Курахове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Курахове
Coat of arms of Kurakhove.gif
Герб Курахового
Міська рада
Міська рада
Розташування міста Курахове
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Мар'їнський район
Рада Курахівська міська рада
Код КОАТУУ 1423310600
Засноване 1936
Статус міста з 1956 року
Населення 19 950 (1.1.2014)[1]
Площа 24 км²
Густота населення 843 осіб/км²
Поштові індекси 85612—85614
Телефонний код +380-6278
Координати 47°59′15″ пн. ш. 37°16′37″ сх. д. / 47.98750° пн. ш. 37.27694° сх. д. / 47.98750; 37.27694Координати: 47°59′15″ пн. ш. 37°16′37″ сх. д. / 47.98750° пн. ш. 37.27694° сх. д. / 47.98750; 37.27694
Висота над рівнем моря 122 м
Водойма Лозова
Відстань
Найближча залізнична станція Роя
До обл./респ. центру
 - фізична 37 км
 - залізницею 52 км
 - автошляхами 50,5 км
До Києва
 - фізична 564 км
 - залізницею 842 км
 - автошляхами 670 км
Міська влада
Адреса 85612, Донецька обл., Мар'їнський р-н, м. Курахове, пр-т. К. Маркса, 4, 3-22-48
Веб-сторінка Курахівська міська рада
Міський голова Сажко Сергій Миколайович

Кура́хове — місто в Мар'їнському районі Донецької області. Місто розташоване в західній частині області на лівому березі Курахівського водоймища (річка Вовча, притока Самари, басейн Дніпра). Залізнична станція (Роя). Автомобільна траса Запоріжжя-Донецьк.

Історія[ред.ред. код]

Засноване в 1936 році як робітниче селище у зв'язку зі спорудженням державної районної електростанції. Назву дістало від села Курахівка, поблизу від якого в 1936 році почалося будівництво ГРЕС. Перша черга електростанції стала до ладу в липні 1941 року. Останній турбогенератор, передбачений проектом, пущено в 1952 році. В 19691975 роках станція була реконструйована. До 1943 року селище називалося Курахівдресбуд, до 1956 року — Курахівдрес. У 1956 році місто дістало сучасну назву.

Під час розширення території Курахівської ДРЕС в кургані «Велика могила» в 1969 році розкопано 18 кочівницьких поховань ХІІ ст., де знайдено кольчугу, кинджал, шаблю, колчан зі стрілами. В одному з поховань виявлено скелет коня зі збруєю. Відомості про перші поселення в цій місцевості сягають у глибоку давнину. Річка Вовча, що впадає в Самару, колись була повноводною. Для охорони її як водного шляху запорожці ставили сторожові пости, створювали зимівники, де згодом виникли поселення.

Історія сучасного міста пов'язана з будівництвом Курахівської державної районної електростанції. На території міста Курахового в 30-х роках минулого століття були населені пункти: Нові Улакли, Первомайське, Старі Терни, Тівалі. Пізніше до міста приєднано селище Іллінку (стара назва — Шахове) і робітниче селище Роя.

Ще в роки першої п'ятирічки Радянський уряд прийняв постанову про будівництво нової електростанції в Донецькому басейні. У серпні 1934 року Головенерго Наркомату важкої промисловості СРСР затвердив технічний проект будівництва Курахівської ДРЕС з подальшим розширенням на місці селищ Первомайське, Нові Улакли та Нові Терни. Перші технічні проекти будівництва станції були прив'язані до селища Курахівка, звідки і бере початок назва Курахівська ДРЕС. Вибране місце спорудження станції відповідало багатьом вимогам: поруч залізнична станція Роя, є необхідні водні ресурси, місцевість дозволяла розпочати спорудження містечка енергетиків. Для забезпечення станції водою було намічено ріку Вовчу перекрити двома греблями: Терновською та Іллінською.

