Кутинська Віра Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віра Кутинська. Vira Kutynśka.jpg

Віра Кутинська (1897 — †1981) — українська аніматор та художник.

Народилася 14 вересня 1897 року в селі Зарубинці Уманського повіту на Київщині (сьогодні Монастирищенський р-н, Черкаської обл.) в родині сільського художника-­іконописця. Дитинство й юність Віри Ку­тинської  пройшли  в  Умані, куди  невдовзі  перебралася вся  родина. 1913 року закінчила гімназію в Умані. Цього ж року стала студенткою Київської учительської семінарії ім. Ушинського. По закінченні  семінарії  (1917) стала однією з перших учительок українознавства, укра­їнської мови та літератури на Черкащині. А оскільки в родині і батько, і дід були самоучки і іконописці, то й в Вірі передався родинний талант, вона поступила в Українську академію мистецтв на живописний факультет і навчалася в майс­терні  професора Михайла Бойчука (1920 - 1925 рр., 1930-1931 рр.).

Упродовж 1932­ - 1937 років В. Кутинська працювала на Київській кіностудії «Київнаукфільм» режисером-мультиплікатором. Але мрія бути мистцем її не полишала. Зрештою, 1937-­го поїхала в Решетилів­ку – працювати художником. За її малюнками ткали рушники, скатерки, килими. Для одного з ескізів – коричневий орнамент на синьому тлі – не знайшлося відповідних темних ниток, і майстрині замінили їх на світліші... Всіх їх розстріляли разом із контролером за «протаскування націоналістичної жовто­блакитної барви». В.Кутинську врятувало лише те, що зберігся робочий коричнево­синій ескіз скатерки. Після пере­житих траґічних подій вона покинула ткацтво й на­завжди повернулася до мультиплікації, та все ж не полишала народного мистецтва.

Під час Другої Світової війни перебувала в Ташкенті, куди була евакуйована 1941 року з кіностудією й сином-підлітком. В 1944 році, після визволення Києва, повернулася.

Повоєнні роки – найактивніший період життя художниці. В цей час Віра Кутинська брала участь у художніх виставках, де представляла свої розписи на крепдешині – панно, серветки, картини-мініатюри, листівки, скриньки, одяг; виконала серію книжкових закладок, прикрашених тонкими й вишуканими українськими візерунками.

На кіностудії художниця створила кілька робіт, побудованих на народній творчості – це кольорові мультфільми за працями майстрів народного мистецтва М.Приймаченко та Г.Собачко. Зокрема, фільм «Пісні України» був відзначений премією за кордоном, але до Києва з конкурсу не повернувся, майже відразу вивезений у Росію і з «невідомих» причин знятий з екрана.

Померла 27 листопада 1981 р., похо­вана в Києві на Байковому кладовищі.

Джерела[ред.ред. код]