Куп'янськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Куп'янськ
Kupyansk-herb.png Kupjan h.png
Герб Куп'янська Прапор Куп'янська
Миколаївська церква
Миколаївська церква
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Куп'янський район
Рада Куп'янська міська рада
Код КОАТУУ 6310700000
Засноване 1655
Статус міста з 1779 року
Населення 29 595 (на 01.09.2012)
Агломерація 58 096 (на 01.09.2012)
Площа 33,34 км²
Густота населення 963,6 осіб/км²
Поштові індекси 63700-63709
Телефонний код +380-5742
Координати 49°42′06″ пн. ш. 37°36′48″ сх. д. / 49.70167° пн. ш. 37.61333° сх. д. / 49.70167; 37.61333Координати: 49°42′06″ пн. ш. 37°36′48″ сх. д. / 49.70167° пн. ш. 37.61333° сх. д. / 49.70167; 37.61333
Висота над рівнем моря 79 м
Водойма р. Оскіл, Куп'янка
День міста остання неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Куп'янськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 123 км
 - автошляхами 124 км
До Києва
 - залізницею 618 км
 - автошляхами 587 км
Міська влада
Адреса 63701 м. Куп'янськ вул. Леніна 3
Веб-сторінка Куп'янська міськрада
Міський голова Демченко Володимир Володимирович

Ку́п'янськ (до кінця XVIII ст. — Купенко, Купчінка, Купецкій, Купенск) — місто Харківської області (з 1779 року), районний центр Куп'янського району, розташоване на річці Осколі (притоці Сіверського Дінця).

Другий найбільший залізничний вузол Харківської області (після Харкова), що розташований неподалік (40 км) від кордону з Росією. Відстань до облцентру становить понад 124 км і проходить автошляхом Р07. У місті діє пункт контролю через державний кордон з Росією Куп'янськВалуйки.

Куп'янськ є вузлом залізничних і автомобільних доріг. Міськраді підпорядкована селищна рада з центром у Куп'янськ-Вузловому. У місті функціонують прикордонна застава, митниця, новий вокзальний комплекс (2009), 3 церкви, кілька тисяч підприємств й організацій, планується відкриття контейнерного перевантаження, овочесховища на 3 000 тонн. У цій точці перетинаються важливі торгові шляхи (РосіяОдеса, ХарківЛуганськ тощо). Загальна чисельність мешканців населених пунктів Куп'янської міськради — понад 58 000 чоловік.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Вид с гвинтокрила на місто

Місто Куп'янськ знаходиться на березі річки Оскіл в місці впадання в неї річки Куп'янки (права притока) та великої річки Черпалки, яка протягом багатьох років набула вигляду ставка. Вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Голубівка, нижче за течією примикає смт Куп'янськ-Вузловий. Вище за течією річки Куп'янка примикає село Московка. До міста примикають села Кучерівка, Подоли і Радьківка. Через місто проходять автомобільні дороги Т 2109 і Р07. У місті розташований великий залізничний вузол,


Назва[ред.ред. код]

Куп'янськ завжди вважався торговим містом, власне кажучи, від цього і походить його назва від слова «Купець». У минулі часи річка Оскіл була повноводною і навіть судноплавною. Багато купців, пропливаючі вздовж Куп'янська, обов'язково зупинялися тут, щоб трохи відпочити і паралельно поторгувати.

Хоча є й інша теорія походження назви міста Куп'янськ. У стародавні часи практично вся територія міста була всіяна торф'яними горбочкамі або як їх ще називають, купинами. Звідси пішла назва ще однієї річки, яка так і називається Куп'янка.

Історія[ред.ред. код]

Перші поселення на території Куп'янська[ред.ред. код]

Перші поселення на території, яку займає нинішнє місто, існували вже в давні часи. На околицях Куп'янська виявлені поселення епохи неоліту (V—IV тис. до н. е.), розкопані чотири кургани з похованням періоду бронзи (II тис. до н. е.), знайдені римські, арабські і візантійські монети (II, VIII і XI ст.)[1].

Заснування[ред.ред. код]

Куп'янськ заснований у середині XVII ст., коли Слобідська Україна інтенсивно заселялася вихідцями з Правобережной України, які рятувалися від польсько-шляхетського гніту. В документах значиться, що Купенко осажена, тобто заселена, в 1655 р.[2]. Споруда тут в 1662 р. церкви свідчить, що в цей час в Купенске жила значна кількість населення[3].

