад з англійської: Микола Іванов. — Харків: Дитвидав, 1938. — ? стор.
  • Купер, Фенімор. Звіробій. [Для серед. шкільного віку]. З англ. переклав Л. Солонько (розд. I—XXIV), О. Терех (розд. XXV—XXXII). Іл.: Б. Брок / Фенімор Купер. — К. : «Веселка», 1968. — 739 c. з іл. — («У світі пригод».)
  • Купер, Фенімор Джеймс. Останній з могікан. [Для серед. шкільного віку. Пер. з англ. Ростислава Доценка. Іл.: Б. Брок]. / Джеймс Фенімор Купер. — К. : «Веселка», 1969. — 510 с. з іл. — («У світі пригод».)
  • Купер, Д. Ф. Слідопит, або суходільне море [Текст] ; З англ. переклав Ілько Корунець / Д. Ф. Купер. — К. : Веселка, 1972. — 790 с. — («Пригоди. Фантастика»).
  • Купер Дж. Ф. Піонери. Роман. Для серед. шкіл. в. (Пер. з англ. Є. Д. Крижевича. Післямова Н. М. Ейшискіної. Худож. оформл. Д. О. Заруби. Мал. Г. Брока). — К.: Веселка, 1980. — 356 с., іл.
    • Перевидання: Купер Джеймс Фенімор. Піонери, або Біля витоків Саскуеханни. Роман: Для серед. шк. в. / Пер. з англ. Є. Крижевича. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан; К.: Веселка, 2005. — 352 с. — (Бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах «Світовид». Серія друга. Література XIX ст.)
  • Купер Д. Ф. Прерія: Роман: Для серед. та старшого шк. віку / Джеймс Фенімор Купер ; Пер. з англ. Є. Крижевича; Післямова Н. Ейшискіної. — К. : Веселка, 1982. — 366с. — (Бібл. сер.).
  • Купер Ф. Останній з могікан: Роман / Пер. з англ. І. В. Муращик. — Л.: Видавничий дім «Панорама», 2002. — 224 с.: іл. 8 — (Серія «Класика»).
  • Купер Дж. Ф. Звіробій / Пер. з англ. Володимир Верховень. — Х.: КСД, 2018. — 240 с. — (Бібліотека пригод.)

За інформацією дніпровського краєзнавця Миколи Чабана, якісь твори Фенімора Купера було перекладено Марією Лисиченко й опубліковано в часописі «Червоні квіти» або «Життя й революція»[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

англійською:

  • Franklin, Wayne, James Fenimore Cooper: The Early Years. Yale University Press, 2007.
  • Long, Robert Emmet, James Fenimore Cooper. New York: Continuum, 1990.
  • Wallace, James D., Early Cooper and His Audience. Columbia University Press, 1986.
  • Railton, Stephen, Fenimore Cooper: A Study of his Life and Imagination. Princeton University Press, 1978.
  • Grossman, James, James Fenimore Cooper: A Biographical and Critical Study. Stanford University Press, 1949 (reissued 1967).
  • Clavel, Marcel, Fenimore Cooper: Sa Vie et son Oeuvre: La Jeunesse (1789—1826). Aix-en-Provence: Imprimerie Universitaire de Provence, 1938.
  • Boynton, Henry Walcott, James Fenimore Cooper. New York: The Century Co., 1931. A warm account, stressing Cooper's personal life and character
  • Outland, Ethel P., The «Effingham» Libels on Cooper: A Documentary History of the Libel Suits of James Fenimore Cooper, Centering Around the Three Mile Point Controversy and the Novel HOME AS FOUND, 1837—1845. Madison (WI): University of Wisconsin, 1929.
  • Phillips, Mary E., James Fenimore Cooper. New York: John Lane, 1913.
  • Clymer, W.B. Shubrick, James Fenimore Cooper. Boston: Small, Maynard & Co., 1908 (copyright 1900).
  • Lounsbury, Thomas R., James Fenimore Cooper. Boston: Houghton Mifflin, 1883 (reprinted, New York: Chelsea House, 1981).
  • Cooper, Susan Fenimore [daughter]. Pages and Pictures from the Writings of James Fenimore Cooper [excerpts, with long biographical introductions]. New York: W.A. Townsend, 1861 (and several reprints). Also introductions to selected volumes of the so-called Household Edition of Cooper [often expanded biographical information] Also «Small Family Memories» in Vol. I, pp. 7–72, in James Fenimore Cooper [grandson] Correspondence of James Fenimore Cooper. (New Haven: Yale University Press, 1922)
  • Greene, George Washington, «Cooper» and "Personal Recollections of Cooper, " in Biographical Sketches, pp. 9–73. New York: G.P. Putnam, 1860.
  • Memorial of Cooper. New York: G.P. Putnam, 1852.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Dekker G. G. Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Jeugdliteratuur.org
  5. Купер Джеймс Фенимор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. Find a Grave — 1996.
  7. Geni.com — 2006.
  8. Чабан М. П. Книгар Дмитро Лисиченко / М. П. Чабан // Українська біографістика. — 2005. — Вип. 3. — С. 184.

Посилання[ред. | ред. код]