Будівництво нової електростанції розпочалося в 1936 році. У серпні 1936 р. в перші будинки робітничого селища переселилися 30 працівників. Було відкрито лікарню на 28 ліжко-місць, амбулаторію, аптеку. З'явилися школа, дитячий садок та ясла. До 1937 року населені пункти Нові Улакли і Тівалі підпорядковувалися Первомайській сільраді. В січні-лютому 1938 року Первомайське було знесено, а сільраду перейменовано на Курахівдресбудівську селищну раду. 24 грудня 1939 року на основі нової Конституції СРСР відбулися вибори до Курахівдресбудівської селищної ради. Рада та її комісії дбали про прискорення темпів будівництва електростанції, про благоустрій робітничого селища, поліпшення стану охорони здоров'я, про житло для сімей переселенців, вживали заходів для ліквідації недоліків у торгівлі, громадському харчуванні, обслуговуванні культурних потреб будівельників. Рада сприяла прискоренню темпів будівництва селища. Навесні 1938 року поновлено забудову центральної частини майбутнього міста енергетиків — Соцмістечка.

У квітні 1938 року на будівництві електростанції працювало 2147 людей. Неоцінну допомогу енергетикам надавали радгоспники найближчих сіл. У 1939 році почало прибувати поповнення з інших областей, комсомольська молодь. Вона проявила себе дуже активно: організовано суботники з благоустрою робітничого селища, біля клубу відведено парк площею 28 гектарів, висаджено близько 3 тисяч дерев та кущів, прокладено тротуари.

3 12 квітня 1938 року почала виходити у світ газета «Ударная стройка» — орган парткому, побудкому та селищної ради. Наклад газети становив 2 тисячі екземплярів. На своїх сторінках газета регулярно висвітлювала хід будівництва, називала передовиків, вказувала на недоліки, порушувала соціальні питання.

Кураховдресбуд — таку назву мало селище енергобудівників, в 1940 році воно налічувало 6458 мешканців. Селище енергобудівників розквітало. Розпочалося будівництво багатоповерхових будинків. З'явилися гуртожиток на 75 місць, житловий будинок на 80 квартир, поліклініка та лікарня. Відкрилася школа на 880 місць. До кінця 1940 року більш ніж 450 сімей вселилося в нові квартири. Селищна рада дбала про школи і дитячі заклади, розширювалася мережа кіно, клубів, бібліотек, дбалося про розвиток фізкультури і спорту.

Першу електроенергію Курахівська ДРЕС дала 6 липня 1941 року уже під час Німецько-радянської війни. Коли фронт наблизився, енергетикам довелося вирішувати надзвичайно складне завдання: не можна припиняти подачу електроенергії і, разом з цим, необхідно підготовити обладнання станції до евакуації. Демонтаж станції відбувався під обстрілами фашистської авіації. Обладнання, яке було неможливо вивезти, робили непридатним для експлуатації. 20 жовтня 1941 року фашисти захопили Курахівдресбуд. Напередодні пішов на схід останній ешелон з устаткуванням; там були і сім'ї робітників. Мешканці селища, які з різних причин не змогли евакуюватися, чинили рішучий опір окупантам. 720 мешканців міста билися з ворогом на фронті.

9 вересня 1943 року місто було звільнено від загарбників. Станція зруйнована, у місті не було жодної цілої будівлі .

Влітку 1946 року завдяки героїчним зусиллям будівельників та монтажників знову розпочала роботу Курахівська ДРЕС. Введено в експлуатацію 3300 кв.м. житлової площі, збудовано дитячі ясла, почав діяти клуб енергетиків, покращилося побутове обслуговування, відкрито нові крамниці, їдальні. Для відпочинку обладнано пляж і водну станцію.

У грудні 1956 р. робітниче селище Курахівдресбуд перейменоване в місто Курахове та віднесено до категорії міст районного підпорядкування. На той період у місті працювали лікарняний комплекс, їдальня, хлібозавод, пральний комбінат та інші об'єкти, з'явилася школа з 10-річною освітою.