Друга половина XVII століття[ред.ред. код]

В описі ряду слобідських поселень, складеному в 1683 р., населений пункт згадується як новозбудована слобода під назвою Купецкій[4]. У 1685 р. Купецкій був переданий із Харківського до Ізюмського полку. Тоді вперше в царській грамоті на ім'я полковника Дінця Купецкій названо містом. Однак це була типова укріплена козацька слобода. Понад півстоліття над Купецким висіла постійна загроза нападу татарських орд, що і обумовлювало його військовий характер. Ще перші поселенці на високому крутому березі Оскола, між татарськими бродами — Осикові й Калиновим — побудували острог. Спочатку укріплення мали примітивний характер: дерев'яну огорожу завдовжки 83 сажнів з одними воротами, бастіони і земляні укріплення були відсутні[5].

В кінці XVII ст. на земляному валу були споруджені нові фортечні стіни з сімома бастіонами, обнесені ровом[6]. Поруч з фортецею розростався посад, жителі якого під час нападу татар рятувалися за кріпосними стінами. Поряд із несенням військової служби населення займалося землеробством, промислами, торгівлею.

XVIII століття[ред.ред. код]

На початку 30-х рр. XVIII ст., завдяки припиненню татарських набігів, господарський розвиток міста посилився. Серед різних промислів особливо розвинене було винокуріння. Горілку продавали не тільки в місцевих шинках, але й вивозили в інші міста і слободи. Отримав розвиток борошномельний промисел: на Осколі діяло кілька млинів. Частина населення виготовляла дьоготь, мило, свічки, глиняний посуд, сукно, полотно, одяг тощо. Розвиток торгівлі, промислів і землеробства сприяв зростанню населення міста. За даними переписа 1732 р., в ньому проживали майже півтори тисячі чоловік[7].

Соціальний склад населення був неоднорідним — старшин і козаків налічувалося 199 чоловік, підпомічників — 1073, робітних людей — 155 . У 1765 р. у зв'язку з ліквідацією полкового устрою козачі полки переформували в гусарські, козацька старшина була зрівняна в правах з російським дворянством. Незначну частину козаків, заможнішу, приписали до купецького і міщанського станів. Рядових козаків, підсусідків і підпомічників перевели на становище військових обивателів. У 1773 р. в Куп'янську вже проживало 3806 чоловік. Більшість із них були військовими обивателями (3578 осіб), підданих налічувалося 19 осіб, однодворців — троє. Іншу частину жителів складали військовослужбовці, духовенство і купці[8].

Герб Куп'янська 1781 р. з офіційним описом

Подальший процес розвитку феодальних відносин, тяжкість рекрутчини, посилення гніту з боку адміністрації викликали невдоволення серед широких мас населення. У грудні 1765 в місті з'явився солдат Брянського полку Петро Чернишов, який оголосив себе імператором Петром III . Варто було тільки йому заявити, що «ні подушного, ні Гусарщина, начальників і панів не треба, всі ви вільні, божі та мої», як навколо нього стали збиратися співчуваючі. Назрівав народний виступ, який тільки за допомогою загону солдатів був попереджений[9].

З ліквідацією слобідських полків Куп'янськ став центром комісарського правління Ізюмської провінції. Приписом Сепат з вересня 1779 він офіційно став іменуватися повітовим містом Воронежського намісництва (з травня 1797 як центр повіту увійшов до Слобідсько-Української, а з 1835 р. — до Харківської губернії)[10]. У державних актах кінця XVIII ст. місто почали іменувати Купенском, пізніше — Купяпском. У другій половині XVIII ст. він перетворився на значний торговий центр. З 1767 р. тут щороку відбувалося шість ярмарків. Сюди з'їжджалися купці з різних міст — Тули, Бєлгорода, Харкова, Чугуїва, а також жителі сусідніх слобід. Вони привозили хліб, лляне полотно, рибу, бахмутську і торську сіль, вино, м'ясо, шкіру, дьоготь, худобу та інше. Торгували на ярмарках сукном, юфтью, виготовленою в російських та слобідсько-українських містах. По понеділках і п'ятницях були базари, кожні вівторок і суботу в 12 крамницях купці та міщани торгували тканинами, галантереєю та іншими товарами. У першій половині XIX ст. Куп'янськ розвивався значно повільніше інших міст Харківської губернії. В одному з офіційних звітів за 1837 рік відзначалося, що «місто Куп'янськ не на великий проїзній дорозі, торгівля в ньому досить незначна, а тому він протягом багатьох років все майже в одному стані знаходиться»[11].

