Курібаясі Тадаміті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Курібаясі Тадаміті
栗林忠道
генерал-лейтенант Курібаясі Тадаміті
генерал-лейтенант Курібаясі Тадаміті
Народився 7 липня 1891(1891-07-07)
префектура Наґано, Японія
Помер 26 березня 1945(1945-03-26) (53 роки)
Іодзіма, Японія
Країна Японія Японія
Приналежність War flag of the Imperial Japanese Army.svg Імперська армія Японії
Рід військ кавалерія
піхота
Роки служби 19141945
Звання 帝國陸軍の階級―襟章―中将.svg генерал-лейтенант
Командування Імперська армія Японії
Війни/битви Друга світова війна (Битва за Гонконг, Битва за Іодзіму)
Нагороди

Орден Сходячого сонця (2-й, 3-й клас)
Орден дорогоцінної корони,
Велика корона Ордену Священного Скарбу

Курібаясі Тадаміті (яп. 栗林忠道, 7 липня 189126 березня 1945) — японський полководець, генерал-лейтенант Імперської армії Японії, що прославився організацією і проведенням оборони острова Іодзіма під час Другої світової війни. Вшановується як синтоїстьке божество в токійському Святилищі Ясукуні.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Молодий Курібаясі у ранзі полковника.

Курібаясі Тадаміті народився 7 липня 1891 року у селі Сайдзьо повіту Ханіка (суч. місто Наґано) префектури Наґано. Його батько походив з васалів роду Санада, давнього самурайського роду 16 століття. У 1911 році Тадаміті закінчив префектуральну середню школу Наґано. Його твори, написані за часи навчання, свідчать, що майбутній генерал мав неабиякий літературний хист і був обдарованим хлопцем.

По закінченню школи Курібаясі прагнув стати журналістом і успішно склав іспити до Гуманітарної Східноазійської академії (東亜同文書院), проте за наполягань і рекомендацій вчителів поступив у 1914 році до військового офіцерського училища Японської імперської армії. Після випуску 1918 року Курібаясі став лейтенантом кавалерії. Згодом, отримавши ранг капітана, він одружився, у грудні 1923 року.

За успіхи Курібаясі було відправлено на стажування до США і Канади. З 1927 по 1930 рік новопризначений майор виконував функції помічника японського військового аташе у окрузі Вашингтону, одночавсно навчаючись у Гарвардському університеті. З 1931 року Курібаясі працював як прикріпний аташе у посольстві Імперії в Канаді. У 1937 році йому було присвоєно звання полковника.

Завдяки довгому перебуванню закордоном і вивченню міжнародної обстановки, Курібаясі послідовно виступав за підтримання союзницьких відносин між Японською імперією і США. Через свої "проамериканські" настрої, він конфліктував з токійським Генштабом.

З початком Другої світової війни Курібаясі командував військами у Маньчжурії і Китаї, а також взяв участь у грудневій битві за Гонконг 1941 року. За військові успіхи він отримав ранг генерал-лейтенанта. У травні 1944 японський уряд призначив Курібаясі командиром корпусу Оґасавара для захисту острова Іодзіма. Перед вильотом на фронт генерал-лейтенант був удостоєний почесної аудієнції імператора Сьова.

Генерал-лейтенант Курібаясі роздає вказівки по обороні Іодзіми.

Впродовж другої половини 1944 року Курібаясі всіляко укріпляв острови Оґасавара, особливо Іодзіму, яку збиралися захопити США. Він усвідомлював чисельну і технічну перевагу противника, тому вирішив провести оборону в глибині острова, використовуючи його рельєф. За наказом Курібаясі Іодзіма була перетворена на справжню фортецю, з розгалуженою мережею підземних укріплень і тунелів.

Битва за Іодзіму тривала з 19 лютого по 26 березня 1945 року. 21-тисячний корпус Курібаясі спромігся більше місяця відбивати атаки 100-тисячної експедиційної армії ворога. Це була єдина наземна операція японських сил, у якій втрати армії США перевищили втрати Японії.

З наближенням фіналу битви, 16 березня генерал-лейтенант Курібаясі відправив прощальну телеграму до Генштабу у Токіо:

« Наступив час останнього бою. З моменту прибуття ворога, [мої] підлеглі офіцери і солдати воювали завзято, немов демони. Я радий, що не зважаючи на неймовірні наземні, морські і повітряні атаки чисельно переважаючого [противника], [наші воїни] блискуче продовжували боротьбу...Через безперестанний натиск ворога, [вони] полягли один-за-одним. Всупереч Вашим очікуванням, [мені] нічого не залишається як передати острів у руки противника. З невиразним жалем у серці, я уклінно осмілююсь пробачити мене. Зараз, коли вичерпались снаряди, висохла питна вода і всі бажають ринутися у останній бій, [я] постійно думаю про ласку імператора і не жалкуватиму [за неї] свого життя. Знаю, що імператорські землі не матимуть спокою допоки Іодзіма не відвойована. Тому навіть якщо я стану привидом, присягаю обов'язково повернути її. Перед останнім боєм, висловлюю Вам свої істинні помисли і, безперестанно молячись за перемогу нашої Монаршої держави, навіки прощаюсь з Вами...[1]  »

У відповідь Генштаб нагородив Курібаясі рангом генерала, проте повідомлення про нагородження до адресата не встигло дійти.

У ніч з 25 на 26 березня була проведена остання атака японців. Курібаясі особисто очолив декілька сот вояків і щосили вдарив по позиціях противника. Завдяки раптовості удару, війська США зазнали значних втрат. Захисники острова полягли всі, включаючи генерала 53-річного Курібаясі. Він кинувся у останній бій, попередньо скинувши з себе генеральські петлиці і ордени. Саме через це солдати противника не змогли розпізнати його тіла.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Повний текст прощального повідомлення японською мовою

Джерела[ред.ред. код]

  • 文藝春秋『栗林忠道硫黄島からの手紙』 (Листи Курібаясі Тадаміті з острова Іодзіма)、2006年8月、ISBN 4163683704
  • 吉田津由子編『「玉砕総指揮官」の絵手紙』(Листи в картинках "головнокомандуючого-самогубці")、小学館、2002年4月、ISBN 4094026762

Посилання[ред.ред. код]