У 1969 р. розгорнулася велика робота з розширення Курахівської ДРЕС. Електростанція не залишалася єдиним промисловим підприємством міста. У 1948 році завершено будівництво котельно-механічного заводу, проектну потужність якого освоїли у 1954 році. Він випускає баштові крани, ремонтує екскаватори, бульдозери, виготовляє устаткування для циркуляційних водоводів і металеві конструкції для теплових електростанцій. У 1965 році почала діяти киснева станція.

Невпинно нарощує потужності завод залізобетонних виробів. Спочатку був тільки один цех шлакоблоків, а в 1958 році завод мав 7 різних цехів. Вперше в СРСР тут впроваджено технологічний процес виробництва збірного залізобетону і армопінобетону, в 1968 році — газобетону.

У післявоєнні роки став до ладу бетонний завод, а в 1960 році на повну потужність почав працювати завод мінеральної вати та конструкцій. Тут виробляють високотемпературний теплоізоляційний матеріал.

У зв'язку з новим районуванням 22 липня 1966 року Курахове включено до Мар'їнського району. Широко розгортається житлове будівництво.

Центральна площа міста потопає в зелені декоративних дерев та квітів. Найбільші вулиці заасфальтовано. Вулиця Карла Маркса виходить до міського парку — найкращого місця відпочинку. За містом — ще один парк, за ним пляж і чудовий краєвид з річкою.

У 70-ті роки минулого століття мешканців міста обслуговувало більш ніж три десятки магазинів, 8 їдалень, 2 кафе, ресторан. У Кураховому діяло 2 лікарні, 2 поліклініки, 2 аптеки. При електростанції відкрито цілодобовий профілакторій. В 1968 році в місті працює 2 середні, 3 восьмирічні й початкова школи, де навчаються понад 3500 дітей. Відкрито філію Всесоюзного заочного енергобудівного технікуму, міський професійно-технічний заклад. Діє 5 клубів., бібліотеки.

Всі ці досягнення здобуто за неповні 40 років історії міста. Подальший промисловий розвиток перевів Курахове на одне із найбільш значних місць не тільки в районі, а й в області.

Курахівська ГРЕС, якій місто Курахове зобов'язане своїм народженням, і на початку ХХІ століття залишається однією з найважливіших електростанцій України. За цей час вона пройшла етапи будівництва, становлення, розвитку, модернізації. Головним завданням станції є безперебійне постачання електроенергії для потреб промисловості південно-східної частини України. На цей час Курахівська ГРЕС є структурною одиницею ВАТ «Востокенерго» корпорації ДТЕК. Електростанція забезпечує робочими місцями велику частину населення міста. Багато працівників Курахівської ГРЕС стали керівниками вищих структур управління енергетичної галузі, обіймали керівні посади в різних енергетичних об'єднаннях та Міністерстві енергетики.

17 вересня 2014 року під час російсько-української війни 2014 року Курахове було обстріляне проросійськими бандформуваннями.

Економіка[ред.ред. код]

Курахівська ТЕС, вид з північного-сходу

Курахівська ГРЕС, котельно-механічний завод, завод залізобетонних виробів, консервний завод та ін. Понад 50% загального числа зайнятих у народному господарстві працюють у промисловості.

Підприємства[ред.ред. код]

  • Курахівська ТЕС
  • Курахівенерготорг
  • ТОВ «Електросталь»
  • ТОВ «Експериментально-механічний Курахівський завод»
  • ТОВ «Донбастехелектро»
  • Консервний завод

Транспорт[ред.ред. код]

Головною транспортною артерією міста є траса Донецьк — Запоріжжя, що проходить безпосередньо через Курахове. Місто пов'язане постійними рейсами маршрутних таксі з Донецьком, Мар'їнкою, автобусним сполученням з Селідовим, транзитним сполученням із Запоріжжям, Херсоном та іншими містами. Внутрішні міські маршрути громадського транспорту відсутні — їхні функції повністю виконують приміські та міжміські маршрути.

Освіта[ред.ред. код]

  • Курахівська гімназія «Престиж»
  • Курахівська філія Придніпровського енергобудівного технікуму
  • 5 шкіл
  • 4 дитячі садки
  • Школа мистецтв

Фотогалерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]