Купідон (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Купідон
Дані про відкриття
Дата відкриття 25 августа 2003
Відкривач(і) М. Шоуолтер, Дж. Ліссауер
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 74 392 км
Орбітальний період 0,618 діб
Ексцентриситет орбіти 0,0013
Нахил орбіти 0,1° (до екватора Урана)° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр ~18 км[1] км
Площа поверхні ~1000 км²
Об'єм ~3000 км³
Маса ~3,8×1015 кг
Густина ~1,3 (припущення) г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0031 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,0076 км/с
Альбедо 0,07
Температура поверхні ~64 К
Атмосфера
Інші позначення

Не потрібно плутати з астероїдом 763 Купідон.

Купідон (англ. Cupid) — внутрішній супутник Урана.

Був відкритий 25 серпня 2003 року Марком Шоуолтером і Джеком Ліссауером за допомогою космічного телескопа «Габбл»[2]. Після відкриття отримав тимчасове позначення S/2003 U 2[2]. Названий за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Тімон Афінський»[3]. Также обозначается как Уран XXVII[3].

Купідон є найменшим з відомих внутрішніх супутників Урана. За припущенням має діаметр близько 18 км. Малий розмір і темна поверхня роблять його дуже тьмяним, через що він не був виявлений «Вояджером-2» під час його проходження біля Урана у 1986 році.

Орбіта Купідона пролягає всього лише за 863 км від орбіти крупнішого супутника Белінди. На відміну від Меб і Пердіти, орбіта Купідона, ймовірно, не схильна до збурень[1].

Купідон відноситься до групи Порції, яка також включає Б'янку, Крессиду, Дездемону, Джульєту, Порцію, Розалінду, Белінду і Пердіту. У цих супутників схожі орбіти і фотометричні властивості.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Showalter, Mark R.; Lissauer, Jack J. (2005-12-22). «The Second Ring-Moon System of Uranus: Discovery and Dynamics». Science Express 311. с. 973. doi:10.1126/science.1122882. PMID 16373533. 
  2. а б Showalter, M. R.; Lissauer, J. J. (2003-09-25). «IAU Circular No. 8209». Процитовано 2006-08-05. 
  3. а б «Planet and Satellite Names and Discoverers». Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 2006-07-21. Архів оригіналу за 2011-08-17. Процитовано 2006-08-05. 

Посилання[ред.ред. код]