Населення займалося переважно землеробством, тваринництвом, бджільництвом. Ремесла і торгівля не отримали значного розвитку. Комерційний оборот чотирьох невеликих ярмарків склав в 1837 р. всього 35 000 крб. Торгували тут у кількох невеликих крамницях. Чисельність населення в порівнянні з 80-ми рр. XVIII ст. зменшилася. Так, якщо в 1785 р. в Куп'янську жило 4703 людини, то в 1837 р. — 2710[12], в тому числі дворян — 81, мещан- 481 .

У 1780 р. Куп'янськ увійшов до складу Воронезького намісництва, і указом Катерини II в 1781 р. був туди прийнятий.

У 1662 р. була побудована дерев'яна Покровська церква. Куп'янський соборний храм Покрови Пресвятої Богородиці освячений в 1822 р. (тоді ж закінчено будівництво), в 1930 р. його зруйнували. Дерев'яна Миколаївська церква побудована в 1705 р. , новий кам'яний храм св. Миколая — в 1852 р. за рахунок коштів, що пожертвували прихожани і поміщик Ананьїн.

У 1797 р. Куп'янськ був повернений до складу Слобідсько-Української губернії з центром у місті Харків. У кінці XVIII ст. Куп'янськ мав 3500 жителів, близько 3500 карбованців сріблом щорічного доходу і три ярмарки. Основну частину населення становили військові обивателі. Основним заняттям для більшості сільського і міського населення служило землеробство, за ним торгівля, ремесла і кустарні промисли. З місцевих товарів, які поставлялися на російський ринок, крім хлібних і зернових продуктів, ввозилися рослинна олія, макуха, кошики та інші вироби з лози.

Біля Миколаївської церкви перебувала Базарна площа. Дві основні вулиці підіймалися з неї — це Дворянська (на сьогоднішній день — вулиця Леніна) і Бєлгородська (вулиця 1-го Травня), вони були викладені бруківкою і освітлені. Часто вулиці отримували свою назву на честь жителів міста — Калантаєвська, Охтирська, Загреблянська, Домолєєвська, Сізовська, Горянська, Заоскільна.

XIX століття[ред.ред. код]

У 1807 р. відкрилося Куп'янське освітнє училище, в 1872-му, на базі жіночого відділення цієї установи — Куп'янська жіноча гімназія. У кінці XIX ст. у відомості Куп'янського земства було 43 навчальних заклади, 37 народних вчителя і 2 вчительки. У 1819 р. було відкрито Куп'янське духовне училище, в 1886 — Куп'янське Олександрівське ремісниче училище, основною метою якого було практичне навчання слюсарно-токарному і слюсарно-ковальському ремеслу. Промисловість міста Куп'янськ в 1871 р. була представлена маслоробним, свічко-сальним і трьома цегляними заводами.

Згідно з першим загальним переписом населення в Куп'янську склало 6 тисяч 893 чоловік. Грамотність в місті — 36,5 %. За соціальним складом в місті проживало: городян — 2609, селян — 3504, дворян — 417, духовенство — 159, купців — 72. Основне віросповідання — православне.

У 1895 р. поблизу Куп'янська пройшла залізнична лінія Балашов-Куп'янськ-Харків, Харків-Лисичанськ. У 7 верстах від міста почав будуватися залізничний вузол. На місці хутора Лактіоновка виросло селище залізничників — Куп'янськ-Вузловий. У 1911 р. поблизу станції Куп'янськ-Вузловий був побудований силікатний завод, у 1904 р. в південно-східній частині міста заснований вапняний завод, у 1905 р. приватними підприємцями — Куп'янський пивзавод.

XX століття[ред.ред. код]

Соборна церква. Фото 1912 року.

На початку двадцятого століття промисловість Куп'янська була представлена ​​вісьмома фабриками і заводами напівкустарного типу, на яких було зайнято 150 робітників. На залізничному вузлі працювало понад 600 осіб. Широке поширення набуло ремісниче виробництво.[13]

Революційні події 1905 р. в Куп'янську відбилися страйком залізничників, що був швидко пригнічений.

За статистикою 1913 року, у Куп'янську налічувалося 33 види ремесел, працювало 3572 майстри, 1311 підмайстрів, 741 учень.[14]

Нова революційна хвиля пройшла 1 травня 1917-го велелюдним мітингом та демонстрацією. У січні 1918 влада перейшла до рук робітників і солдатських депутатів. З травня по грудень 1918-го Куп'янськ окупований німецькими, а шість місяців, з липня 1919 р., — денікінськими військами. У грудні місто звільнене частинами Першої Кінної Армії під командуванням Будьонного. У боях з денікінцями загинула Л. Г. Мокієвська — комісар бронепоїзду «Вся влада — Радам». Вона похована в Куп'янську.

У 1919 р. на базі Олександрівського ремісничого училища була відкрита профтехшкола, а в 1923-му — сільськогосподарська школа. На базі їхнього злиття відкрився автотранспортний технікум. У 1931 р. на Заоскіллі закладений фундамент цукрового комбінату, а в 1937 р. Куп'янський цукрозавод дав першу продукцію. У 1938-му заснований районний комбінат легкої промисловості, в 1954 р. — швейна фабрика. У 1939 р. майстерні при Олександрівському ремісничому училищі перейменовані в Куп'янську механо-ремонтну майстерню та передані «Союзсахремснаб», у 1955 р. — в механічний завод, з1958-го — це Куп'янський машинобудівний завод. У 1957 р. побудовані м'ясокомбінат та молочноконсервний завод. У 1963 р. біля хутора Ківшарівка, за 15 кілометрів від Куп'янська, почалося будівництво ливарного заводу-філії Харківського моторобудівного заводу «Серп і молот». Перша плавка була проведена в 1966-му. У 1971 р. завод нагородили орденом Трудового Червоного Прапора. У 1983 р. відкрився Куп'янський хлібозавод. У Куп'янську є підприємства з виготовлення будматеріалів — комбінат будматеріалів і завод залізобетонних конструкцій.

У роки Німецько-радянської війни — з жовтня 1941-го по червень 1942-го — в Куп'янську розташовувався Харківський обком КП(б)У і Харківський облвійськкомат, діяла оперативна група ЦК КП(б)У. З 24 червня 1942 року по 3 січня 1943 тривала окупація Куп'янська німцями. На крейдяній горі, в кінці вулиці Комсомольська, стоїть пам'ятник куп'янчанам, які розстріляні фашистами — 71 людина похована в братській могилі, серед них партизани, підпільники. На міському сквері біля обеліска знаходиться Вічний вогонь. Там поховано 478 воїнів, які воювали за Куп'янськ. Там же знаходиться і пам'ятник Герою Радянського Союзу Н. Ф. Хомишину, який загинув у боях за Куп'янськ. На Куп'янській землі поховані Герої Радянського Союзу Мерзляк І. Д., Селедцов І. Ф., Жердій Є. М., Чучвага І. І.

XXI століття[ред.ред. код]

У кінці грудня 2000 р. була затверджена нова символіка Куп'янщини — герб, гімн і прапор. У 2009 р. відкрився новий вокзальний комплекс на станції «Куп'янськ-Вузловий» — на місці одноповерхової будівлі з'явився триповерховий вокзал, реконструйовані дві платформи. Від Куп'янського залізничного вузла колії розходяться в п'яти напрямках: Куп'янськ-Харків, Куп'янськ-Вовчанськ, Куп'янськ-Валуйки, Куп'янськ-Сватове, Куп'янськ-Святогірськ.

Промисловість[ред.ред. код]

Станом на 01.01.2010 р. у місті Куп'янську зареєстровано 7351 підприємство та організацій. Кількість зареєстрованих малих підприємств — 156 . Кількість приватних підприємців — 4119 .

Основні підприємства міста:

Але для відновлення їхніх потужностей та модернізації виробництва необхідно залучення інвестицій ззовні та розвиток місцевого підприємництва. Проте завдяки місцевій діловій ініціативі у Куп'янську розпочала своє функціонування фабрика ялинкових прикрас і підприємство з вироблення меблів. Перспективним є розвиток шкіряної промисловості, оскільки місцевий м'ясокомбінат може постачати для неї сировину.

Гуманітарна сфера[ред.ред. код]

Стадіон "Локомотив"

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Громадські організації[ред.ред. код]

Навчальні заклади[ред.ред. код]

Куп'янська гімназія №3, школа 10. Серпень 2010 р.
Напрям підготовки: Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів, Організація перевезень і управління на автотранспорті, Організація і регулювання дорожнього руху, Бухгалтерський облік
Рівень акредитації: ВНЗ І
Напрям підготовки: Лікувальна справа, Сестринська справа, Сестринська справа (бакалавр)
Рівень акредитації: ВНЗ ІІ
Напрям підготовки: Тракторист-машиніст, Бухгалтер
Рівень акредитації: ПТУІІ рівня
Напрям підготовки: Ливарне виробництво чорних та кольорових металів, Обробка матеріалів на верстатах та автоматичних лініях, Спеціаліст налагоджувальних, формувальних та стрижньових машин, Верстатник широкого профілю; Оператор верстатів з програмним керуванням, Модельник дерев'яних моделей, модельник з металевих моделей, Слюсар з ремонту автомобілів, Електрогазозварник, Кухар-кондитер, Продавець продовольчих товарів, Електромонтер ремонту та обслуговування електроустаткування, Слюсар-ремонтник, електрозварник ручного зварювання, Електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання, електрозварник ручного зварювання.
Рівень акредитації: ВНЗ І
Напрям підготовки: Будівництво, Легка промисловість, Залізничний транспорт, Електро-слюсарні роботи (контрольновимірювальні прилади), Харчова промисловість
Рівень акредитації: ПТУ І

В місті є також 5 загальноосвітніх шкіл:

3 гімназіїї:

2 НВК(дитячий садок та школа 1-11 класи):

а також:

Існують 7 дитячих садків: № 1 «Сонечко», № 2 «Орлятко», № 4, № 8, № 10, № 12 «Іскорка», № 15 «Дельфін». Також дитячі садки є в НВК № 2 і НВК № 7. Загальна кількість дитячих садочків — 9.

3 автошколи

3 музичні школи, дитячо-юнацька спортивна школа, Центр дитячо-юнацької творчості .

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятник Т. Г. Шевченко. Офіційні заходи до Дня Конституції України, 2014 рік
  • Пам'ятник воїнам-землякам, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни;
  • Пам'ятник Хомишину М. Ф. — Герою Радянського Союзу. 1943 рік;
  • Перший в Україні пам'ятник медичній сестрі. З 1 вересня 2004 р.;
  • Пам'ятник Т. Г. Шевченко. З серпня 2009 р.
  • Садиба Кропивницького «Затишок»
  • Миколаївська церква 1852 року.

Згадки про місто[ред.ред. код]

  • У фільмі «Балада про солдата» є епізод, в якому звучить голос Левітана, який в радіоповідомленні говорить про місто, вживаючи неправильний наголос: «… радянські війська звільнили місто Куп'янськ».
  • У російському серіалі «Карамболь» згадується місто Куп'янськ у спотвореному вигляді — «Крупьянск». Дії відбуваються недалеко від Куп'янська в селі на березі Оскола.

Персоналії[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Поховані[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Короткі відомості Всеукраїнського археологічного комітету. К., 1927 . стор 10; Праці XII археологічного з'їзду, т. 1. М., 1905, стор. 62, 398, 688, 717—721
  2. Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 2, стор. 148
  3. Історико-статистичний опис Харківської єпархії, від. 5, стор. 204
  4. Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 1, стор. 126
  5. Там же
  6. {Харківський облгосархів, ф. 24, оп. 3, буд. 7, л. 1
  7. ЦДІА УРСР у Києві, ф. 28, оп. 1, д. 57, л. 1043; Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 1, стор. 251
  8. Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 2, стор. 375
  9. Журн. «Глядач суспільного життя, літератури і спорту», 1863, № 7, стор. 203
  10. Повне зібрання законів Російської імперії, т. 20. СПб., 1830, стор. 868; Міські поселення в Російській імперії, т. 5, ч. 1, стор. 364—366
  11. Харківський облгосархів, ф. 51, оп. 1, д. 1, л. 198
  12. Там же, ф. 24, оп. 3, буд 7, л. 1; ф. 51, оп. 1, д. 1, л. 196
  13. Про Куп'янськ(рос.)
  14. Про Куп'янськ(рос.)

Джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.